Чому не працює принцип «сім разів відміряй, а один відріж»
Наша сила волі та здатність чітко мислити працюють як батарейка. Коли ця батарейка сідає, ми стаємо схильні до непродуманих, імпульсивних вчинків. Оскільки прийняття рішень – досить виснажливий процес, дуже часто правильність наших висновків залежить від їх кількості.
Тому завжди варто зважати на фактор втоми від прийняття рішень. Про це свідчать результати наступного експерименту.
Чотири в’язні ізраїльської тюрми подали прохання про дострокове звільнення. Почерговий розгляд справ призначений на 8:50, 13:20, 15:10 і 16:30 відповідно. Справи №1 і №3 мають однаковий склад злочину (араб, засуджений на 2,5 роки за дрібне шахрайство). Така ж сама ситуація зі справами №2 і №4 (єврей, засуджений на 1,5 роки за нанесення тілесних пошкоджень).
Які судові рішення були винесені? Цікаво, що ключовим фактором стала не тяжкість злочину чи релігія, а втома суддів. Прохання №1 і №2 були задоволені, решта – відхилені. Суддям не вистачило сили волі, аби вкотре піти на ризик дострокового звільнення. Дослідження більше 1 000 судових постанов довело: протягом 1 дня судових розглядів 65% «хоробрих» рішень припадає на справи, які розглядаються першими. Потім їх кількість знижується майже до 0 і знову зростає після перерви.
скринька
Ти не знаєш саме те, що не потрібно знати
У розповіді «Про точну науку» аргентинський письменник Хорхе Борхес описує країну, де картографія досягла настільки високого рівня, що її потреби задовольняли лише найдетальніші мапи. Так була створена карта в масштабі 1:1, яка за розміром дорівнювала території країни. Очевидно, що користі від неї не було жодної, оскільки така мапа повністю дублювала реальність.
Переконання, що більша кількість інформації автоматично сприяє прийняттю правильного рішення, − хибне. У переважній більшості випадків для цього достатньо знати основні факти. Володіючи додатковою інформацією, ви лише витратите більше часу на її аналіз, хоча прийняте рішення все одно буде засноване на первісних даних (наприклад, вибір готелю чи навіть визначення діагнозу). «Те, що вам не варто знати, залишиться непотрібним, навіть коли ви про це дізнаєтеся», − зауважує Рольф Добеллі.
Синдром «людини-сніжинки», або Чому варто спалити всі кораблі
У III столітті до н.е генерал Сян Юй перейшов разом із армією річку Янцзи, аби битися з військами династії Цинь. Коли його солдати спали, він спалив усі кораблі. Наступного дня власний вчинок він пояснив так: «Тепер у вас є лише один вибір: битися до перемоги чи померти». Так, позбавивши солдатів можливості повернутися, Сян Юй сфокусував їхню увагу виключно на битві.
Ми схиблені на тому, аби всидіти на 2-х стільцях, нічого не втратити й бути до всього відкритими. Одночасно здобувати 2-3 освіти, керувати кількома проектами, читати безліч книг врешті-решт. Але така різноспрямованість, або так званий синдром «людини-сніжинки», рідко коли буває успішною. Тому варто навчитися закривати двері, стверджує швейцарський бізнесмен, обрати таку життєву стратегію, що дозволяє свідомо відмовлятися від певних можливостей.
робота
Човен, у якому ти сидиш, важливіший, ніж сила, з якою ти гребеш
Досить часто не талант або тяжка праця заради мети визначають успіх. Це пояснює, наприклад, той факт, чому відкриті один за одним підприємства не є однаково прибутковими.
Успіх − це поєднання не тільки необхідних здібностей, але й вдалого збігу обставин. Інколи події складаються так, що можна несподівано досягти значних результатів (згадаймо хоча б Ларі Пейджа, Джорджа Сороса, Джоан Роулінг). Такий непередбачуваний інцидент американський економіст Нассім Талеб називає «чорним лебедем», який може бути як позитивним (зустріч із певною людиною, вигідні біржові коливання), так і негативним (землетрус, падіння цін на акції тощо).
Тому не слід недооцінювати вплив зовнішніх обставин. Більше того, варто цілеспрямовано обертатися в таких колах, де ймовірність зустріти позитивного «чорного лебедя» вища (наприклад, сфера підприємництва, винахідництва).
Надмірні зусилля не гарантують якість результату
Дослідження довели: чим складніші вступні екзамени, тим більшу гордість відчувають ті, хто їх склав. Так само думаємо й ми: витративши максимум часу й доклавши не менше сил на виконання якоїсь справи, обов’язково отримаємо найкращий результат.
Проте скеровуючи всю енергію на один предмет, ми ризикуємо переоцінити справжні досягнення. Саме на цьому інколи грають школи MBA, які безперервно навантажують студентів завданнями, повністю їх виснажують і тим самим збільшують бажання отримати омріяний диплом.
Такий феномен має назву «виправдання надмірних зусиль», і уникнути його можна, якщо сфокусувати власну увагу на оцінці виключно досягнутих результатів.
За матеріалами з сайту: studway.com.ua