Нотатки подорожнього вчителя
Коли фіни здобули першість у PISA (міжнародна програма з оцінки освітніх досягнень учнів), усім стало цікаво, як у них це вийшло. Хтось поїхав, побачив їхню систему, розповів, як там усе прекрасно. Адже кожен бачить те, що може, а часом — що хоче. І ось уже треба розвіювати міфи про фінську освіту, що сформувалися в Україні. Авторка цієї статті разом із групою освітян мала
чудову нагоду відвідати Фінляндію та ознайомитися з її системою шкільної освіти у трьох школах міста Вантаа (передмістя Гельсінкі): початковій, середній і старшій. Окрім відвідування шкіл, спілкування з директорами, учителями, учнями, також були лекції та семінари від фахівців фінської освіти. Отже, як влаштована фінська система освіти, які її головні принципи й чому головне в ній — це автономність учителя? Читайте й порівнюйте же, нам не треба їхнього, а лише трохи розуму для налагодження свого?..
Про систему
Якщо говорити про систему, то у Фінляндії вона така:
• початкова школа (1—6-ті класи) — загалом уроки веде один учитель; іноземні мови, фізичну культуру, інколи також музику — інші вчителі;
• середня школа (7—9-ті класи);
• старша школа (10—12-ті класи). Починається навчання в 7 років. Із 6 до 7 років більшість батьків (95%) віддають своїх дітей на підготовку до школи. Обов’язкова освіта — це 9 класів. Після 9-го класу дитина обирає свій подальший шлях навчання: йти до професіональної технічної школи чи до старшої (після неї продовжують навчання в університетах).
Освіта повністю безкоштовна: навчання, підручники, обіди.
Фінський курикулум
Держава довіряє системі освіти, батьки — школі, школа — вчителеві, учитель — учню. Що ж це означає в реальності? Держава видає курикулум, який містить обов’язкові для вивчення теми, години та критерії, за якими можна визначити результативність навчання. Цей документ є рамковим, задає напрям освітнього руху. Із 2016 року у Фінляндії працює новий курикулум, який, до речі, змінюється кожні десять років.
Реформа освіти у Фінляндії триває 40 років.
Перші результати були отримані через 10 років після початку її впровадження (почали на початку 80-х, а результати — на початку 90-х).
Новий крурикулум передбачає викладання не предметів, а тем, щоб пояснювати учням феномени-явища з точки зору різних наук.
Наприклад, тема «Вода» вивчається в хімії, біології, фізиці. Тема «Еволюція Землі» — у біології, фізиці та релігії. («Релігія» — обов’язковий предмет у Фінляндії, але якщо хтось принципово не хоче його вивчати, то його замінюють на інтегрований предмет, який охоплює філософію, психологію, суспільствознавство).
Мета такого підходу, зі слів фінських освітян, — навчання має бути більш практичним, ураховувати специфіку місцевості, залучати учнів у життя громади. Діти повинні не пасивно отримувати знання, а активно їх здобувати. Треба відійти від викладання, а зосередитися на навчанні. Навчити учня вчитися, розуміти себе, свої переваги. Треба відійти від поверхових знань. Кожна школа організовує проекти та інтеграцію по-своєму, але є спільні підходи. Навчання в проектах має відбуватися по спіралі: кожне нове знання ґрунтується на попередньому. Працюють у перевернутому класі: завдання даються на вихідні, а в понеділок складається міні-тест на базові знання з теми.
Тетяна Швець, заступник директора приватної школи «Афіни», м. Київ
Принципи фінської освіти
► Принцип довіри
У центрі всієї системи фінської освіти — довіра та відповідальність.
Наприклад, у старшій школі (10—12-ті класи) на три роки визначено три теми з біології: екологія, еволюція, біологія. Програми і власні курси вчителі пишуть самостійно, ураховуючи специфіку місцевості (природа, громада тощо). Програми й курси ніхто ніде не затверджує. Це відповідальністьучителя. Він самостійно розподіляє теми на три роки, доповнює їх власними курсами, приймає рішення як, коли і що учні будуть вивчати з його предмета. Це працює на всіх ланках шкільної освіти. Часто вчителі об’єднуються для обговорення програм, щоб можна було потім логічно скласти розклад. На запитання до директора, чи перевіряє він роботу вчителя, відповідь була: «Ні, вони отримали гарну освіту, добре знають, як потрібно працювати».
Батьки не втручаються в освітній процес, адже вони цілком довіряють школі й учителям. Вони можуть ініціювати екскурсію, благодійну акцію і це все. Спілкування з батьками відбувається через державну електронну систему, у якій розміщуються відомості про досягнення учня, його прогрес, зауваження. Особисто вчитель зустрічається з батьками або особами, які їх замінюють, та учнем у початковій школі — двічі на рік, із 7-го по 12-й клас — один раз на рік. Готуючись до цієї зустрічі, учні роблять самооцінку, її аналізує вчитель і після того відбувається розмова: які цілі ставилися, що вдалося, а що ні, чому, які плани на майбутнє.
Учитель довіряє учневі. Урок математики в старшій школі: учні самостійно працюють із підручником (написаний учителькою, яка викладає), розв’язують задачі та приклади. Учителька підходить до тих, хто піднімає руку, щось пояснює. Помічаю, що три учні підходили до столу вчителя, на якому лежить великий зошит, і щось роздивлялися в ньому. Виявилося, що в зошиті містяться повністю розписані всі рішення сьогоднішнього уроку. Тобто ті учні, у яких не збігалися відповіді, могли підійти до столу й подивитися, де вони допустили помилку. Працюють як кому зручно: по одному, по парах або групами. Учні спілкуються, виходять із кабінету, повертаються. Руку піднімають лише тоді, якщо потрібне пояснення вчителя. На запитання, що робити, «якщо учні списують одне в одного», учителька відповіла: «Я їм довіряю. У них буде контрольна. Навіщо зараз списувати, якщо на контрольній вони не зможуть показати свої знання?». Уроки в старшій школі тривають по 75 хвилин — церішення педагогічного колективу школи. Кожна школа самостійно вирішує, скільки триватимуть уроки: 45, 75 або 90 хвилин.
► Принцип самостійності
Курси за вибором
Новий матеріал учитель не пояснює. Чому? З першого класу дітей учать вчитися, бути самостійними, уміти виконувати інструкції. Що старша дитина, то більше часу виділяється на самостійну роботу. Кожна школа має курси за вибором, починаючи з початкової школи. Учні вчаться робити вибір, нести за нього відпо- відальність. Їх вчать бути відповідальним за своє навчання. Тому вчителі не стоять перед дошкою, пояснюючи новий матеріал, учнів вчать опановувати його самостійно, в класі організовується робота так, щоб усім було цікаво, щоб кожен отримав можливість відчути успіх і радість від навчання. Учитель повинен побудувати урок так, щоб це було доступно і учневі з високим рівнем навчальних досягнень, і учневі з низьким. Наша стара добра диференціація в дії.
У початковій та середній школі частіше за все викладаються музика, спорт, мистецтво, друга іноземна мова, праця. У старшій школі на три роки курикулум видає 72 предм ти, із них 49 —
обов’язкові, інші — за вибором.
Звичайно, у початковій школі це відбувається з допомогою вчителя й батьків, у середній та старшій у школі є посада консультант (тьютор). Він допомагає обрати курси, подальше навчання після 9-го класу. У 7-х класах є курс «Як зрозуміти свої сильні сторони», у 8-му класі він стає більш профорієнтаційним, а в 9-му класі чітким — «Ким ти хочеш бути». Такі уроки відбуваються двічі на тиждень. Окрім того, дев’ятикласники мають можливість порадитися зі шкільним консультантом стільки разів, скільки цього потребують.
Учитель повинен бути дуже гнучким, або Міф про уроки на вулиці
Коли вчитель заходить у клас, то може статися так, що його запланована на сьогодні робота не відповідає психологічному настрою учнів. Тому учитель повинен переорієнтуватися і бути в змозі по-іншому провести навчальний день. Урок Sсiеnce у 3-му класі, який я відвідала, тривав 90 хв без перерви. На початку уроку — інструкція, потім — самостійна робота за допомогою планшетів і підручників, учитель лише підходить та щось підказує тим, хто просить. Кожен може встати, пересісти, тихо розмовляти, можна сісти на каримат посередині класу зі своїм шкільними приладдям і далі працювати там. Одна дівчинка вийшла з класу й сіла в коридорі. «Їй потрібно більше тиші для зосередження», — пояснив учитель. Два рази за 90 хв учитель привертав увагу дітей до себе та робив короткий інструктаж знову. Під кінець уроку завдання було виконано. Перерва — 30 хв, усі пішли надвір. Діти гуляють, ще й багато, але вони і вчаться. Є уроки надворі, це нормально, але це не означає, що вони лише там і відбуваються. Це міф.
► Принцип рівноправ’я
Кожна дитина має право на освіту. Досягається це просто. Коли дитині виповнюється сім років, батьки або опікуни подають заявку в місцеві органи самоврядування, які вносять дані про дитину в загальнодержавну електрону систему. З того моменту можна відстежувати освітній рух учня протягом його навчання.
Початкова та середня школа обираються за місцем проживання — дитині повинно бути зручно добиратися.Вступних співбесід або іспитів не існує. Старшу школу вже можна обирати, і кожний навчальний заклад встановлює свій поріг середнього балу для вступу до неї. Також рівноправ’я реалізовується завдяки тому, що фіни вважають, що всі діти обдаровані. Не має сильних або слабких дітей. Тому кожному потрібно дати можливість розкрити свої переваги та усвідомити недоліки; кожна дитина має право на підтримку вчителів. Кожен учитель має один день на тиждень, коли він залишається після уроків, щоб допомогти тому з учнів, хто цього потребує.
У початковій школі учитель не лише вчить, а й стежить за тим, щоб у кожного учня (20—25 дітей у класі) був прогрес протягом року. Тому вчитель має план індивідуального розвитку дитини: розвиток певних навичок, потрібних для дитини (комунікація, самостійність, самооргані- зованість тощо). У середній школі — це класні керівники, які мають дві години на тиждень для такої роботи зі своїми учнями.
У кожній школі існує підтримка учнів. Перший рівень: учень хворів і пропустив, йому надаються окремі уроки (іншій розклад), які він хоче наздогнати з допомогою вчителя (окремі вчителі). Потім учень знову переходить до своєї групи. Інтенсивна підтримка надається за узгодженням кількох учителів. Вони ухвалюють рішення для учнів, які потребують серйознішої допомоги з вивчення певних предметів. Вони формуються в групи, для них існує окремий розклад, окремі вчителі. Така підтримка може тривати кілька тижнів або місяців. Часто може надаватися для дітей емігрантів. Спеціальна підтримка надається тим, кому не допомогла інтенсивна. Але рішення вже при- ймає координатор з освіти в місцевих органах влади за клопотанням учителів школи. Діти з особливим потребами відвідують звичайні школи, але мають асистента, який їх постійно супроводжує. Учнів із початкової школи не лише вчать ставити запитання вчителеві та постійно тримати зворотний зв’язок. Після кожного уроку ті учні, які не зрозуміли тему, обов’язково говорять про це вчителеві. Завдання вчителя — вирішити це питання через додаткове заняття, організацію взаємонавчання, в інший спосіб… Адже кожен має право отримати високоякісну освіту. З одного боку, стимулювати та заохочувати відповідальність учня, з другого — підтримувати в його русі.
► Принцип співпраці
Управління школою — горизонтальне
Директор, його заступник, консультанти, психолог, медичний працівник, класний керів- ник (щоразу інший) чи учитель, учень (у старшій школі) раз на тиждень обговорюють перспективи розвитку школи.
Директор раз на рік зустрічається індивідуально з учителем та обговорює його досягнення за рік, плани на наступний навчальний рік, спільне бачення розвитку школи. Учителі об’єднуються в групи за напрямами: міжнародна співпраця, ІКТ, залучення учнів (для фінів дуже важливо залучати дітей до життя класу, школи і громади), благополуччя учнів і вчителів, інновації в освіті. Кожен учитель самостійно приймає рішення про потребу підвищення рівня кваліфікації.
Курси (безкоштовні) є при університетах. Але до них потрібно подати своє портфоліо, лише тоді комісія університету ухвалить рішення про можливість безкоштовного підвищення рівня кваліфікації. Існують також платні курси, але це рішення вчителя. Школа може оплатити таке навчання, якщо директор бачить у цьому отребу. Заробітна плата підвищується лише за вислугу років.
Зв’язки між початковою та середньою школою
Учителі часто зустрічаються, спілкуються про дітей, їхні особливості і, коли учні після 6-го класу переходять до середньої школи, то вчителі середньої школи добре знають, хто до них приходить і як із ними працювати.
Міф про домашні завдання
Домашні завдання існують з 1-го по 12-ті класи. Під час проектної діяльності інших уроків не має: два дні, тиждень, вісім тижнів (кожна школа робить це по-своєму) працюють лише за проектом. Учителі виконують роль тренера, тьютора, коуча, але не вчителя. Тобто вони не навчають, а допомагають учням самим учитися. Проекти реалізовуються, починаючи з по- чаткової школи. Тема проектів — це окрема розмова, бо є певні алгоритми, наукові підґрунтя, відпрацьовані вже практики.
Оцінювання у фінській школі спрямоване не стільки на фіксацію результату, скільки на сам процес. Оцінка розглядається як метод стимулювання до навчання. Як же це відбувається? Учитель на початку курсу (зазвичай кожен курс триває 2 місяці) розповідає учням, що вони будуть вивчати, як і чого навчаться. Потім учні обирають рівень, якого хочуть досягти та як вони будуть демонструвати свої знання протягом курсу: есе, відео, презентація, інтерв’ю, модель тощо — усе це обговорюється з учителем. Так, оцінка передбачає підтримання процесу навчання, заохочення досягнення мети, можливість для учня продемонструвати свої досягнення цікавим йому способом. Наприкінці курсу проводиться тест або контрольна робота, поточні та кінцева оцінки становлять загальну оцінку за курс.
Цікаві спостереження
Планшети, комп’ютери — це не розкіш, а необхідність. Вони є в кожній школі.
Перевернутий урок — не дивина, а звичайна організація уроків.
У старшій школі є уроки з домашньої економіки (на кшталт нашого курсу «Фінансова освіта»), де вчать, як купувати дешевше, замовляти квитки, обирати готелі, доглядати за собою, оселею тощо.
Учителів ніхто не перевіряє, школу також. Учителі пишуть плани так, як їм зручно, бо пишуть для себе, під свої програми. Дуже часто чула: «Я повинна(нен) робити свою роботу гарно, це моя відповідальність».
Кожній дитині — увага, кожній дано можливості для розвитку й поліпшенню своїх результатів. Із 3-го класу дітей можна залишати в групі продовженого дня, але там діти перебувають лише під наглядом, щоб нічого не сталося: із ними не роблять домашню роботу, їх не розважають.
У школах не існує гуртків. Усі навички: комунікації, уміння працювати в групі, вчитися, мислити, бути самостійним — відпрацьовуються в шкільній програмі. Курси за вибором дають можливість приділити увагу тому, що в дитини виходить краще, і розвинути це. Гуртки за межами школи дорогі, вони для тих, хто по-справжньому прагне більшого: музика, спорт, мистецтво.
Школи не мають місії чи стратегії.
Фінські директори кажуть так: «Наша мета — дати гарну освіту всім дітям». Основними завданнями школи вони називають безпеку, допомогу дітям, які її потребують, формування навичок і знання для майбутнього, уміння вчитися, активно брати участь у житті суспільства («ми» замість «я»), мотивацію д навчання та формування успіху для кожного.
Проблеми фінської освіти
Вони є, як у всіх. У середній школі діти можуть поводити себе не так, як повинні. Що роблять? Розмовляють, обговорюють у класі. Проблема з мотивацією. Як вирішують? Дотримуються принципу, що дітям має бути цікаво. Наведу один приклад із початкової школи, де вчителька ніяк не могла заохотити кількох учнів учитися. Тоді запропонувала учням самим скласти свій розклад на тиждень, розподілити теми та визначити, як вони хочуть їх вивчати(звичайно, дала їм, із чого обирати). За словами вчительки, результати були кращими, ніж вона очікувала. Самі вчителі кажуть, що не одразу виходить навчити виконувати інструкції, щоб потім діти могли працювати самостійно, але «потрібно мати терпіння і все вийде». У старшій школі навчання — повністю відповідальність учня.
Якщо йому потрібна допомога, він сам звертається до консультанта, психолога. Наприкінці року (із 7-го класу — бальне оцінювання), кожен учень отримує сертифікат із результатами свого навчання. Низькі бали можуть вплинути на перспективу вступу до вищого навчального закладу.
Чим фінська система відрізняється від інших європейських? У чому таємниця успіху? Відповідь фінських директорів шкіл була така: «Діти повинні залишатися дітьми, тобто самими собою. Відсутність тиску і конкуренції. У кожного є можливості для зростання».
Тетяна ШВЕЦЬ, заступник директора
приватної школи «Афіни», м. Київ
Газета «Завуч», № 10, 2017