Неможливо уявити світ без конфліктів. Конфлікти — це невід’ємна частина розвитку колективу, соціуму і навіть окремої особистості. Вони дають нам можливість переглянути сталі основи і привести їх у відповідність із новими внутрішніми та зовнішніми реаліями.
Дотримуйтеся трьох правил: поважайте себе,
поважайте інших і несіть відповідальність за свої дії.
Далай-Лама XIV
Динаміка відносин у колективі надзвичайно тісно залежить від того, як саме колектив переживає ці конфлікти. Стиль врегулювання суперечок у колективі часто стає визначним на рівні ефективності організації. Багатьом керівникам із власного досвіду відомо, скільки часу та емоційних сил потребує ситуація із «занедбаним» конфліктом у колективі. Водночас конструктивний підхід до конфлікту веде до особистісного і професійного зростання його учасників і сприятливо впливає на атмосферу всієї організації. Володіння навичками ефективного вирішення конфліктів може створити відчутну різницю в атмосфері та показниках ефективності всієї установи.
Ця стаття присвячена медіації — методу врегулювання конфліктів за допомогою об’єктивного посередника — медіатора. Повагу до людини та її вибору можна назвати основою медіації. Медіатор не шукає винних чи правих, не критикує, не є суддею і не приймає рішення за учасників конфлікту;
не стає на сторону будь-кого з учасників і забезпечує рівні умови участі у дискусії. Його завдання — сприяти здатності учасників врегулювати конфлікт самостійно, стати партнерами у пошуку та втіленні консенсусного рішення.
ІСТОРІЯ МЕДІАЦІЇ
Як і більшість концепцій, медіація не є абсо- лютним винаходом сучасності, а зародилася з давніх традицій примирення. Ще у Стародавній Греції малі міста нерідко пропонували послуги посередників у примиренні конфліктуючим містам-державам. У сучасній концепції медіації взято за основу накопичений тисячоліттями досвід примирення. Ключова відмінність сучасної медіації від давніх методів примирення полягає в тому, що виграш усіх учасників конфлікту є обов’язковим. Ідеться про принцип win-win («виграш-виграш»), детально описаний у книжці «Перемовини без поразки. Гарвардський метод». Це означає, що сучасна медіація вважається успішною і буде завершена, лише коли всі сторони задоволені досягнутою угодою.
Медіація виникла під час американської Великої депресії в 1930-х рр. як спосіб вирішення хронічних сімейних і трудових конфліктів, завдяки медіації були зупинені тривалі масштабні страйки. У 60-х рр. американці розробили концепцію медіації, що діє і нині. Найбільш широкого визнання та розповсюдження медіація набула після конференції суддів 1976 року в Сполучених Штатах Америки, де провідні американські педагоги і юристи розглянули причини та способи усунення народного невдоволення здійсненням правосуддя та висловили думку про необхідність взаємодії методів медіації та судової системи. Перші спроби застосування медіації в школі були зроблені також у Сполучених Штатах ще на початку 1980-х років. З того часу в різних формах медіація широко використовується в освітньому просторі багатьох країн світу.
ПЕРЕВАГИ ТА ОСОБЛИВОСТІ МЕДІАЦІЇ
Чому люди в усьому світі використовують медіацію для врегулювання конфліктів? Є немало важливих причин. Якщо перекласти ці причини мовою цифр, ми отримаємо: 86% проведених медіацій завершуються підписанням домовленості. Досягнута домовленість виконується сторонами у 92% ситуацій. А в 14% випадків сторони залишаються задоволеними самим фактом участі у процесі. На думку таких учасників, незважаючи на те що домовленості не досягнуто, вони стали значно краще розуміти одне одного і вперше мали можливість у спокійних умовах конструктивно розглянути свій конфлікт.
Основою успіху процесу медіації є активна позиція сторін у пошуку рішення. Сторони самостійно шукають рішення для вирішення конфлікту і самостійно відповідають за виконання досягнутих домовленостей. Спільна робота над вирішенням конфлікту дає змогу прийняти рішення, що максимально задовольняє інтереси сторін і є підґрунтям для подальш го партнерства в дотриманні домовленостей.
Надзвичайно важливим є те, що медіація — це конфіденційний процес. Дуже часто така перевага є вирішальною. За винятком ситуацій, коли учасники процесу самі вирішили поширити інформацію щодо конфлікту, медіатор, як і сторони, неухильно дотримуються принципу конфіденційності. Це дає змогу учасникам під час вирішення конфлікту відкрито обговорюва- ти свої інтереси, уникати зайвої уваги навколо непорозуміння та не шкодити своїй репутації.
Особливо важливим є те, що у процесі медіації опрацьовуються дві складові — емоційна і змістовна. І саме цим вона відрізняється від судового процесу, який основну увагу приділяє правовому розгляду конфлікту, і від психотерапії, яка, власне, аналізує емоційний аспект.
Медіація визнає емоції і дає змогу сторонам їх висловлювати. Медіатор працює з емоціями сторін, але допомагає їм не забувати про свої довгострокові інтереси та суть конфлікту. Робота з емоційною складовою конфлікту в процесі медіації — не даремна витрата часу і не розкіш.
Відомі випадки, коли перед початком медіації сторони вимагають значних покарань та компенсацій одна від одної. Ці вимоги частково або повністю знімаються, коли учасники мають змогу дізнатися про почуття опонента та отримати щирі вибачення та співчуття в тому, що було скоєно. Це не означає,
що таке вирішення можливе завжди, але не варто недооцінювати силу впливу почуттів, навіть у професійних і, начебто, «неособистісних» конфліктах.
Основною метою медіації є врегулювання конфлікту, проте спосіб, у який це вирішення здійснюється, дає людям більше, ніж рішення проблеми. Учасники усвідомлюють свої переживання, інтереси й цілі — це дає змогу ясніше і ширше бачити не лише поточну ситуацію, а й бути більш ефективними в усіх
сферах. Часто лише після такого усвідомлення себе людина може вперше реально побачити і почути
свого опонента.
Одним із аспектів, чому людям так складно переживати конфлікти, є відчуття, що конфлікт визначає дії, тисне. На конфлікт витрачається багато сил, думок і здатність до концентрації на завданнях. Під час медіації учасники конфлікту переходять із різних сторін барикад і стають пліч-о-пліч, щоб
разом штурмувати проблему. Це не лише дає змогу знайти вирішення проблеми, а й знову повністю керувати власним життям, повертає відповідальність за нього та силу. Завдяки медіаційному підходу до конфлікту сторони знаходять можливості досягти власних цілей без шкоди для інших, учасники розви- вають взаємну повагу й оновлюють віру у свою здатність працювати разом. А коли такий підхід до конфлікту властивий для організації, тоді поліпшується згуртованість колективу, формується безпечна атмосфера партнерства.
ЯК ПРОХОДИТЬ МЕДІАЦІЯ?
Важливість цього етапу складно переоцінити. На відміну від позицій, потреби й інтереси сторін не можуть в усьому бути протилежними, а часто з’ясовується, що в учасників більше спільних цілей, ніж суперечностей. Так, наприклад, усі сторони можуть бути зацікавлені в успішному завершенні спільної частини роботи, у тому, щоб конфлікт вирішили якнайшвидше й він не отримав розголосу.
Коли спільні цілі стають очевидними і мотивують до пошуку їх досягнення, учасники приступають до спільної генерації варіантів вирішення за методом «Мозковий штурм», не оцінюючи, озвучують багато різних і нетривіальних ідей. А вже потім починається відбір і комбінація найкращих рішень та їх деталізація, доопрацювання. Медіатор допомагає сторонам оцінити реальність досягнутих домовленостей, ставить «незручні» питання, наприклад, про те, де візьмуть ресурси на реалізацію рішень, що може об’єктивно завадити виконанню та що буде, якщо угода не буде виконана; допомагає оформити домовленості чітко, із зазначенням строків і переконується, що інтереси всіх сторін задовольняютьсярозробленим рішенням. Через деякий час медіатор з’ясовує, чи виконуються домовленості.
Після успішної медіації емоційне напруження між конфліктуючими сторонами має зникнути, і вирішений конфлікт не повинен заважати спілкуванню. Це не означає обов’язкову гармонізацію або всепрощення. Але учасники чітко бачать ситуацію та можуть керувати можливими суперечностями, що залишились невирішеними.
Поширення медіації в Україні — не відокремлений процес. Медіація розвивається разом із суспільством. Складні цілі, що ставить перед суспільством сучасність, потребують принципо- во нових інструментів для конструктивної взаємодії та співпраці. Сприйняття конфлікту як приводу шукати спільні інтереси, концентрація на тому, що єднає, звичка дивитись глибше і бачити людські потреби за вимогами — навички, які розвиває медіаційний підхід до конфлікту. І поширення таких навичок — це та цеглинка, яку докладає медіація до будівницт а ефективнішого та щасливішого суспільства.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1. Національна асоціація медіаторів України Офіційний сайт [Електронний ресурс]. — Режим доступу: namu.com.ua
2. Український Центр Медіації. Офіційний сайт [Електронний ресурс]. — Режим доступу: ukrmediation.com.ua
3. Кулапов Д. С. К вопросу об истории зарождения института медиации / Вестник Саратовской государственной юридической академии. — № 5 (94). — 2013 [Электронный ресурс]. — Режим доступа:http://cyberleninka.ru/article/n/k-voprosu-ob-istorii- zarozhdeniya-instituta-mediatsii
4. Литвинов А. В. Введение в медиацию / 22. 05. 2011 г. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://samlib.ru/l/litwinow_aleksandr_walentinowich/ med1.shtml
5. Муліка К. М. Постметодика. — № 6 (97). — 2010. Педагогічні технології / Шкільні служби порозуміння як шлях до підвищення психологічної культури в учнівському середовищі [Електронний ресурс]. — Ре- жим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_ Gum/Postmetodyka/2010_6/mylika.pdf
6. Худякова Т. М. Семейная медиация. Может ли развод быть мирным и справедливым? [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://zdravoe.com/117/ p5117/index.html
Матеріал підгтувала Світлана СТАДНИК,
бізнес-медіатор, дослідник ефективного конфлікту та співпраці
журнал «Директор школи. Шкільний світ» № 4, 2017