Англійський письменник Редьярд Кіплінг писав: «Освіта — найбільше із земних благ, якщо вона найвищої якості. В іншому разі вона абсолютно марна». Дійсно, якість освіти визначає якість життя людини й суспільства. Нині освіта характеризується не лише рівнем знань, умінь і навичок, а і якістю особистісного, світоглядного, громадянського розвитку майбутнього покоління. Тому питання якості освіти повинно розглядатися передусім із позиції людських та соціальних цінностей.
Нині Україна робить впевнені кроки до розбудови системи забезпечення якості освіти, щоб сформувати довіру суспільства до навчальних закладів, органів управління освітою та гарантувати високий рівень якості навчання у школі. Як результат — згідно з рішенням Уряду 6 грудня 2017 року було створено орган, що централізовано відповідатиме за дотримання якості освіти та освітніх стандартів, — Державну службу якості освіти України (ДСЯО).
Стратегія якості як основа освітньої політики
Якісна освіта нині є однією з обов’язкових умов успішного існування будь-якої країни. Світове співтовариство визнало, що освіта, добробут і здоров’я людини — головні чинники рівня її життя, а якість освіти є пріоритетом у розвитку громадянського суспільства. Нові цивілізаційні виклики у багатьох країнах привели до справжнього освітнього буму, до хвилі глибоких реформ чи модернізації систем освіти. І Україна не є винятком.
Сучасні процеси реформування в освітній галузі, як зазначає дослідник із питань моніторингу та якості освіти Юрій Романенко, пов’язані з діяльністю значної кількості впливових міжнародних організацій, серед яких Рада Європи, Міжнародний департамент стандартів, Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Організація Об’єднаних Націй (ООН), Європейська комісія тощо.
Одним із найважливіших для світової спільноти документів є програма «Цілі розвитку тисячоліття», ухвалена на саміті ООН у 2000 році. Цей документ визначає основні пріоритети людства, серед яких — доступ до освіти для всіх як запорука добробуту народів і націй. Уряд України прийняв «Цілі розвитку тисячоліття» як стратегію економічного зростання та розвитку української держави. У документі проголошено курс України на досягнення найвищих стандартів якості в освіті.
Починаючи з 80-х рр. ХХ ст., ОЕСР ініціювала використання даних про освіту в різних країнах із позицій їхньої результативності та ефективності. Це дало змогу визначити системи освітніх індикаторів та, за словами експертів ОЕСР, побачити загальну картину якості освіти в різних країнах. Така порівняльна база даних допоможе фахівцям не лише вивчити сильні й слабкі сторони освітнього процесу, а й, використовуючи власні звіти та аналітичні розробки різних країн, скеровувати уряди до створення ефективних освітніх стратегій.
На початку 90-х рр. Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила Резолюцію щодо порівняльного оцінювання якості освіти в світі, де йдеться про необхідність доступу населення до незалежного оцінювання навчальних курсів та якість роботи навчальних закладів.
Аналіз літературних джерел свідчить, що стратегія якості освіти нині є підґрунтям в освітній політиці багатьох країн світу. Такий процес, започаткований наприкінці ХХ ст. (Велика Британія, Нідерланди, Польща, США, Угорщина, Скандинавські країни та ін.), триває й донині (Німеччина, Румунія, Франція, Чехія, країни СНД та ін.). Україна не є винятком.
У Національній доктрині розвитку освіти зазначено, що освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету й конкурентоспроможності країни на міжнародній арені, а якість освіти визначена національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави.
Нині Європа сприймає якість освіти як об’єкт суспільного єднання й консолідації національних освітніх систем. Зокрема, в угоді про асоціацію між Україною та ЄС зазначено, що європейська спільнота сприятиме розвитку якісної освіти, заохочуючи співпрацю між країнами — членами ЄС і, якщо потрібно, підтримуючи й доповнюючи їхні дії, поважаючи водночас їхню відповідальність за зміст навчання й організацію освітніх систем, культурну й мовну різноманітність.
Так, забезпечення якісної освіти, оцінювання її результативності та управління якістю — одне з основних завдань сьогодення, яке має не лише педагогічний чи суто науковий аспекти, а й соціальний, політичний та управлінський.
Сутність якісної освіти в контекстах
Що таке якість освіти? Відповідно до Закону України «Про освіту», якість освіти — це відповідність результатів навчання вимогам, встановленим законодавством, відповідним стандартом освіти та/або договором щодо надання освітніх послуг.
Якість освітньої діяльності — це рівень організації, забезпечення та реалізації освітнього процесу, що гарантує здобуття особами якісної освіти та відповідає вимогам, встановленим законодавством та/або договором про надання освітніх послуг.
Коли ми говоримо про якість освіти, то, на думку кандидата педагогічних наук, доцента Лариси Ткачук, повинні відповісти на три таких запитання:
- У чому сутність якісної освіти в сучасних умовах, які її показники?
- Як її виміряти чи оцінити?
- Як управляти якістю освіти?
- У чому сутність якісної освіти?
Це поняття у світі розуміють по-різному. У широкому сенсі якість освіти — це збалансована відповідність процесу, результату та освітньої системи меті, потребам і соціальним нормам (стандартам) освіти. У вузькому розумінні якість освіти — перелік вимог до особистості, освітнього середовища й системи освіти, яка реалізує їх на певних етапах навчання.
Міжнародний інститут планування освіти пропонує розуміти якість освіти як якісні зміни в навчальному процесі і в навколишньому середовищі учнів, які можна зафіксувати як поліпшення їхніх знань, умінь і цінностей.
Тобто йдеться про певні норми (стандарти), очікування та відповідність одержаних результатів, які повинні бути якіснішими. Як зазначає дослідник, професор дидактики Олександр Ляшенко, якість освіти — це узагальнений показник розвитку суспільства в певному часовому вимірі. Тому її варто розглядати в динаміці тих змін, що характеризують поступ держави в контексті світових тенденцій: освіта рухається до консолідації та інтеграції у світове співтовариство чи протистоїть йому, ставлячи власні інтереси понад усе.
Якість освіти — це суспільна характеристика, а не предмет змагання чи політичний аргумент в оцінюванні розвитку держави на конкретному етапі її становлення. Тому суб’єкти освітнього процесу по-різному оцінюють його якість. Це:
- суспільний ідеал освіченості людини;
- процес організації навчання і виховання;
- результат навчальної діяльності;
- критерій функціонування освітньої системи.
Як уже повідомлялося, забезпечення високоякісної освіти, окрім педагогічного чи суто наукового, має й соціальний, політичний та управлінський контексти.
Зокрема, як політична категорія якість освіти акумулює засади освітньої політики держави на певному етапі її розвитку й ключові стратегічні лінії розвитку національної системи освіти в контексті світових тенденцій.
Як соціальна категорія якість освіти визначає суспільні ідеали освіченості та окреслює загальну мету освіти, що законодавчо визначені й нормативно закріплені в державних стандартах освіти.
Як категорія управління вона визначає стратегії впливу на певні показники функціонування системи освіти й обирає можливі напрями змін та розвитку.
Як педагогічна категорія якість освіти є квінтесенцією сутності поняття, процедур діагностування та аналізу явищ і властивостей суб’єктів освітнього процесу. У цьому сенсі вона повинна відповідати: особистісній та суспільній меті освіти; політичній стратегії розвитку в контексті вітчизняних і світових тенденцій; закономірностям менеджменту освіти на всіх рівнях управління — державному, регіональному, муніципальному, інституційному (локальному), особистісному тощо.
- Як виміряти чи оцінити якість освіти?
Є кілька моніторингових програм, за допомогою яких можна оцінювати й порівнювати системи освіти. Найпоширеніші — освітні індикатори ЮНЕСКО та ОЕСР, що координуються спільно за єдиною програмою. Завдяки таким індикаторам можна аналізувати якісні показники та визначати тенденції поступу національної системи освіти у світовому освітньому просторі, вживати заходів для підвищення рівня освіченості громадян
і запобігати негативним явищам в освіті.
- Як управляти якістю освіти?
Відповідь на це запитання повинна окреслювати механізми й заходи впливу на функціонування освітніх систем і враховувати тенденції розвитку освіти. Для цього варто налагодити систему моніторингу освіти, визначальною метою якої є накопичення, оцінювання та аналіз її якісних показників на всіх рівнях функціонування, поширення й доступу до цієї інформації громадськості та всіх користувачів освітніх послуг, поліпшення управління для підвищення якісних показників в освіті.
За результатами моніторингу якості освіти органи управління отримують інформацію щодо стану освітньої системи та її окремих складових, визначають проблеми, що виникли в процесі запровадження педагогічних інновацій, прогнозують майбутні зміни.
Моніторинг в освіті — це системна процедура, яка не обмежується лише контролем. Його мета полягає не лише у відстеженні стану певного суб’єкта освітньої діяльності, а й націлена на з’ясування чинників його розвитку, зміни стану освіти тощо.
Водночас вивчення стану функціонування певного об’єкта дослідження — не мета, а лише передумова вибору стратегії змін, необхідних для розвитку цього об’єкта та пошуку способів реалізації такої стратегії.
Соціальна сутність освітнього моніторингу полягає в тому, що він, поєднуючи принципи управління системою із загальнопедагогічними принципами функціонування освітньої системи, є педагогічною та управлінською категорією.
Система моніторингу якості освіти підпорядкована ієрархічним зв’язкам освітньої системи, тому об’єктами оцінювання можуть бути всі: учні та студенти, вчителі та викладачі, навчальні заклади та їхні керівники, органи управління всіх рівнів та їхні інфраструктурні підрозділи тощо. За цією ознакою систему моніторингу освіти розглядають на таких рівнях її функціонування (за О. І. Ляшенком):
- на індивідуальному — самооцінювання учнями й студентами якості власної загальноосвітньої й професійної підготовки, суспільної, професійної й життєвої компетентності, досвіду опанування алгоритмічними та евристичними способами діяльності, навичками критичного мислення тощо;
- на локальному — оцінювання навчальним закладом якості освіти учасників навчально-виховного процесу, досягнення ними поставленої мети в опануванні вимог державного стандарту відповідного рівня освіти, корегування стратегії розвитку за соціальними, педагогічними, економічними та іншими показниками;
- на муніципальному — оцінювання місцевими органами управління суб’єктів освітньої діяльності (рівень навчальних досягнень учнів і студентів, кваліфікації й педагогічної майстерності вчителів і викладачів, компетентності керівників навчальних закладів тощо) та порівняння результатів діяльності власної мережі навчальних закладів;
- на регіональному — оцінювання ефективності функціонування місцевої системи освіти, зокрема підпорядкованих органів управління, забезпечення ними державної освітньої політики в регіоні, вибіркове вивчення ефективності роботи окремих навчальних закладів і органів управління, вдосконалення мережі навчальних закладів на підставі аналізу одержаних даних;
- на державному — зосереджене й узагальнене оцінювання якості функціонування національної системи освіти та порівняння її показників з міжнародними індикаторами й системами, забезпечення єдиної методології державної атестації випускників навчальних закладів, аналіз
і порівняння стану реалізації державної політики в галузі освіти у регіонах України.
Системність моніторингових досліджень в освіті реалізується через методологію їх проведення та етапи організації. Перше зумовлює використання пошукових методів, які дають можливість різнобічно оцінити досліджуваний об’єкт (учень чи студент, клас чи група, навчальний заклад, регіональна система освіти тощо), з’ясувати інформаційні потреби та визначити адекватні методи й засоби накопичення та оброблення одержаних даних, завдяки чому можна змоделювати хід моніторингу, спланувати відповідні заходи його проведення.
Освітній моніторинг: хто, що і для чого
Освіта — базовий елемент формули успіху. Нині людей вже не цікавлять знання самі собою, для них важливо використовувати знання в реальному житті, чи сприятимуть вони самодостатності, життєвому успіху особистості. Освіта, яка не сприяє успіху і добробуту людей, а також економічному розвитку держави, не може визнаватися якісною.
Тому питання якості освіти є одним із ключових у реаліях сьогодення та актуалізує питання щодо моніторингу процедур оцінювання та забезпечення якості освіти.
Що таке моніторинг процедур оцінювання та забезпечення якості освіти?
Як зазначає незалежний освітній аналітик-консультант Юрій Федорченко, по-перше, варто чітко визначитися з термінами, що стосуються моніторингу процедур оцінювання та забезпечення якості освіти. Так, об’єктом пропонованого моніторингу є навчальні заклади. Предметом — процедури оцінювання та забезпечення якості освіти. Суб’єктом такого моніторингу є агенції оцінювання та забезпечення якості освіти.
По-друге, не слід плутати моніторинг процедур оцінювання з моніторингом оцінювання (оцінок). По-третє, потрібно усвідомлювати, що процедури оцінювання є важливими елементами системи забезпечення якості освіти та повинні розглядатися як процедури забезпечення якості освіти.
Для чого потрібен моніторинг?
Кожен із учасників освітнього процесу (діти, педагоги, адміністрація, батьки і громадськість) може відповісти на це запитання. Інша річ, що судження можуть бути різними: від розуміння необхідності моніторингу до повного несприйняття з огляду на його неефективність. Окрім того, у свідомості значної кількості людей є стереотипи, які не дають змогу розглядати моніторинг як ефективний інструмент для підвищення якості освіти.
Система забезпечення якості освіти мовою закону
У статті 41 Закону України «Про освіту» визначено сутність системи забезпечення якості освіти, зокрема:
Мета. Метою розбудови та функціонування системи забезпечення якості освіти в Україні є: гарантування якості освіти; формування довіри суспільства до системи та закладів освіти, органів управління освітою; постійне та послідовне підвищення якості освіти; допомога закладам освіти та іншим суб’єктам освітньої діяльності у підвищенні якості освіти.
Складові системи. Складовими системи забезпечення якості освіти є:
- система забезпечення якості в закладах освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти);
- система зовнішнього забезпечення якості освіти;
- система забезпечення якості в діяльності органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти.
Система забезпечення якості в закладах освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти) може охоплювати: стратегію (політику) та процедури забезпечення якості освіти; систему та механізми забезпечення академічної доброчесності; оприлюднені критерії, правила та процедури оцінювання здобувачів освіти, педагогічної (науково-педагогічної) діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників, управлінської діяльності керівників закладу освіти; забезпечення нагальними ресурсами для організації освітнього процесу, зокрема для самостійної роботи здобувачів освіти; забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління закладом освіти; створення в закладі освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування; інші процедури та заходи, що регламентовані спеціальними законами або документами закладу освіти.
Інструменти для забезпечення якості. Система зовнішнього забезпечення якості освіти може охоплювати інструменти, процедури та заходи забезпечення і підвищення якості освіти, зокрема: стандартизацію; ліцензування освітньої діяльності; акредитацію освітніх програм; інституційну акредитацію; громадську акредитацію закладів освіти; зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання; інституційний аудит; моніторинг якості освіти; атестацію педагогічних працівників; сертифікацію педагогічних працівників; громадський нагляд.
Установи системи забезпечення якості освіти. Система зовнішнього забезпечення якості освіти може охоплювати:
- визначені цим Законом і спеціальними законами органи та установи, що відповідають за забезпечення якості освіти, та спеціально уповноважені державою установи, що здійснюють зовнішнє незалежне оцінювання;
- незалежні установи оцінювання та забезпечення якості освіти.
Система забезпечення якості в діяльності органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти, містить: політику та процедури забезпечення якості власної діяльності; необхідні ресурси для організації процесів і процедур; зовнішній незалежний аудит діяльності (процесів і процедур) відповідних органів і установ.
Особливості функціонування системи забезпечення якості на кожному рівні освіти регламентовані спеціальними законами. У статті 6 Закону України «Про освіту» «Засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності» визначено, що однією із засад державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є: забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності.
Служба якості на зміну ДІНЗ: нові функції та завдання
Уряд зробив крок до розбудови системи забезпечення якості освіти в Україні, яка покликана допомогти навчальним закладам підвищити її рівень, сформувати у суспільства довіру до закладів освіти, органів управління освітою та гарантувати високий рівень якості освіти.
Відповідно до рішення Уряду в Україні створено орган, що централізовано відповідатиме за дотримання якості освіти та освітніх стандартів, — Державну службу якості освіти України (ДСЯО).
Нова структура заснована на базі ДІНЗ — Державної інспекції навчальних закладів. Вона матиме значні повноваження, а також буде представлена на регіональному рівні завдяки спеціальним відділенням.
За словами міністра Лілії Гриневич, держслужба якості буде ідеологічно новою структурою: «Основним завданням інституційного аудиту є не «покарання винних», а допомога закладу, керівництву, вчителям у підвищенні якості їхньої діяльності та результатів навчання учнів. Отже, «державний нагляд» повинен перетворитися на інструмент забезпечення якості та єдності державної політики у сфері загальної середньої освіти».
Окрім цього, Лілія Гриневич зазначає, що відповідно до Закону України «Про освіту» Держслужба отримує повноваження звертатися до судів з позовами про зобов’язання органів місцевого самоврядування, місцевих органів управління освітою усунути порушення та виконати вимоги законодавства в галузі освіти. Це, за словами міністра, повинно суттєво доповнити механізми забезпечення законності в управлінні школами та захисту їхніх інтересів.
На Державну службу якості освіти України будуть покладені повноваження щодо:
- здійснення інституційного аудиту закладів освіти;
- надання рекомендацій закладам освіти щодо організації та функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти;
- акредитації громадських фахових об’єднань та інших юридичних осіб, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та діяльності закладів освіти;
- затвердження нетипових освітніх програм дошкільної та загальної середньої освіти;
- проведення моніторингу якості освітньої діяльності та якості освіти.
Інституційний аудит: хто, кого і навіщо перевірятиме
Інституційний аудит — новий термін, який вимагає від освітян розуміння всіх аспектів та новацій, які він охоплює. Проте важливо знати, кого залучатимуть до процесів перевірки закладів освіти та якими документами засвідчуватимуть результати аудиту.
Детальніше про інституційний аудит розповідає Руслан Гурак, голова Державної інспекції навчальних закладів України, на базі якої створено Державну службу якості освіти України.
Що означає інституційний аудит?
Частиною першою статті 45 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р. за № 2145-VIII, який набув чинності 28.09.2017 року, визначено, що інституційний аудит — це комплексна зовнішня перевірка та оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти (крім закладів вищої освіти), які забезпечують його ефективну роботу та сталий розвиток.
Метою проведення інституційного аудиту є оцінювання якості освітньої діяльності закладу освіти та напрацювання рекомендацій щодо: підвищення якості освітньої діяльності закладу освіти та вдосконалення внутрішньої системи забезпечення якості освіти; приведення освітнього та управлінського процесів у відповідність із вимогами законодавства та ліцензійними умовами.
Законом України «Про загальну середню освіту» передбачено, що у сфері загальної середньої освіти єдиним плановим заходом державного нагляду (контролю) є інституційний аудит. Аналогічна норма міститиметься і в проектах ЗУ «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту» та «Про професійну освіту».
Інституційний аудит здійснюватиме Державна служба якості освіти та її територіальні органи один раз на 10 років. Окрім того, інституційний аудит також може здійснюватися у позаплановому порядку за ініціативою засновника, керівника, колегіального органу управління, вищого колегіального органу громадського самоврядування або наглядової (піклувальної) ради закладу освіти.
Чому інституційний аудит замінив планові заходи державного нагляду у сфері освіти?
Головним недоліком системи державного нагляду (контролю) у будь-якій сфері діяльності є орієнтація на виявлення порушень. Якщо проаналізувати уніфікований акт, який складався за результатами проведення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю) у галузі освіти, то його важливими складовими були перевірка дотримання вимог законодавства та опис виявлених порушень. Тобто, по суті, система контролю була орієнтована на виявлення лише порушень у діяльності навчальних закладів.
Відтепер за результатами проведення інституційного аудиту надаватиметься висновок щодо якості діяльності закладу освіти, внутрішньої системи забезпечення якості освіти, а також рекомендації щодо вдосконалення діяльності закладу освіти.
Чи залучатиметься громадськість до перевірок закладів освіти?
Батьки або особи, які їх замінюють, завжди були і є активними учасниками освітнього процесу. Їхню думку враховують під час прийняття певного рішення. Статтею 28 Закону України «Про освіту» (далі — Закон про освіту) передбачено громадське самоврядування в закладі освіти.
Це право учасників освітнього процесу як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування, колективно вирішувати питання організації та забезпечення освітнього процесу в закладі освіти, захисту їхніх прав та інтересів, організації дозвілля та оздоровлення, участі у громадському нагляді (контролі) та в управлінні закладом освіти у межах повноважень, визначених законом та установчими документами закладу освіти.
У закладі освіти можуть діяти:
- органи самоврядування працівників закладу освіти;
- органи самоврядування здобувачів освіти;
- органи батьківського самоврядування;
- органи громадського самоврядування, інших учасників освітнього процесу.
Статтею 49 Закону про освіту вперше запроваджено такий інструмент як громадська акредитація закладу освіти. Її провадитимуть акредитовані в установленому порядку фахові громадські об’єднання, інші акредитовані юридичні особи, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності. Це оцінювання закладу освіти щодо ефективності внутрішньої системи забезпечення якості освіти та забезпечення досягнення здобувачами освіти результатів навчання, передбачених освітніми програмами та стандартами освіти.
Громадську акредитацію закладу освіти здійснюють із метою визнання якості освітньої діяльності закладу освіти та формування його позитивного іміджу та репутації. Успішні результати громадської акредитації засвідчують відповідним сертифікатом, що видається терміном до десяти років.
Окрім того, ДІНЗ завжди працювала за принципом відкритості — до складу комісій з перевірки запрошували освітніх експертів, представників студентського самоврядування. Цей принцип залишиться і в основі роботи Державної служби якості освіти.
Що оцінюватимуть під час інституційного аудиту?
На початковому етапі інституційного аудиту експерти Державної служби якості повинні відвідувати школи, що відчувають потребу в розвитку, відвідуватимуть заняття вчителів, проводитимуть співбесіди з керівниками, вчителями та іншими співробітниками закладу; зустрічатимуться та спілкуватимуться з учнями.
Під час аудиту основну увагу необхідно приділяти чинникам, які особливо важливі для всіх дітей в частині навчання і безпеки. Така процедура враховуватиме:
- викладання та навчання (процедури забезпечення якості освіти; процедури оцінювання здобувачів; механізми забезпечення академічної доброчесності);
- підтримка здобувачів (ресурси для організації освітнього процесу);
- cамоаналіз закладу освіти (процедури оцінювання педагогічної діяльності працівників; управління та розвиток закладу освіти; підтримка здобувачів; ресурси для організації освітнього процесу);
- управління та розвиток закладу освіти (стратегія; процедури оцінювання управлінської діяльності; наявність інформаційних систем для ефективного управління);
- освітнє середовище (інклюзія; безпека).
Замість висновку
Отож можемо без перебільшення говорити про неабияку увагу до питання якості освіти в Україні. Перед новоствореною державною службою якості освіти поставлені важливі завдання, реалізація яких потребує професійної та ефективної роботи, що впливатиме на розробку освітньої політики нашої держави. Адже без вкладених ресурсів в національну систему освіти та отриманих результатів неможливо побудувати ефективну освітню політику.
Використані джерела
- Гончаренко С. У. Головне — якість освіти. Педагогічна газета. 2006. № 3.
- Кремень В. Г. Якісна освіта: сучасні вимоги. Педагогіка і психологія. 2006. № 4. С. 5—18.
- Локшина О. І. Моніторинг якості освіти: світовий досвід. Педагогіка і психологія. 2003. № 1. С. 108—116.
- Романенко Ю. А. Основи організації моніторингу у вищому навчальному закладі. Витоки педагогічної майстерності. Сер.: Педагогічні науки. 2011. Вип. 8 (1). С. 49—54. URL: goo.gl/41m5mR.
- Романенко Ю. А. Якість освіти: суть поняття та оцінювання. Вісник НПУ ім. М. П. Драгоманова. URL: goo.gl/F7B9Vc.
- Ткачук Л. В. Концепція педагогічної освіти в області: якість освіти. URL: https://goo.gl/2Ab8WA.
- Федорченко Ю. Про моніторинг оцінювання та забезпечення якості освіти. URL: http://osvita.ua/vnz/54822/.
- URL: http://dinz.gov.ua.
Матеріал підготувала Наталія ХАРЧЕНКО
журнал “Директор школи. Шкільний світ”, №2 лютий 2018
