Теорія поколінь як інструмент для реформ в освіті
Для здійснення ефективного педагогічного процесу потрібні взаєморозу- міння, спільна для учня й учителя мета. Але як цього досягти, коли вони «з різних планет», а на носі реформи? Загалом реформа — це новий підхід до старої проблеми.
Теорія поколінь неабияк допомагає великим корпораціям не лише збувати продукцію, а й добирати персонал, адже дорослі статечні дядьки, засновники компаній, також не зовсім розуміють молодь.
Актуальність питання в освіті
Тема зміни поколінь уже давно порушується не лише за кордоном, а й в Україні. У мережі без ліч статей про це, адже справді є про що погово рити, але «хура й нині там».
На початку навчального року, запрова дивши зміни в початковій освіті, почавши вті лювати концепцію «Нової української школи», Міністерство освіти перейшло Рубікон. «Ми пра цюємо для нового покоління і на благо його роз витку», — резюмувала команда міністерства на чолі з Лілією Гриневич.
Ми працюємо для покоління Z у «гримучій суміші» з Х і Y, і що врешті вийде — відомо хіба що Господу Богу.
Завдання поставлено, і ніби й лопати в руки дали, а ми й далі стоїмо як бригада ЖЕКу в пома ранчевих жилетках і вагаємося: копати чи не копати, а головне — що копати і де?
Точка неповернення
Не варто марнувати папір і писати про те, що питання батьків і дітей сягає своїм корінням страшенно глибоко.
У теорії катастроф є поняття «точка неповер нення»: це коли зробити все як було вже не мож на — не долетимо! Учитель у школі перестає бу ти хранителем непорушних істин просто тому, що Google знає більше і пропонує варіанти. Ви го тові змагатися з ґуґлом? Отожбо. Час виходити зі стадії заперечення, удосконалювати себе, свої навички й уміння. Доки ще є час. Доки нове поко ління не відкинуло школу як рудимент. Адже лише вчитель і школа як спільнота допоможуть дитині стати людиною, яка вміє перемагати, змагатися, приймати поразку, працювати в команді і творити.
Іванна Коберник (радник міністра МОН) у сво єму виступі на дні газети «Почтакова освіта» (ви давництва «Шкільний світ»), сказала: «З того часу, як я ходила до школи, мало того, що нічого не зміни- лося, а й стало гірше. Та система (мається на ува- зі радянська) відповідала тому часу, у якому я жила, а та система освіти, у яку пішла навчатися моя ди- тина, не є вже радянською системою, а являє собою такий собі покруч, бо немає вже тої ідеології, зрозумілої в той час. А зараз базові речі залишилася, а нові цінності на їх місце не прийшли». І під словом «цінності» тут мається на увазі те, що індивід цінує в оточенні, те, що керує поведінкою людини, на дає їх спрямованості, організованості та витри валості. Те, що робить її особистістю. Те, що до помагало радянським дітям мріяти про космос і врешті полетіти туди, і те, що має допомогти ни нішнім дітям знайти ліки від невиліковних хво роб, долетіти до Марса, знайти нову форму жит тя і порозумітися з нею
Класифікація
Теорія поколінь X, Y, Z — це, звичайно, не па нацея від системних помилок, накопиче них за 20 років становлення української осві ти, але це інструмент, який допоможе вивчити себе й оточення.
Наприкінці минулого століття письменни ки й соціологи повсюдно почали окреслюва ти якісь загальні риси, властиві людям віком 18—20 років. Вони помітили, що ці молоді люди відрізняються від попередників новим сприй няттям світу. У питаннях виховання й навчан ня стали відбуватися помітні зміни. Змінилися навіть розвиток і перебіг психічних процесів. Це й породило теорію поколінь.
Відповідно до теорії, покоління — це гру па людей, народжених у певний період, які за знали впливу тих самих подій і особливостей виховання і тому сповідують схожі цінності. Саме цінності і їх подібність, а не вік, форму ють і визначають покоління. Люди цих ціннос тей не усвідомлюють, вони діють непомітно, але багато в чому спрямовують нашу пове дінку: як ми спілкуємося, як вирішуємо кон флікти й будуємо команди, як розвиваємося, що і як купуємо, що нас мотивує, як ми стави мо цілі й керуємо людьми. Усі ці риси та вподо бання формуються в дитинстві до 12—14 років. Це пов’язано з тим, що цінності складають ся не лише в результаті сімейного виховання, а й під впливом суспільних подій. Значення має все: економічні, соціальні, технологічні, полі тичні чинники, прийнята модель сім’ї.
З огляду на це дослідники визначають чо тири групи. Перші три групи нині працюють,
створюють блага, забезпечують ста рість і виховують наступне покоління, остання — нинішні діти й підлітки.
• Покоління В («бебібумери») — народжені в період 1943—1963 рр.
• Покоління Х — народжені в пері од 1963—1983 рр.
• Їхні діти — покоління Y (або по коління Міленіуму, народжені в період 1983—2000 рр).
• Покоління Z — люди XXI століття.
Покоління В
Події, що справили найбільший вплив на формування цінностей цього покоління:перемога у війні, радянська «відлига», підкорення космосу, єдині стандарти навчання в школах і гарантоване медичне обслуговування. Свою назву вони отримали від післявоєнного сплеску народжуваності. Люди покоління В вірили у свою країну так, як ніхто до них і ніхто після. Основні риси «бебібумерів»— оптимізм і колективізм. За кордоном називають інші чинники, під впливом яких формувалося це покоління, основною ознакою вважається бунт проти авторитариз му і класичних моральних засад.
Покоління X
Поколінням X зазвичай називають лю дей, які народилися в період спаду народжу ваності. Після низки досліджень із підлітками ан глійські вчені виявили, що люди покоління X «сплять одне з одним до весілля, не вірять у Бога, не люблять королеву, не поважають батьків, не змінюють прізвище, коли виходять заміж». Також особливості покоління Х визначають: невдоволення владою; політична інди ферентність; зростання кількості розлучень; поява жінок на виробництві; нульовий при ріст населення; доступність протизаплідних засобів; розбіжності в освіті; скорочення фі нансування освіти й важкодоступність сту дентських позик; поява Інтернету. Багато «іксів» отримали обмаль любові від своїх батьків, бо ті були занадто закло потані, і діти змушені були натомість самі дбати про них. Тому «іксам» властиво піклу ватися про інших більше, ніж про себе. Во ни надвідповідальні, усвідомлюють понят тя обов’язку.
Покоління Y
Міленіали, або покоління Y, — покоління на роджених після 1983 року, якому притаманна передусім глибока залученість у цифрові тех нології. Це люди, які зустріли нове тисячоліття в юному віці. Коли термін щойно виник, поколін ня Y протиставлялося поколінню X.
Характеристики цього покоління відрізняють ся в різних країнах залежно від політичних, еко номічних, соціальних та інших умов, але міленіали всього світу мають і чимало спільного.
Поколінню Y усе ще властива висока пра цездатність, більше притаманна поколінню Х, але міленіали хочуть більшої вигоди від своєї роботи для себе особисто, більшої участі в при йнятті виробничих рішень, віддають перевагу гнучкому робочому графіку, не бояться розлу чатися зі звичним і часто міняти місце роботи.
У кадрових підрозділах деяких великих орга нізацій беруть до уваги психологічний конфлікт поколінь і намагаються подолати його, допома гаючи старшим керівникам зрозуміти молодих і створити для них відповідні умови.
Не бажаючи, щоб їхні діти пережили те саме, що й вони, своїх дітей«ігреків» (або «зетів») «ік си» намагаються оточити їх свободою, любов’ю й добробутом. «Відповідальні батьки — це про поко- ління X», — каже психолог Аліна Котенко. Завдя ки цьому «ігреки» впевненіші в собі, ніж «ікси», вони оптимістичні, відкриті, у них немає яскра во виражених страхів, як у їхніх батьків. Але та ке виховання дає й інший результат: надмірна любов нерідко призводить до того, що «ігре ки» стають розбещеними, надто прагматични ми, безвідповідальними, самозакоханими.
Дуже важливим для покоління Y виявилося особисте самовираження, так званий нарцисизм.
Тому їх ще називають «поколінням ЯЯЯ» (Me Me Generation). «На відміну від батьків, їм не треба виживати. Тому, залежно від життєвого вибору, се- ред “ігреків” є як “досяганці”, так і “невдахи”», — каже психолог Ірина Колесник.
Для Y дуже важливий баланс між роботою та особистим життям, комфорт на робочому місці. «Ігреки» добре знають, чого хочуть, і не со ромляться відкрито говорити про це роботодав цеві. У роботі вони дуже залежать від своїх на строїв. Через це ними складніше керувати, ніж «іксами». До речі, в «ігреків», на відміну від «ік сів», немає пієтету до ієрархії, вона їм байдужа. Для них начальник — радше друг-наставник, ніж орган контролю, який ставить мету, визначає напрям роботи. Щодо позитивних характерис тик, то «ігреки» активні, наполегливі й амбітні (часом навіть занадто), не бояться ризикувати, брати на себе відповідальність, готові залучати ся одразу до кількох проектів, швидко навчають ся, не спиняються на першій, а іноді й на другій освіті.
Вони не прив’язані навіть до власної справи. Любов до свободи, можливості розпорядження своїм особистим часом і незалежність стали при чиною того, що покоління Y вибирає такий вид бізнесу, як проектна робота.
Для них характерна самостійна зайнятість із визначеним початком і закінченням, коли кін цева мета досягнута, а готовий продукт можна пропонувати на ринку. Великі корпорації та інші компанії вбачають у цьому користь для себе: мо лоді фахівці не хочуть працювати на них, сидячи в офісі й дотримуючись корпоративних правил, але вони хочуть продати результати своєї діяль ності саме цим компаніям. Компанії ж не проти отримати готовий продукт, у який не треба вкла дати власні кошти й резерви.
«Ігреки» стали піонерами такого незвично го для старшого покоління різновиду зайнятос ті як віддалена робота або фріланс. Якщо перед молодим спеціалістом поставити вибір щодо то го, як йому працювати: за вільним графіком або дистанційно, переваги поділяються приблизно 50:50 залежно від специфіки роботи, особистих якостей і життєвих обставин.
Покоління Z: яким воно буде
У покоління Z не було голодного дитинства й сильних соціальних потрясінь. Воно оточене любов’ю, добробутом, турботою батьків. Можна припустити, що то буде покоління зі здоровими цінностями. Вони, на відміну від «ігреків», що ба чили, як їхні батьки з вищою освітою змушені бу ли заради виживання йти торгувати на ринок або ставати на біржу праці, розуміють, навіщо вчитися, знати іноземні мови. Вони спокійніше ставляться до грошей.
Час, за якого живуть зети, наділив їх низкою позитивних якостей. У них відкрите мислення — завдяки ITтехнологіям усе на світі стало близь ким. Вони чимало подорожують, багато бачать, спілкуються, тому терпиміші до відмінностей між людьми, толерантніші. Мовні проблеми майже зникнуть. «Зети» волелюбні, не люблять підкоря тися, заперечують право суспільства нав’язувати їм щось. Менше цікавляться релігією, політикою.
Покоління Y і Z — справді люди з іншого па радигмою мислення. Хоча, знову ж таки, не всі: можна бути новатором у 60 років і ретроградом у 20. Під назвами поколінь розуміються не так ро ки народження й життя, як парадигми мислен ня. Так, покоління Y і Z вирізняються «горизон тальним» баченням суспільних контактів, тоді як «батьківські» покоління дотримуються «вер тикальної», ієрархічної парадигми соціальних взаємодій.
Потяг, що їде на великій швидкості
Нині йдеться про те, як пристосовувати осві- ту до покоління Z, але приблизно з 2010 почали з’являтися діти покоління Альфа (А). Це справжнє покоління XXI століття. Тож наші теперішні намагання — це, власне, те саме, що намагатися встрибнути в останній вагон потягу, що їде на великій швидкості.
Найкраще, що ми можемо зробити для молоді нині — неперервно вчитися, допомагати вчитися іншим і не «стригти всіх під одну гребінку».
Матеріал підготувували
Дар’я ДОЛГОВА,
Тетяна ШАПОВАЛ
журнал Директор школи. Шкільний світ №2 2017