1 липня Верховна Рада прийняла Закон України “Про вищу освіту”, а 1 серпня Президент підписав його. Цим Законом змінена система координат вищої освіти. Її осі тепер скеровані на європейський простір вищої освіти. Це значний крок уперед і, водночас, відповідальність усього суспільства, а в першу чергу – академічної спільноти, щодо реалізації цього Закону. Підписанням закону Президент завершив багаторічну дискусію про реформування вищої школи в Україні. Відповідно, основна увага освітян, експертів і політиків зараз звернена на проблему реформування середньої освіти. З цією метою, Комітет з питань освіти і науки ВРУ спільно з МОН створили робочу групу, яка працює над проектом нового базового закону “Про освіту”.
Один з викликів – питання пов’язане із структурою середньої школи і її тривалістю. Додавати, чи не додавати 12 рік навчання? Скільки років має тривати початкова школа, основна і старша?
Отже, чи потрібно 12 років вчитися у середній школі? Спробую дати на це відповідь. Окрім роботи в УКУ, викладаю за сумісництвом у Інституті післядипломної педагогічної освіти. Читаю лекції директорам і завучам шкіл з освітньої політики. При першій зустрічі я запитую: чи правильно зробили, що повернули середню освіту до 11 років? Освітяни, в абсолютній своїй більшості, вважають, що зробили правильно. Що 12 рік навчання – даремні затрати грошей і часу. Фактично, відмовою прийняти додатковий рік навчання, освітяни розписуються у своїй не спроможні дати добру освіту учням. Більш ніж переконаний, що коли сьогодні провести соціологічне дослідження: чи потрібно додавати 12 рік, то більше ніж 70% опитаних буде проти 12 року навчання. Цьому не потрібно дивуватися. Якість нинішньої шкільної освіти не відповідає потребам суспільства і економіки та не надихає наших учнів. Але це треба змінити. Наше завдання як найшвидше це змінити. Моя пропозиція наступна: давайте не будемо дискутувати про 12 рік навчання. Приймемо це як аксіому, як загальноєвропейську норму (не вимогу). А те, що Україна сьогодні прямує до ЄС вже ні у кого не викликає сумніву. Дискутувати треба, як зробити оцю нову 12- річну школу змістовною, цікавою і корисною.
Друге питання: яка має бути структури школи? Пропозиції є різними: 4+5+3, 5+4+3, 6+3+3, 5+5+2 (11-річну середню школу я не розглядаю). Одностайної думки у цьому немає. Питання, з яким погодилися усі експерти, які працюють в робочій групі, це те, що старшу школу потрібно відокремити від основної і початкової. Що це означає на практиці? Учні після 9 або 10 класу (залежно від того, скільки років триватиме навчання в початковій та основній школі) повинні проходити ЗНО. Такий крок дозволить відсіяти невмотивованих учнів, тих, які не мають достатніх навчальних досягнень для того, щоб потім продовжувати навчання в університеті. Відповідно, за результатами незалежних випробувань і за побажаннями учнів, можна вибрати одну з трьох освітніх траєкторій: професійний ліцей, академічний ліцей (профільна старша школа, яка готує учнів для подальшого навчання у вищій школі), або коледж. Кожен з цих навчальних закладів має бути окремою юридичною особою, зі своєю бухгалтерією, і що важливо – мати на одному році навчання не менше 150 учнів. При такій умові дійсно можна забезпечити пробільність навчання. На мою думку, таких підхід дозволить змінити згубне для країни співвідношення осіб, які навчаються у ВНЗ і професійних ліцеях. В Україні ця пропорція 80% на 20%. Зазначу, що навчання у професійному ліцеї не повинно бути перешкодою для здобуття вищої освіти у подальшому – основне наявність повної середньої освіти і відповідні результати при ЗНО по матурі.
Наявність диплома про здобуття вищої освіти в Україні не є запорукою добробуту. У центрах занятості найбільше зареєстровано безробітних з вищою освітою. Проте люди все одно продовжують вступати на навчання в університети, бо це підвищує їхній соціальний статус. Попитом скористалися університети, пішли назустріч вступникам і практично беруть усіх, кого не відсікають Міністерські правила прийому. Відповідно до правил прийому до ВНЗ, кожен вищий навчальний заклад має право підняти прохідний бал сертифікатів. Але цим мало хто користає. Знаємо, що 124 бали – мінімальний прохідний, а на профільний предмет – 140. Дослідження показують, що навчатися у виші можуть ті, у яких бали сертифікатів ЗНО вищі за 160, а добре вчитися ті, у кого бали вищі від 180. Виникає логічне питання: звідки взятися якості у вищій школі, якщо університети набирають студентів, які не готові вчитися, а їхній рівень середньої освіти занизький для успішного навчання в університеті. При масовій вищій освіті університети збільшили викладацький штат і скорочувати його не хочуть. Зрештою, проблема є не у тому, що беруть з низькими балами сертифікатів на перший курс, а у тому, що під час навчання в університеті не відраховують студентів за неуспішність. Тягнуть усіх, щоб не було скорочення викладачів. У західних вишах у середньому лише 60% з тих хто вступає на бакалаврську програму завершує її вчасно. 40% відраховуються з того чи іншого курсу. Але це інша проблема, яка потребує окремого висвітлення. Повернімося до середньої освіти.
Коли на початку двохтисячних, Міністерство освіти мало першу спробу реформувати школу, я казав, що якщо глибинно не змінити шкільну програму і підходи до навчання, то 12 рік не потрібний. Це ж кажу і зараз: суспільство не зрозуміє освітньої реформи до того часу, поки школа не почне давати якісну освіту. В тих умовах, в яких школа є сьогодні, введення 12 класу безсенсовне. Тож перед нами стоїть глобальніше завдання, ніж просто введення додаткового навчального року і перехід на іншу структуру. Завдання – змінити школу. Зробити старшу школу профільною, яка розвиватиме і надихатиме учнів, підвищити статус вчителя, укріпити матеріально-технічну базу шкіл, провести реформу змісту освіти і методик викладання і основне – змінити ставлення суспільства, а в першу чергу політичну еліту. що до освіти. Ось тоді ми вийдемо на якісно новий рівень.
Павло Хобзей, проректор Українського католицького університет