Усе актуальнішим стає брендинг власного «Я», і підлітки створюють акаунти для того, щоб вести власний блог та розповідати всім про своє життя. І начебто немає в цьому проблеми, окрім однієї — це може переходити в патологічні форми поведінки. Усім вже давно відомо про інтернет-залежність, а от селфі-залежність як одну з форм — мало хто обговорює. Захоплення фото — це добре, але воно має відображати важливі моменти життя людини, а не все, що вона робить.
З ІСТОРІЇ ПЕРШИХ У СВІТІ СЕЛФІ
Незважаючи на те що слово «селфі», яке означає знімок самого себе, увійшло в масовий обіг лише кілька років тому, подібні фотографії були й раніше. Уважають, що перший такий кадр було зроблено аж 1839 року. Автором першого в історії людства «селфі» вважають одного з піонерів фотографії — американця Роберта Корнеліуса. Він сфотографував самого себе вдома у Філадельфії.
Селфі (англ. «Selfie» від «self» — сам, себе, також вживають назви себяшка, самостріл) — різновид автопортрета, що полягає у фіксації самого себе на фотокамеру, подеколи за допомогою дзеркала, шнура або таймера. Термін набув поширення наприкінці 2000-х — початку 2010-х років завдяки розвитку вбудованих функцій фотоапарата мобільних пристроїв. Оскільки селфі найчастіше виконують із відстані витягнутої руки, що тримає апарат, зображення на фото має характерний вигляд.
Різновиди селфі:
● Фото в ліфті.
● Губи «качечкою», «бантиком».
● «Груф» — це групове фото.
● Фітнес-селфі.
● Релфі — самознімок зі своєю другою половинкою. ● Фото в туалеті. ● Белфі — автопортрет із випинанням сідниць.
● Фелфі — автопортрети за участю тварин.
● Фото ніг.
● Автопортрет у ванній.
● Екстрім-селфі — роблять у момент небезпеки й ризику для життя людини.
СЕЛФІ ЯК КОМПЛЕКС ЗАНИЖЕНОЇ САМООЦІНКИ
Активно фотографувати самих себе — це не лише приємно, але й маніакально. Селфіманія — один із видів неврозу нав’язливих станів (обсесивно-компульсивних розладів), коли людині знову й знову потрібно підтвердження: «А я хороший! Адже правда хороший? Ну, скажіть, що правда!». На думку психологів, розміщувати вдалі «самостріли» в соцмережах (тобто фактично показувати їх усьому світу) — яскравий симптом відразу двох комплексів: по-перше, заниженої самооцінки, по-друге, гострого браку живого спілкування. Кожен «лайк», який з’являється під виставленим фото, автори селфі сприймають як похвалу й успіх у суспільстві. Згодом ця похвала стає життєвою потребою: не отримавши чергову «дозу» лайків, «самострільщик» відчуває своєрідну психологічну ломку — сумує, сердиться, не знаходить собі місця, загалом перебуває в стресовому стані.
Три види селфі-розладів:
• межовий селфі — фотографування себе двічі-тричі на день без особливого бажання виставити знімки в соціальні мережі;
• гострий селфі — фотографування себе мінімум тричі на день і розміщення фото в соцмережах;
• хронічний селфі — фотографування в будьякий зручний момент з активним подальшим розміщенням знімків у соціальних мережах.
Межовий селфі — це крайній варіант норми, за якого вже варто замислитися: що тебе не влаштовує у власному житті, що турбує? А ось якщо захворювання переходить у гостру або хронічну форму, переборювати власні ліннощі — уже обов’язково.
Ця проблема виникла в сучасному світі через зниження цінності міжособистісних взаємин. Люди все більше опікуються кар’єрою, бізнесом, прибутками й накопиченням грошей, вони все менше уваги приділяють особистому спілкуванню, дружбі й коханню. Багато хто сьогодні не бажає «витрачати» власні почуття на інших, але сам, як і раніше, відчайдушно потребує любові. Звідси й надмірне захоплення селфі. Лікарі називають таке самозамилування нарцисизмом.
Селфі — це спосіб повідомити світу: «Я є!» Сьогодні людина без сторінки в соціальній мережі — невидимка. Ми живемо в схибленому на популярності світі. І постійно «продаємо» себе: профіль у соцмережі — вітрина магазину, записи — рекламний текст, а селфі — фото товару. Ярмарок марнославства працює цілодобово! Важливо, як ти вдягнена, де вечеряла, з ким зустрічалася. Блогерам, яких природа обдарувала приємною зовнішністю, гарантований потік лайків. Ось, власне, заради чого ми й постимо знімки.
Насправді селфі — це вже як напрям мистецтва. Усе змінилося з появою ґаджетів, що мають вбудовані камери. Тепер селфі — це, насамперед, автопортрет, зроблений за допомогою мобільного телефону або планшета.
Селфі можуть бути чудовим інструментом роботи над собою:
• можуть допомогти зрозуміти себе, відкривають нові риси та простори для творчості, а також дають змогу людині бути багатогранною.
• не обов’язково селфі продає конкретну людину. Воно цілком може продавати бренд, показувати нові модні тренди або мати певну художню цінність, якщо зроблено не просто — для задоволення власного марнославства, а над цим працюють справжні творці.
• селфі знаменитостей дають змогу їхнім фанатам відчути себе ближче до кумира. Зірки діляться частинкою власного життя, пишуть відповіді та створюють враження певної близькості зі своїми шанувальниками. Добре це чи погано для фанатів, важко сказати, а ось для зірок це точно добре.
• селфі можуть впливати на сучасні ідеали краси та показувати, наскільки гарною може бути натуральність, а не підправлені спочатку макіяжем, а потім і фотошопом образи (наприклад, фото до та після макіяжу).
• селфі можуть виконувати роль особистого літописця. Вони показують вашу історію змін і розвитку, нагадують про минуле й можуть допомогти уникнути колишніх помилок.
• спортивні селфі в стилі «до і після» дуже мотивують.
СЕЛФІ-ЗАЛЕЖНІСТЬ
У широкому розумінні слова — нав’язливе прагнення фотографувати здебільшого самого себе й розміщувати фотографії в соціальних мережах, очікуючи на їх оцінювання користувачами. Поширенню селфі-залежності об’єктивно сприяє розвиток засобів комунікації — смартфонів, що дають змогу робити більш-менш якісні знімки без особливих зусиль.
Роль спілкування
1. Спілкування з однолітками — найважливіша умова нормального розвитку підлітка.
2. Дефіцит і проблеми реального спілкування штовхають до спілкування віртуального.
3. Організація позитивного спілкування підлітків — завдання і педагогів, і батьків.
4. Спілкування відбувається тим краще, чим цікавіші діяльність і середовище, у які занурені підлітки.
5. Спілкування має стати джерелом позитивних емоцій.
ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ СЕЛФІЗАЛЕЖНОСТІ
Проведений аналіз дає підстави виокремити п’ять груп причин, що спричинюють селфі-залежність у підлітків:
• причини, зумовлені психологічними особливостями віку (неадекватна самооцінка, потреба в самоствердженні);
• причини, пов’язані з дефіцитом живого емоційного спілкування, зокрема й у сім’ї;
• причини сексуально-девіаційної характеру (нарцисизм, ексгібіціонізм);
• схильність до «зараження» тенденціями моди;
• відсутність смислових орієнтирів і духовний вакуум.
СИМПТОМИ СЕЛФІ-ЗАЛЕЖНОСТІ
Нам здається, що більш достовірні симптоми селфі-залежності не кількісні, а якісні, основними з яких визначаємо:
• відчуття «кайфу» під час фотографування;
• постійне збільшення кількості знімків на день;
• вияв абстинентного селфі-синдрому;
• наявність психологічних наслідків (невротизація, поведінкові розлади тощо).
Такі симптоми аналогічні до симптомів алкогольної, наркотичної та інших відомих адикцій.
ЧОМУ ЦЕ ПОТРІБНО ЗНАТИ?
Чим раніше виявлено перші ознаки селфі-залежності, тим легше запобігти її розвитку. Це потребує від педагогів і батьків уваги до підлітка та спостережливості. Тривалі ігри зі смартфоном — аж ніяк не безневинна розвага (як думають окремі батьки, так само граючись із власними ґаджетами). Дратівливість, хвилювання, пригніченість, а інколи агресивність підлітка під час відсутності смартфона (або якщо розряджений акумулятор) — серйозний сигнал тривоги.
Наслідки можуть бути різноманітними (додаток), але головне — це розуміти, що наслідки завжди негативні.
ПРОФІЛАКТИКА СЕЛФІ-ЗАЛЕЖНОСТІ
Альтернативна значуща для підлітків діяльність, не пов’язана з фото й соціальними мережами, — кращий засіб профілактики. Треба врівноважити цифровий світ аналоговим. Така діяльність має породжувати в підлітка відчуття значущості, надавати змогу підвищувати самооцінку, досягати успіху й визнання. Найбільш прийнятні спорт, заняття мистецтвом, театралізації, прикладна діяльність, пізнавальні заходи, олімпіади, участь у військово-історичних клубах тощо.
РОЛЬ БАТЬКІВ І РОДИНИ
Селфі-залежність часто вражає підлітків із дефіцитом емоцій. Батьки здатні та повинні цей дефіцит емоцій заповнити. Функціонального підходу до виховання дитини недостатньо. Не варто показувати поганий приклад, сидячи весь вечір із планшетом у руках після роботи. Дитина може навчитися в батьків не лише позитивному, але й поганому. Конфлікти в родині підштовхують підлітка до віртуального світу, тому що реальний світ виявляється травматичним. Хоча б день на тиждень батькам потрібно проводити з дітьми в реальному середовищі без комп’ютерів і телефонів. Відзначайте досягнення підлітків, успіхи, здібності.
Розглядаючи проблеми селфі-зележності, варто розуміти, що важливе коректне формування в підлітків розуміння наявності вільного та живого спілкування в реальному житті. Розробляючи профілактичні програми, психолог, насамперед, має акцентувати увагу на тому, що визначати безпечним використанням селфі: обмежити кількість зроблених вами селфі; якщо хочеться помилуватися собою, то варто просто подивитися в дзеркало; не робити «екстремальні» селфі для привернення уваги до себе тощо.
Використані джерела
1. Наушірванова Р. В., Ахмадеева Є. В. Психологічні аспекти селфі-залежності. Сучасні наукові дослідження та інновації. 2016. № 12. URL: http://web.snauka. ru/issues/2016/12/77112 (дата звернення 10.10.2019)
2. Профилактика зависимостей подростков в вопросах и ответах. Практическое пособие для родителей и педагогов. Москва: Кредо, 2015.
3. Сосин І. К., Гончарова Є. Ю., Чуєв Ю. Ф. Селфі як субкультура і нова форма залежності: ідентифікація проблеми. Проблеми психології. Симпозіум. Харків: ХМАПО, 2015.
4. Фопель К. На пороге взрослой жизни / пер. с нем. Москва: Генезис, 2008.
Додаток
