Саме в освітньому процесі відбувається послідовне формування й розвиток усіх складників самовдосконалення: від формування стійкого інтересу до навчання в початковій школі, умінь навчання й культури розумової праці в середній ланці до активної самостійної пізнавальної діяльності, потреби в самоосвіті в старших класах. А, отже, потреба в самопізнанні, ствердженні як особистості, самореалізації є переважальною. Це зумовлює поведінку школяра на певному віковому етапі, але обов’язкова умова — взаємодія учня з учителем.
Мета:
- визначити та проаналізувати головні аспекти формування соціалізованого освітнього простору;
- розглянути вплив соціально-педагогічних умов на процес соціалізації школяра;
- розглянути нові підходи до виховання
і навчання в умовах гуманізації і соціалізації.
Завдання:
- проаналізувати науково-теоретичну
й методичну літературу з проблеми дослідження; - простежити принцип співробітництва, партнерства у соціально-суб’єктних відносинах батьківської, учительської та учнівської громад;
- виявити соціалізований потенціал навчальних предметів та курсів, які впливають на ефективність формування соціальних компетентностей, необхідних для входження в соціум;
- розробити модель оптимізації соціалізованого простору у вигляді соціального проекту;
- сприяти поширенню передового педагогічного досвіду працівників школи через організацію на базі школи районних семінарів, участі в районних конференціях та семінарах, публікації матеріалів у фахових виданнях (додаток 1).
Обладнання: мультимедійний проектор, ноутбук, ватмани, олівці, аркуші паперу, презентації творчих груп.
Форма проведення: педагогічний консиліум.
Регламент для промовців: до 10 хвилин.
Питання для обговорення
- Головні аспекти формування соціалізованого освітнього простору. Соціалізований потенціал навчальних предметів та курсів.
- Взаємодія вчителя та учня як соціалізована умова розвитку особистості» (з досвіду роботи вчителів).
- Взаємодія сім’ї та школи.
- Вплив патріотичного виховання на процеси соціалізації в системі освіти.
- Гендерна соціалізація школярів, залучення до різноманітних видів творчості та позаурочної діяльності» (роль класного керівника в процесі соціалізації).
- Аналіз анкетування вчителів та учнів.
Школа —це майстерня, де формується думка молодого покоління, треба міцно триматиїї в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє. А. Барбюс
Перебіг засідання
І. Вступна частина
Оголошення теми, мети та плану роботи педагогічної ради.
ІІ. Основна частина
Вправа на розвиток емпатії
- Зустріньтеся поглядами.
- Опустіть голови, на рахунок «три» одночасно підніміть голови.
- Один, два, три.
- Усміхніться одне одному.
Головні аспекти формування соціалізованого освітнього простору
(Виступ заступника директора з мультимедійною презентацією)
Оскільки школа працює над обласною науково-методичною проблемою «Соціалізація дітей та учнівської молоді у сучасному освітньому просторі», то засідання педагогічної ради присвячено саме дослідженню соціального партнерства суб’єктів соціалізованого освітнього простору. Нині проблема включення особистості в систему суспільних відносин, цілісну структуру освітнього процесу досить вагома. Процес засвоєння особистісних якостей людиною на різних етапах її існування визначає поняття «соціалізація».
Соціалізація — це процес формування та розвитку особистості, що відбувається під впливом виховної та навчальної діяльності. Під соціалізацією розуміють процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування
в певному суспільстві.
Виховання та навчання (у вузькому сенсі) — це спеціально організована діяльність для передачі соціального досвіду індивіда й формування в нього певних, соціально бажаних стереотипів поведінки, якостей і властивостей особистості.
Агентами соціалізації в житті людини є конкретні люди, які навчають людину культурним нормам і допомагають засвоювати соціальні ролі.
Інститутами соціалізації є установи, які впливають на цей процес, спрямовують його на співпрацю суб’єктів. Вони розвивають особистість, розширюють її знання про світ, її розуміння того, якою є бажана й небажана соціальна
поведінка.
Процеси виховання та соціалізації протікають паралельно, водночас — незалежно один від одного, хоча й спрямовані на становлення особистості, здобуття людиною свого місця в житті. Різниця між цими процесами полягає в тому, що виховання у сім’ї, у дитячому садку, у школі може перериватися, а соціалізація — неперервна.
Як і будь-який процес, соціалізація характеризується періодичністю та динамічністю протікання. А одним із головних періодів стає процес навчання. Навчальний процес тісно пов’язаний із виховним, адже навчання в школі — це не лише здобуття елементарних знань, а й самовиховання особистості, взаємодія з колективом, керівництвом, уміння вирішувати складні життєві ситуації. Саме
в навчально-виховному процесі відбувається послідовне формування й розвиток усіх складових процесу самовдосконалення: від формування стійкого інтересу до навчання
в початковій школі, умінь навчання й культури розумової праці в середній ланці до активної самостійної пізнавальної діяльності, потреби в самоосвіті в старших класах. А отже потреба у самопізнанні, ствердженні як особистості, самореалізації є домінуючою, що зумовлює поведінку школяра на певному віковому етапі, але обов’язковою умовою при цьому є взаємодія з учителем як суб’єктом навчально-виховного процесу (додаток 2).
Насамперед зазначимо, що основа будь-якої моделі інноваційного освітнього простору як засобу успішної соціалізації дітей та учнівської молоді — соціалізований вплив кожного його суб’єкта.
Найвизначальніша в контексті цього — місія сім’ї, яка за визначенням В. О. Сухомлинського, має великий вплив на культурний рівень дитини, визначає на ранньому етапі життя її смаки, запити, уявлення. Тому саме батьки покликані не лише піклуватися про фізичне здоров’я своїх нащадків, а й навчати їх жити серед людей. У своїх працях великий педагог розробив оригінальну систему батьківської педагогіки — створив послідовну систему роботи з батьками, проаналізував роль сімейних умов у соціалізації та гуманізації дитини, «…що пізнання дитиною світу починається з пізнання людини, а людина відкривається перед дитиною в образі матері, батька і вчителя».
Школяр не може бути пасивним спостерігачем власного розвитку. Він повинен прагнути до реалізації власних здібностей, що можливо лише за умови співпраці з учителем і колективом, та постійного прагнення до самоактуалізації.
Серед найсуттєвіших чинників, які впливають на формування ціннісно-смислової сфери особистості (один із чинників соціалізації), педагог уважав мікроклімат сім’ї, світ і коло інтересів батьків, рівень сімейних відносин, ставлення батьків до соціуму, школи. Багаторічний досвід практичної і наукової роботи дав Василю Олександровичу підстави зробити висновок, що процес соціалізації не може здійснюватися без активної та безпосередньої участі батьків. «Школа без сім’ї також безсильна, як і сім’я без школи», — стверджував педагог. На його думку, лише спільними зусиллями ці соціальні інститути зможуть навчити дитину жити по-справжньому й бути щасливою.
Але поряд з тим існують недоліки сімейної соціалізації:
- надмірна опіка, допомога, що гальмує процес дорослішання дитини;
- дефіцит елементарних обов’язків, ділових стосунків;
- невміння узгоджувати дії, виіршувати конфлікти.
Велику роль відводив педагог духовному зростанню особистості школяра засобами колективу: «Вміти поважати людське в кожному, хто живе і працює поруч із тобою, — це, мабуть, найбільша майстерність. Тонкість почуттів виховується тільки в колективі, тільки завдяки постійному духовному спілкуванню з людьми, що оточують тебе». Педагог привертав увагу вчителів і батьків до характеру соціального оточення підлітка, вважаючи, що всі його суб’єкти — це сходинка в розвитку, яка більшою мірою визначає нові думки, переживання, тривоги, турботи підлітка, що здаються вчителю й батькам несподіваними.
Якщо через призму педагогічних творів В. О. Сухомлинського розглядати окреслену проблему, то можна встановити декілька змістових ліній соціалізованого простору зразка середини ХХ століття:
- громадянське виховання особистості;
- батьківська педагогіка;
- співпраця сім’ї та школи;
- мудрість життя людини;
- роль педагогів у духовному становленні дітей і підлітків;
- самовиховання особистості.
Василь Сухомлинський неодноразово підкреслював, що досягти справжнього результату у вихованні й соціалізації дітей можна лише тоді, коли будуть гармонічно поєднуватися всі види педагогічного впливу, зокрема сім’ї і школи.
Зазначимо, що ефективність соціалізованого впливу сучасного закладу освіти — результат сукупності всіх сторін шкільного життя: формальних та неформальних (останні в англомовних країнах називаються «прихованим» навчальним планом).
Неформальні боки шкільного життя:
- загальношкільна атмосфера;
- міжособистісні стосунки учасників педагогічного процесу;
- переважальні символи;
- стилі педагогічної діяльності;
- способи вирішення конфліктів, дилем, кризових ситуацій;
- організаційна культура.
Формальний бік діяльності школи — навчальний процес, що передбачає формування певної системи знань про те, що робити, як бути, як жити. Досвід європейських країн дає змогу говорити про широке різноманіття підходів, мета яких — формувати демократичну громадянськість (чинник соціалізації) саме через навчальний процес, його зміст. Вибір тієї чи іншої форми визначає концепція побудови навчального плану.
Основа будь-якої моделі інноваційного освітнього простору як засобу успішної соціалізації дітей та учнівської молоді — соціалізований вплив кожного його суб’єкта.
Соціалізований потенціал навчальних предметів та курсів
Після завершення реалізації міжнародного освітнього проекту «Громадянська освіта — Україна» у 2008 році європейський досвід отримав своє втілення й у варіативній частині Робочих навчальних планів в Україні. Як наслідок, учені та практики-педагоги дедалі активніше розробляють і реалізують авторські програми елективних курсів громадянського спрямування.
За цим освітнім проектом соціалізацію учнів через зміст освіти здійснюють на міжпредметній основі. За такою схемою соціалізація є спільною відповідальністю всіх учителів. Найбільшим є внесок учителів історії, соціальних та політичних наук, економіки. Важливе завдання — досягнути оптимальних міжпредметних зв’язків, що передбачає активну співпрацю розробників навчальних програм та вчителів-практиків; формувати громадянськість на основі позаурочної діяльності.
Досить часто трапляються змішані, інтегровані моделі, де сполучаються різні форми організації соціалізуючого впливу.
Здійснення соціальних проектів вважають більш ефективною формою соціалізації, ніж здобуття знань з будь-якої дисципліни, оскільки вона передбачає набуття соціального досвіду за межами класної кімнати.
Важливий аспект соціалізації людини — екологічна освіта, у центрі уваги якої — вивчення питань охорони навколишнього середовища та боротьби з його забрудненням.
Провідну роль у формуванні навичок життя в полікультурному просторі відіграє вивчення історії як навчального предмета. Зі зміною політичних реалій у сучасному світі, і, насамперед, у Європі, суттєво переосмислюються й курси історії. Відтак об’єктом викладання та засвоєння історії мають бути не розпорошені відомості з політичної, дипломатичної або військової історії, а всі аспекти життя минулого: духовні, соціальні, економічні, культурні, наукові, технічні тощо. Метою вивчення історії має стати не механічне запам’ятовування й відтворення певної суми фактів, а формування вмінь та навичок самостійного історичного мислення.
Зміст навчального курсу має будуватися на основі широкого порівняння явищ і процесів, що відбувалися на загальноєвропейському та регіональному рівнях, із наданням переваги спільним рисам цих процесів; європейську історію потрібно викладати з позицій взаєморозуміння, толерантності, пріоритету загальнолюдських цінностей. Виховання історією як одне із завдань історичної освіти має сприяти усвідомленню школярами своєї належності не лише до нації, народу, держави, а й до європейської спільноти.
Необхідна умова повноцінної соціалізації особистості в полікультурному, багатонаціональному середовищі — вивчення іноземних мов. З початку 90-х років ХХ ст. у світі, зокрема, у європейських країнах, розвиваються нові тенденції в цій предметній галузі. Насамперед вони стосуються запровадження іноземної мови як обов’язкового предмета в початковій школі. Першочергову увагу в процесі вивчення іноземних мов переносять на розвиток комунікативних навичок учнів. Інший, більш складний у соціально-політичному аспекті бік питання — організація двомовного навчання як засобу забезпечення в умовах багатонаціональних держав співробітництва між різними національними громадами, задоволення культурних запитів та політичних прав громадян різних національностей.
Обов’язковий елемент шкільної соціалізації в сучасних умовах практично в усіх країнах — вивчення економіки. Головне призначення економічної освіти — допомогти молоді успішно виконувати такі громадянські функції, як працівник, платник податків, споживач, виборець, інвестор. Зміст курсів економічної освіти в більшості країн включає такі розділи: громадянин та економіка, організація економічного життя в суспільстві, ринкові відносини, держава та ринок, людина на ринку праці, підприємницька та комерційна діяльність, сім’я та економіка, фінансові системи, соціально-економічні аспекти екологічної проблеми, розвиток та екологічна безпека.
У сучасному суспільстві зростає розуміння того, що від її ефективності значною мірою залежить конкурентоздатність робочої сили, а отже, національної економіки загалом. Тому дедалі більша кількість соціальних агентів —суб’єктів беруть участь у забезпеченні ефективності такої освіти, і, насамперед, законодавці, місцева влада, бізнесові структури, профспілки, громадські організації.
Важливим аспектом соціалізованого впливу школи завжди було трудове навчання. Щодо морального аспекту проблеми — розвитку працелюбності як доброчинності, свій внесок у цю справу роблять усі форми активізації діяльності дітей у школі. Безпосередньо ж трудова діяльність школярів має свої специфічні особливості, відповідно до віку дітей та національних традицій освітньої системи.
Активну роль у реалізації соціалізуючої функції школи відіграє позаурочна діяльність школярів, у якій вони набувають широкого кола соціальних навичок. До таких видів діяльності належить гурткова робота: випуск шкільної газети, музичні колективи, театральні студії, різноманітні клуби (спортивні, політичні, національні, комп’ютерні, туристичні тощо). Учні можуть входити в об’єднання волонтерів, які працюють у лікарнях, піклуються про старих людей або займаються іншими соціальними роботами.
Традиційною вже для школи формою розвитку соціальних навичок учнів є учнівське самоврядування. Дедалі більшої популярності набуває структура самоврядування, у яку на основах рівноправного співробітництва входять вчителі, учні, адміністрація школи, батьки, представники громадськості.
Важливий інструмент соціалізації учнів у межах школи — психологічна служба. Стрімкий розвиток психологічної служби в школі характерний для України: створено мережу навчальних закладів, що готує професійних шкільних психологів; у штаті середньої школи з’явилася посада практичного психолога, його статус затверджений у законі «Про освіту».
Соціалізація особистості — складний і багатогранний процес. Школа не в змозі здійснити його самотужки. Та й стан розвитку сучасних інформаційних технологій унеможливлює це. Тому важливий чинник соціалізації школяра — засоби масової інформації (ЗМІ), які називають нині «паралельною школою». ЗМІ впливають на дитину опосередковано, проте щоденно й ефективно, створюючи привабливі образи певних цінностей здоров’я, доброти, кмітливості, або навпаки — агресії, домінування сили, надмірної сексуалізації життя. Отже, вони можуть «сіяти добро» або нав’язувати дітям чужинні стандарти, штучних героїв, сумнівні авторитети. Це можна прийняти як норму. Це вплив, який не позбавляє дитину свободи опору, можливості уникнути погрози або фізичного обмеження свободи. Дедалі більшу роль відіграє Інтернет, що дає змогу школярам із різних країн спілкуватися між собою, обмінюватися різноманітною інформацією. Але поряд із позитивною роллю інформаційних мереж, зокрема й шкільного телебачення, існує небезпека дегуманізованого впливу ЗМІ на особистість школяра.
Зрозуміло, що існують й інші форми соціалізації в школі. Їх форми мають здебільшого національні особливості. Зміст же дедалі активніше набуває елементів спільності.
Ефективність соціалізованих впливів залежить від урахування як власне педагогічних чинників (відповідність змісту освіти, форм та методів навчання, шкільного психологічного клімату потребам школярів), так і соціально-педагогічних (відповідність діяльності школи як суспільної інституції потребам соціально-економічного, політичного, культурного розвитку держави, регіону та в глобальному вимірі).
Педагог має збалансувати важливі для формування соціальної зрілості учнів уміння:
- уміння орієнтуватися в нових умовах життя;
- уміння пристосовуватися до навколишнього світу;
- уміння конструктивно впливати на оточення та самого себе.
Отже, у процесі соціалізації бере участь усе оточення дитини: сім’я, школа, шкільний колектив, громадськість, сусіди, ЗМІ.
Вправа «Ми —різні»
Візьміть однакові аркуші паперу (завдання виконують учителі одночасно):
- складіть аркуш навпіл;
- відірвіть верхній правий кут;
- знову складіть навпіл;
- відірвіть верхній правий кут;
- знову складіть;
- знову відірвіть;
- знову складіть;
- знову відірвіть, якщо зможете;
- розгорніть аркуш, покажіть його всім.
-Чи можемо сказати, що хтось виконав роботу неправильно?
-Чому аркуші відірвані по-різному?
-Чи можете ви сказати, що всі, хто відірвав аркуш інакше, ніж ви, виконав роботу неправильно або гірше, ніж ви?
-Дуже часто буває так, що ми оцінюємо дитину лише з огляду на те, що вона робить не так, як інші?
Тому важливо сприймати дітей такими, якими вони є, навіть коли їх уподобання відмінні від наших. Адже головне правило в освіті, як
і в медицині, — НЕ НАШКОДЬ!
ІІІ. Виступи фокус-груп
- «Взаємодія вчителя та учня як соціалізована умова розвитку особистості» (з досвіду роботи вчителів).
- «Школа без сім’ї безсила» (взаємодія сім’ї та школи).
- «Вплив патріотичного виховання на процеси соціалізації в системі освіти».
- «Гендерна соціалізація школярів, залучення до різноманітних видів творчості та позаурочної діяльності» (роль класного керівника в процесі соціалізації).
- Аналіз анкетування вчителів та учнів.
IV. Практичний блок
«Методична скарбничка» (робота в групах)
Обмін досвідом.
Правила роботи в групах
- Будьте активні.
- Умійте слухати.
- Говоріть коротко й за темою.
- Пропонуйте ідеї.
- Поважайте співрозмовника.
- Співпрацюйте.
- Проявляйте оригінальність.
Завдання для груп (додаток 3)
Створення власного проекту
Учасники груп отримують завдання: на прикладі власного проекту показати соціалізуючу спрямованість запропонованих заходів.
Правила створення проекту
- Тема (назва проекту).
- Мета проекту (девіз за наявності).
- Завдання.
- Тип проекту (дослідницький, творчий, пригодницький, рольово-ігровий, практико зорієнтовний, інформаційний).
- Термін реалізації (короткостроковий, довгостроковий, епізодичний, постійно діючий).
- Характер контактів (внутрішній (локальний), регіональний, міжнародний).
- Учасники проекту (персональний, парний, груповий).
- Етапи реалізації проекту.
- Методи реалізації проекту.
- Прогнозовані результати.
Група 1: розробка проекту «Створення моделі інноваційної школи».
Група 2: розробка проекту «Створення
у школі „Кімнати патріотичного виховання”».
Група 3: розробка проекту «Святкування 8 Березня».
(Групи по черзі представляють власні проекти.)
V. Підсумкова частина
Рефлексія
Наша зустріч підійшла до завершення. Важливо знати, наскільки ефективною була наша робота.
Складання сенкана
Запишіть тему (іменник).
Запишіть 2 прикметники, які б описували тему.
Запишіть 3 дієслова.
Запишіть фразу з 4-х слів.
Запишіть синонім до теми.
Приклад
Мова.
Ніжна, дзвінка.
Розвивається, шириться, ллється.
Звучить щиросердно й мило, бо вона —
Материнська!
Перегляд відеоролика «Не руйнуйте мрії дітей!»
Висновок: «Дитина — наче білий аркуш: хто поруч — той і пише»
Ведучий. Поки готують проект рішення педагогічної ради, завершимо засідання притчею.
Проект рішення педради
- Продовжити методичну роботу школи та роботу педагогічного колективу над реалізацією обласної науково-методичної проблеми «Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі».
- Учителям-предметникам: забезпечити використання можливостей цифрового навчання, мультимедіа та Інтернету в освітньому процесі, урізноманітнювати інтерактивні методи навчання.
- Учителям: планувати освітній процес на уроці з урахуванням роботи над проблемною темою школи; підготувати і провести відкриті уроки, щоб продемонструвати новітні педагогічні технології.
- Створити творчу групу для розробки інноваційної моделі соціалізованого освітнього простору у складі: _______________________.
- Бібліотекарю: створити інформаційний банк літератури для учнів із питання «Я і соціум».
Використані джерела
- Боришевський Й. М. Психологічні механізми розвитку особистості. Педагогіка і психологія. 1996. № 3. С. 23—33.
- Лавриненко М. Соціалізація молоді: перспективи сім’ї та школи. Директор школи. 2003. № 39. С. 3—6.
- Формуємо соціалізуючий простір: Методичні рекомендації / укладач: Л. М. Назаренко. Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2014.
Віта Трунова, заступник директора
Новомаячківської ЗОШ І—ІІІ ст., Херсонська обл.
газета “Завуч”, №6 березень 2018
