Улітку кожні 3 с у всьому світі продається порція морозива. Біле морозиво (вершкове/пломбір) — найулюбленіше, має велику популярність також шоколадне і фруктове. Найбільше сортів морозива — 709 — пропонує своїм відвідувачам венесуельське кафе Coro-moto, яке заснував у 1980 р. виходець із Португалії Мануель да Сильва Олівейра. Нині господар кафе пригощає своїх відвідувачів сотнями оригінальних рецептів — вафельна трубочка з тунцем, морозиво з цибулею, пивом, морквою, помідорами, бобами, креветками і кальмарами, спагеті, трояндовими пелюстками і навіть надзвичайно гострий делікатес із перцем чилі. Найбільший торт із морозива зробили в Пекіні — завширшки 3 м, вагою 8 т.
Морозиво почали їсти 5 тис. р. тому. Легенда розповідає, що в Європу його привіз Марко Поло. Гете все життя з гіркотою згадував про те, як одного разу його мати викинула десертну тарілку морозива. Спробувавши, що це таке, вона вирішила, що дитячі шлунки просто не зможуть перетравити справжній лід із цукром. Серед усіх днів тижня, найбільшу кількість морозива купують у неділю. П’ятеро зі 100 споживачів морозива пригощають ним свого домашнього улюбленця. Наполеону, який обожнював морозиво, у період заслання на острів Святої Єлени привезли пристрій для отримання морозива. Смажене морозиво — найпопулярніший десерт у Мексиці. В Америці перша реклама морозива, поряд з іншими солодощами, з’явилася у Нью-Йоркській газеті у 1774 році. Найдорожче морозиво у світі подається в ресторані Serendipity (Нью-Йорк) за 1000 у. о. Це морозиво з мадагаскарською ваніллю, покрите тонким їстівним шаром золота і найдорожчим шоколадом. Як «гарнір» пропонуються екзотичні фрукти, доставлені з Парижу, золоті драже, трюфелі і марципанові вишеньки. Одним із головних компонентів у морозиві є повітря, без нього морозиво було б тверде, як камінь. У Чилі один торговець додавав кокаїнову пасту в шоколадне морозиво, що, за його словами, піднімало настрій. Зазвичай клієнти куштували новинку й потім приходили купити ще. Виявилося, що у звичайному шоколадному ріжку вміщувалася доза кокаїну, достатня для того, щоб викликати характерне наркотичне сп’яніння. Сучасний вигляд ескімо набуло в 1990 році, коли його стали випускати на дерев’яній паличці.