Як перетворити життя на казку? Дуже просто. Треба лише перетворити казку на життя! Найліпший засіб для цього — театр. Автор пропонує влаштувати казкове життя не лише малим вихованцям дитсадка, а й їхнім батькам.
Мета:
- популяризувати українську мову в дитячому, батьківському та педагогічному середовищах;
- підвищувати рівень володіння державною мовою, тренувати вміння батьків і дітей у перекладі твору з російської на українську;
- збагачувати мову батьків синонімами, порівняннями, прислів’ями та приказками (бо мова дорослих — це взірець для наслідування дітям);
- розвивати творчі, акторські здібності та міжособистісні стосунки між дорослими та дітьми;
- формувати в дітей позитивний образ власного «Я», базові якості особистості (креативність, ініціативність, свобода поведінки, ставлення до себе, самооцінка);
- популяризувати доброзичливі, дружні стосунки, турботливе ставлення до оточення; згуртувати педагогічний і батьківський колективи, створити позитивний настрій.
Попередня робота: переклад батьками разом із педагогами казки Володимира Сутєєва «Мішок яблук» українською мовою; розподіл ролей між батьками та дітьми, розучування батьками разом із педагогами ролей українською мовою, репетиції.
Обладнання: будиночок Зайця, будинок Кози, будинок Ведмедя, стіл, дерева, пеньки, яблуня, яблука, корзини з капустою, грибами, горіхами, діжка з медом, палиці для кротів та їжаків, мішок, добірка музичного репертуару.
Перебіг заходу
Ведуча. У лісі стояв гарний заячий будиночок, і в ньому жив зайчик зі своєю дружною сім’єю.
Заєць. Яка у нас гарна родина.
Зайчиха. Які у нас зайченята гарненькі, працьовиті, дружні.
Зайченя. Тату, ми все чисто прибирали, мамо, ми гарно посуд витирали. А тепер ми їсти дуже захотіли. Мамо, нагодуй нас, смачно почастуй.
Зайчиха. Хотіла б смачненького приготувати, та немає жодних продуктів у мене.
Зайченя. Я їсти хочу.
Заєць. Що робити, як нам бути?
Де продукти нам здобути?
Зайчиха. Любий мій Зайчику, піди до лісу, пошукай грибів або ягід для наших зайченят.
Ведуча. Що робити, пішов тато-заєць до лісу. Ходив, ходив, але щось нічого йому не потрапило на очі: ані грибів, ані ягід. Та раптом посеред зеленої галявини побачив він дику яблуню. А рум’яних яблук на ній та під нею — не злічити!
Яблуня. Я яблуня — на радість звірям в лісі виростаю, солодкими яблучками всіх пригощаю.
Заєць. Добрий день, яблуне!
Яблуня. Добрий день, зайчику.
Заєць. Моїм зайченятам нічого їсти. Сидять голодні.
Яблуня. Візьми моїх яблучок. Віднеси своїм діткам.
Зайчик. Дякую, ти мені так допомогла!
Ведуча. Не кваплячись розкрив Заєць свій мішок і став у нього яблука збирати. Тут Ворона прилетіла, на пеньок сіла і каркає.
Ворона. Карр! Карр! Неподобство! Якщо ко- жен буде сюди приходити, то жодного яблука не залишиться!
Заєць. Дарма каркаєш, тут яблук на весь ліс вистачить. А в мене зайченята вдома голодні сидять.
Ведуча. Набрав Заєць повний мішок яблук. Мішок важкий — годі підняти. Насилу потяг його Заєць волоком лісовою стежкою… Аж раптом голова його вперлася в щось м’яке. Під- няв голову Заєць і обімлів — перед ним Ведмідь стоїть!
Ведмідь. Що у тебе в мішку, Зайцю?
Ведуча. Заєць отямився, розкрив мішка й каже.
Заєць. Ось… Яблука… Пригощайтеся, дядьку Мишко!
Ведуча. Надкусив Ведмідь одне яблуко.
Ведмідь. Нічого яблучка! Свіженькі!
Ведуча. Набрав велику жменю яблук Вед- мідь і пішов зі своїм ведмежам своєю дорогою. А Заєць — теж пішов додому. Іде Заєць лісом, раптом з усіх боків налетіли на нього Білка з білченятами, пищать хором.
Білченята. Ми білочки-сестрички, Руді в нас косички, Граємо, стрибаємо, Горішки збираємо. Дядьку Зайцю! Дядьку Зайцю! Дайте яблучок!
Ведуча. Нічого не вдієш, довелося знову мішок відкрити.
Заєць. Пригощайтеся, будь ласка.
Білка. Дякую тобі. Зайцю, за такі чу- дові яблучка! Білче- нята мої не будуть голодні.
Ведуча. По дорозі додому Заєць зустрів свого старого приятеля — Їжака.
Їжак. Я колючий їжачок, Багато в мене голочок, По лісі я гуляю, Грибочки збираю.
Заєць. Куди йдеш, Колюча Голово?
Їжак. Та от, по гриби з синочком-їжачком вирішили сходити, а грибів щось ніде не видно. Гуляємо з порожнім кошиком.
Заєць. Ти краще в мене яблучок візьми. Бери, не соромся, у мене їх багато!
Їжак. Дуже тобі дякую, Зайцю. Їжаченя буде дуже раде.
Ведуча. Вийшов Заєць на лужок, а там Коза зі своїми козенятами гуляє.
Коза. Добрий день, Зайчику, а що в тебе в мішку?
Заєць. Яблука. Пригощайтеся, будь ласка.
Коза. Дякую тобі! Моє козенятко так їсти хотіло.
Ведуча. І їх Заєць теж яблуками пригостив. Ходив, ходив Заєць, нарешті втомився. Присів відпочити, аж раптом земля заворушилася, і біля Зайця виріс горбок. Упав Заєць, дивиться — а то Кріт зі своїм малям.
Кріт. Під землею довгий хід
Довго риє добрий кріт.
Ведуча. Принюхався Кріт.
Кріт. Що тут так смачно пахне?
Ведуча. Угледів своїми сліпими очима яблука, як же його не почастувати?
Заєць. Пригощайся, будь ласка, кроте, годуй своїх малят.
Ведуча. Набрав Кріт собі скільки зміг, потім каже.
Кріт. Спасибі, друже!
Ведуча. І зник під землею. А Заєць тим часом іде лісом, майже порожній мішок несе. І Ворона від нього все не відстає та каркає.
Ворона. Карр! Карр! Усім яблука роздавав, а мене хоч би одним яблучком пригостив!
Ведуча. Зніяковів Заєць, витрусив із мішка останнє яблуко.
Заєць. Ось… найкраще! Клюй на здоров’я!
Ворона. Карр! Карр! Що робиться! Рідним голодним діткам порожній мішок несе!
Заєць. А я… А я зараз назад до лісу піду і знову повний мішок наберу!
Ворона. Куди ж ти підеш, дивись, яка хмара збирається!
(Гримить грім).
Ведуча. І справді, дощ почався. Побіг Заєць назад до лісу. А коли прибіг до своєї заповітної яблуні, бачить — під нею вовк сидить. Побачив Вовк Зайця, облизався і питає.
Вовк. І що тобі тут треба?
Заєць. Я… Я яблучка хотів зібрати… Зайченятам…
Вовк. То ти, кажеш, яблучка любиш?
Заєць. Лю-лю-люблю…
Вовк. А я зайців дуже люблю!
Ведуча. Вовк загарчав і кинувся на Зайця. Не розгубився Заєць, розкрив перед собою мішок… та накинув його вовкові на голову! А сам — тікати! Тільки пізнього вечора прийшов Заєць до свого будинку. Коли рипнули двері, підхопилися зайченята.
Зайченята. Ура! Татко прийшов!
Ведуча. Зайчиха підбігла до дверей: на порозі стояв Заєць, весь мокрий.
Заєць. Я нічого… зовсім нічого не приніс…
Зайчиха. Зайчику мій бідолашний!
Ведуча. І тут хтось постукав у двері… Двері відчинилися, і на порозі з’явилися білченята з повним кошиком горіхів.
Білченята. Ось! Це вам, смачні горішки, пригощайтеся.
Зайчиха. Дива… Дякуємо вам. Залишайтеся з нами.
Ведуча. Тут прийшов Їжачок з кошиком, повним грибів.
Їжак. Господар удома? Пригощайтеся, будь ласка, грибочками.
Зайчиха. Дякуємо вам дуже, залишайтеся в нас та сідайте до столу.
Ведуча. Тут і сусідка Коза прийшла.
Коза. Це для ваших діток, принесли вам капусти і глечик молока.
Зайчиха. Дякуємо вам. Залишайтеся з нами.
Ведуча. А ось і кріт дістався до Зайцевої хатини.
Кріт. Це Зайців будинок?
Зайчиха. Так. Ми тут живемо.
Кріт. Отже, ми правильно добралися, ми принесли вам моркву, картоплю, петрушку, буряк — пригощайтеся.
Заєць. Дякуємо вам дуже, залишайтеся в нас та сідайте до столу.
Ведуча. Аж раптом страшний удар струсонув будинок.
Заєць. Це він! Вовк! Замкніть двері! Ховайтеся всі!
Ведуча. Задзвеніли шибки, відчинилося віконце, і з’явилася велика Ведмедева голова.
Ведмідь. На от, Зайцю! Тримай від мене подарунок, справжній мед, липовий…
Зайчиха і Заєць. Дуже дякуємо. Залишайся з нами.
Ведуча. Зібралися за столом. А на столі чого тільки немає! Гриби та горіхи, буряк і капуста, мед і ріпа, морква й картопля, молоко. І раптом чують незвичайний голос.
Вовк. У-у-у-у-у-у. Мені сумно одному-у-у-у, а їм весело.
Ворона. Кар-Кар-Кар, а що ж ти, Вовче, дружно в лісі жити зі звірами не вмієш і плачеш, попроси пробачення і будеш з усіма за столом сидіти, веселитися та пригощатися.
Ведуча. Погодився Вовк із Вороною та поспішив до хатини Зайців.
Вовк. Пробачте мене, Зайцю, Зайчихо, зайченята й усі лісові звірі, я теж хочу з усіма дружно жити. Пробачите мене?
Всі. Пробачаємо!
Зайчиха. І запрошуємо разом із нами заспівати гарну пісню.
(Співають пісню «Краплю дощику берем»).
Ведуча. Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець!
Автор: Ірина ІВЧЕНКО, вихователь-методист Дніпрорудненського ЗДО № 7 «Теремок», Запорізька обл.