Сучасний світ висуває до школярів зовсім інші, ніж у минулому столітті, вимоги. Нині потрібні творчі особистості, здатні самостійно й відповідально приймати рішення. Усе це обумовлює перехід від теоретично-знаннєвої до компетентнісної освіти. Активізувати учнівську діяльність у навчальному процесі покликані нетрадиційні уроки. Рольові ігри, уроки-суди, актуальні інтерв’ю — усе це дає змогу учителям нині відійти від авторитарної педагогіки та використовувати на своїх уроках сучасні інноваційні педагогічні технології.
На початку третього тисячоліття, в умовах прискорення загальносвітових соціально-економічних, політичних та соціокультурних процесів, чи не найголовнішу роль відіграє освіта суспільства, яка є тим соціальним інститутом, який створює фундамент розвитку кожної людини. Практика показує, що чимало освітян зіштовхуються нині з проблемою вибору методології та створення механізму реалізації змісту освіти з урахуваннямбінтересів та здібностей учнів.
Встановлені вимоги часто не враховують психолого-фізичних особливостей учнів, окрім того, спостерігають постійне збільшення обсягу інформації, яку потрібно засвоїти. Провідним мотивом навчання школярів є острах отримати низький бал, не скласти ЗНО, не вступити до вищого навчального закладу, виявитися інтелектуально гіршим серед однолітків.
Найбільш повному врахуванню вікових особливостей учнів, їхніх інтересів, нахилів, здібностей сприяє методика
проведення нетрадиційних або нестандартних уроків. Їх мета — на основі використання інноваційних технологій в освітньому процесі активізувати пізнавально-дослідницьку діяльність школярів.
Розробка нестандартних уроків відбувається в поєднанні різних форм навчання (урок-гра, урок-диспут, урок-семінар,
урок-лекція, урок-дослідження, тощо). Такі уроки містять елементи традиційних методик сприймання нового матеріалу,
його засвоєння, осмислення, узагальнення, застосування, але в незвичайних формах.
Головне — не надати учням готову формулу, а допомогти їм знайти відповідь самостійно. Пропонуємо детальніше розглянути види нетрадиційних уроків та способи їх проведення: рольова та ділова гра, круглий стіл або конференція,
прес-конференція, урок відкритих думок, урок-змагання, урок-вікторина, урок-суд, аукціон знань, урок-диспут, урок-турнір, урок-еврика, міжпредметний інтегрований урок, урок-конкурс, урок творчості, урок-вистава, урок-огляд знань, урок-гра, урок-залік, урок-мандрівка, урок-змагання, урок-діалог, урок-брифінг, актуальне інтерв’ю, урок-лекція.
Дебати
Дебати — різновид дискусії. Дебати дають змогу продемонструвати знання, поділитися досвідом, ідеями. Використання цієї форми дискусії має на меті навчити учнів висловлювати свої погляди спокійно, у товариській атмосфері. Учасники дебатів повинні вміти подати аргументи «за» і «проти» обговорюваної ідеї, переконати опонентів у правильності своєї позиції за допомогою чіткої логіки. Час виступу кожного учасника під час такої організації навчання обмежений та однаковий для усіх.
Методика проведення дебатів:
- На підготовчому етапі до дебатів його керівник має передбачити загальний перебіг бесіди й повідомити учасникам тему запланованої дискусії.
- Під час відкриття ведучий нагадує тему та ознайомлює з планом проведення обговорення.
- Стежим за регламентом, обмеження виступів учасників у 3—5 хвилин (ведучий прагне залучити до дискусії якомога більшу кількість учасників).
- Упродовж дискусії ведучий виносить на обговорення пункти плану та підсумовує їх.
Після закінчення обговорення педагог підбиває загальний підсумок обговорення й надає таку можливість одному з учасників, аналізуючи подібність та відмінність позицій із кожного питання.
Дізнатися більше про методику проведення дебатів та отримати практичні матеріали можна тут.
Урок-дослідження
Урок-дослідження — це така навчальна форма, у якій домінує дослідницький метод вивчення матеріалу. Використання цього типу уроку зумовлене проблемами сучасного суспільства, яке ставить перед школою завдання виховати творчу особистість, розвинути творчі задатки учнів, навчити їх мислити, здобувати знання самостійно й застосовувати їх на практиці. Дослідницький метод на уроках застосовують переважно в старших класах.
Педагогічні можливості уроку-дослідження:
- Здобування учнями знань самостійно, а не отримання їх у готовому вигляді.
- Удосконалення мислення, розвиток аналітично-синтетичної діяльності учнів, уміння зіставляти, порівнювати, аналізувати й систематизувати, узагальнювати й абстрагувати, висувати твердження та аргументувати їх.
- Скерування учнів на динамічний пошук, що примушує їх стати дослідниками, першовідкривачами знань, співавторами навчального процесу.
- Глибше осмислення нових знань на підставі набутих і життєвого досвіду, у результаті чого навчальний матеріал краще запам’ятовується і, безсумнівно, стає переконанням учнів, основою їх майбутнього світогляду.
- Допомагає учням переконатися в істинності своїх припущень.
- Задовольняє потребу в дослідництві, творчості, що має позитивний вплив на самовираження дітей.
Шкільна лекція
Традиційна лекція має таку структуру:
— організація діяльності вчителя та учнів;
— формулювання теми, постановка мети і завдань;
— актуалізація опорних знань учнів;
— викладання змісту дидактичного матеріалу вчителем, забезпечення умов;
— сприйняття та засвоєння його учнями;
— узагальнення та систематизація знань учнів, набутих під час читання лекції;
— підведення підсумків лекції.
Шкільна лекція — це форма навчання, за допомогою якої вчитель, викладаючи навчальний матеріал, допомагає учням:
— сформулювати проблему;
— опанувати логіку пізнання;
— зробити власні відкриття.
Ця форма навчальної діяльності є вдалою, якщо педагог вміє скомпонувати та побудувати лекційний матеріал так, щоб учні під час лекції виступали не пасивними слухачами, а здійснювали «пізнавальний рух». Для цього лекція повинна мати своєрідний каркас, який визначав би структуру її змісту. Залежно від місця лекції в системі навчання та специфіці завдань, що вирішують під час її проведення, у педагогічній практиці можна використовувати різні види лекцій.
Урок-практикум
Урок-практикум — такий тип освітнього процесу, який сполучає різні форми організації пізнавальної діяльності, має риси традиційного комбінованого уроку, що органічно поєднується із системою нетрадиційної освіти.
Урок-практикум розвиває в учня певні вміння:
— ті, що пов’язані з розвитком зацікавлення (аналіз власних зацікавлень, визначення нових на ґрунті набутих, зіставлення своїх можливостей та зацікавлень);
— знаходити практичні види діяльності;
— обирати практичний вид діяльності для себе (пошук відповідей для обґрунтування практичних завдань);
— досліджувати умови практичної діяльності;
— готуватися до практичної діяльності (визначати мету, завдання діяльності);
— здійснювати діяльність на практиці (планувати практичну діяльність, бачити її позитивні та негативні сторони);
— знаходити цінність у практичній роботі, культурну та професійну цінність практикуму.
Схема уроку-практикуму:
- Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
- Актуалізація опорних знань.
- Ознайомлення з інструкцією.
- Підбір обладнання.
- Робота учнів.
- Звіт про роботу.
Семінар
Семінарське заняття є формою організації навчання, що поглиблює та систематизує знання учнів. У семінарі повинен брати активну участь кожен учень. Тут передбачено більш високий ступінь концентрації навчального матеріалу, ніж на лекціях, що потребує від учнів серйозної самостійної роботи з додатковою літературою, пошук додаткових джерел інформації, підбір цікавих фактів тощо. Семінари відрізняються від інших видів навчальних занять підвищеною активністю й самостійністю школярів, проявом їхніх організаційно-діяльнісних особистісних якостей.
За дидактичними цілями семінари поділяють на:
- Заняття з введення в тему, планування її вивчення.
- Заняття щодо дослідження фундаментальних освітніх об’єктів.
- Заняття з подання та захисту освітніх результатів.
- Заняття з поглиблення, узагальнення та систематизації знань.
- Контрольні та залікові семінари.
- Аналітичні семінари.
Враховувати індивідуальні якості учнів дозволяють цикли різних за типами семінарів. Розглянемо чотири типи семінарів: вступний, пошуковий, оглядовий, семінар з індивідуальною роботою. Вступний семінар спирається на знання й досвід, які вже мають учні. Після пояснення вчителем структури семінару учні колективно збирають інформацію за новою темою й класифікують її за розділами. За кожним розділом учні обирають груповодів, які ведуть набір до своїх груп. Групи працюють із зібраною інформацією за заданим алгоритмом і готують виступи перед класом, які аналізують і оцінюють самі учні.
Пошуковий семінар передбачає проведення учнями досліджень у групах, а потім — колективний пошук рішень за найбільш цікавими й важливими проблемами.
Оглядовий семінар передбачає самостійний огляд учнями всієї теми на основі підручника або інших матеріалів. Результати огляду учні формулюють у вигляді таких суджень:
— суть даної теми;
— її головні частини або спрямування;
— об’єкти, що вивчають;
— питання, що виникають;
— відмінність викладання теми за різними інформаційними джерелами.
Особливу роль відіграють сформульовані учнями питання. За підсумками оглядового семінару складають індивідуальні й колективні програми занять за темою.
Під час проведення семінару з індивідуальною роботою учні ставлять перед собою навчальне завдання за темою, складають план завдання, вибирають вид навчальної діяльності й форми звіту. Учитель надає учням банк даних, що полегшує їм вибір перелічених елементів діяльності. Варіанти можливих завдань, види діяльності та форми звіту записують до початку семінару на дошці у вигляді таблиці.
Урок-вистава
Мета уроку-вистави — поглиблення, розширення в учнів сукупності спеціальних знань, умінь та навичок спілкування, співробітництва під час підготовки та виконання ролей; перевтілення, входження в образ, проникнення ідеями, закладеними автором у ролях. Ролі визначено змістом та характером твору: це можуть бути персонажі з міфів та легенд, казок, епосу, літературних творів. Оцінюють урок-виставу за якістю виконання ролей та досягнення поставленої мети.
Урок-диспут
Головна цінність уроків-диспутів полягає в тому, що під час них в учнів формують діалектичне мислення. Це невимушена, жива розмова учнів, яка дозволяє висловити свою точку зору, власну думку, обґрунтувавши її, виробити вміння сприймати доводи опонента, шукаючи слабкі місця, вміння ставити запитання щодо фактичного матеріалу теми, активно перетворювати знання на переконання. Підготовка до уроку-диспуту змушує учнів опрацьовувати додаткову літературу.
На початку уроку учням пропонують цікаві факти, докази, аргументи, котрі вони записують у зошит. Під час підготовки до диспуту клас об’єднують у дві групи, які дотримуються діаметрально протилежних точок зору. У кожній групі мають бути різні «спеціалісти», які ставлять одне одному запитання, вислуховують відповіді, погоджуються або не погоджуються, при ходять до спільної думки. Для домашнього завдання вчитель пропонує учням написати твір (своєрідний письмовий звіт із диспуту) і зробити висновок.
Урок-діалог
Урок-діалог будують на основі 3 принципів:
— культурологічного (вивчення художнього тексту за багатоманітністю його культурних рівнів, сприйняття та осмислення через книгу відносин «людина — світ»);
— історичного (розгляд просторово-часових характеристик твору в їх взаємозв’язку із сучасністю та поглядом у майбутнє);
— гармонізації і діалогізації навчання (встановлення між учнем і книжкою рівноправного обміну духовними цінностями).
На уроці можна використовувати таку форму роботи, як «Діалог Сократа». У рамках діалогу учні самостійно формулюють проблеми суспільного життя та пропонують альтернативні шляхи їх вирішення.
Урок-ділова гра
Урок-ділова гра — імітаційна модель навчальної діяльності учнів, що відтворюють в умовах, максимально наближених до дійсності. Мета ділової гри — поглибити та розширити діапазон знань учнів, формувати діловий стиль спілкування в практично-професійній діяльності. Урок-ділова гра має свої різновиди: урок-«еврика», прес-конференція, урок-змагання, урок-турнір, урок-спектакль, урок-КВК, урок-аукціон. Під час підготовки до них є спільні вимоги: постановка теми, цілей, завдань гри; визначення оптимального змісту гри; розподіл ролей та визначення функціональних обов’язків учасників; забезпечення умов для проведення ділової гри; єдність взаємодії учнів під час виконання ролей. Класичний варіант імітаційної гри містить три етапи: підготовку, власне гру, аналіз та підведення підсумків.
До дидактичних ігор належать: настільно-друковані, словесні, загадки, шаради, ребуси, головоломки, ділові ігри. Їх головна особливість — наявність, окрім ігрової, чітко визначеної дидактичної мети, регламентування ігрової діяльності спеціально визначеними правилами. Ігровий задум та ігрові дії допоможуть зберегти високу активність і самостійність учнів, наповнити навчання радістю, позитивними інтелектуальними емоціями.
У школах практикують уроки-рольові ігри «Захист дисертації», «Квартальний звіт в науково-дослідному інституті», «Патент», «Зліт спеціалістів», «Ранок у селі», «Робота конструкторського бюро», «Рятівники», «Інформаційний пошук» та ін.
Урок-аукціон
На дошці учитель пише список запитань, які повинні бути «продані» на «аукціоні». Для проведення такої форми організації навчання обирають експертну групу; керівник цієї групи — ведучий, який визначає, у якому порядку він має називати учнів, які запитання «виставлятимуть» на продаж. Ведучий називає першого учня, той — номер запитання. Усі очима знаходять текст запитання на дошці.
Ведучий запитує: «Хто хоче купити це запитання?» (треба розуміти це питання як таке: «Хто знає відповідь на нього?»). Чекає, коли учні піднімуть руку (це означатиме бажання «купити» запитання). Рахує: «Один», — знову читає запитання і оголошує: «Два…». Якщо «покупець» підійняв руку, йому надають слово. За кожну відповідь нараховують бали; її можна уточнити, розширити, поглибити, за що також одержати додатковий бал. Коли запитання повністю «куплене», ведучий називає другого продавця. Гра продовжується доти, доки всі запитання не будуть «продані».
Уроки-КВК
Такий урок дуже схожий на телевізійну гру КВК і може бути проведений згідно схеми: «Розминка», «Домашнє завдання», «Індивідуальна робота», «Конкурс «Вгадай», «Конкурс майстрів мистецтва», «Конкурс розповідачів», «Конкурс капітанів». Завдання має як репродуктивний, так і продуктивний характер, але форма висунутих завдань гумористична, цікава. Для проведення такого уроку учнів розподіляють на дві команди. Нині існує безліч способів формування команд, наприклад, за рядами парт тощо.
КВК у класі проводять за таким алгоритмом:
- Визначення складу журі (із числа учнів класу).
- Розминка. Кожній команді пропонують скласти розповідь за вивченою темою. Форма розповіді може бути гумористичною і водночас такою, щоб у ній брали участь усі команди.
- Інсценізація домашнього завдання може охоплювати будь-який параграф підручника або матеріал певної теми.
- Виконання індивідуальної роботи передбачає цікаве завдання для двох-трьох учнів із кожної команди, виконання якого оцінюють за правильністю та повнотою пояснення, естетикою.
- Конкурс «Вгадай» складається із загадок, тестів та інших пізнавальних завдань.
- Конкурс майстрів мистецтва. Від кожної команди вибирають по 3—4 учні, які виконують роль художника, поета, співака. Кожен із них має виконати свій номер, який за змістом має розкривати тему КВК.
- Конкурс оповідачів. Обом командам пропонують, наприклад, картинку, за якою потрібно скласти розповідь.
- Конкурс капітанів охоплює і розв’язування задач, і аналіз картини.
Урок-суд
Урок-суд дає можливість учням отримати уявлення щодо спрощеної процедури прийняття судового рішення. Такі уроки проходять у формі рольової гри — судового процесу за участю 3 осіб: судді, який буде слухати обидві сторони та ухвалити рішення, позивача й відповідача. Також можлива участь адвокатів, прокурора, свідків тощо.
Після того, як клас визначиться з ролями, вчитель надає завдання:
- Суддям — підготувати запитання.
- Позивачам — підготувати вступну промову та виклад аргументів.
- Відповідачам — підготувати промову-відповідь та захист.
Урок проходить із дотриманням наступного порядку ведення судового засідання:
- Вступні заяви учасників судового процесу.
- Позивач викладає аргументацію, суддя ставить йому запитання.
- Відповідач викладає суть захисту, суддя ставить йому запитання.
- Суддя виносить рішення.
Урок-суд привабливий тим, що в ньому стикаються протилежні погляди на суть окремих питань. Вирок обґрунтовують, а отже, така форма проведення заняття сприяє з’ясуванню суті проблеми. Як і на звичайному суді, тут дійовими особами є свідки, адвокати і ті, кого звинувачують.
Ток-шоу
Метою уроку-ток-шоу є отримання навичок публічного виступу та дискутування, де вчитель виступає в ролі ведучого.
Роботу організовують наступним чином:
- Оголошують тему уроку.
- Слово на запропоновану тему надають «запрошеним гостям».
- Слово надають глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою протягом однієї хвилини
або поставити запитання «запрошеним». - «Запрошені» мають відповідати лаконічно та конкретно.
- Ведучий також має право поставити своє запитання або перервати глядачів чи запроше-
них за лімітом часу.
Така форма роботи допомагає учням навчитися брати участь у дискусіях, висловлювати та захищати власну позицію, аргументувати свою точку зору.
Уроки-мандрівки
Одними з найцікавіших нетрадиційних уроків є уроки-мандрівки. Їхня мета:
• зацікавити всіх учнів;
• створити атмосферу невимушеності та піднесений настрій у дітей;
• стимулювати їх до розвитку творчості, кмітливості, логічного мислення, уяви;
• навчити швидко орієнтуватися в особистих знаннях та вміло використовувати їх на практиці.
Особливість цих занять полягає в тому, що їх можна проводити як у класному приміщенні (заочні мандрівки: урок-екскурс, урок-подорож, урок-«картинна галерея»), так і поза ним (очні мандрівки: урок-екскурсія, урок-марафон). Ефективність такої нетрадиційної форми організації навчальної діяльності учнів залежить від підготовки вчителя та учнів до уроку. Спочатку потрібно визначити тему, мету, тип уроку-мандрівки, скласти логічну послідовність уроку, продумати організаційні заходи та шляхи підготовки учнів до уроку.
Перед проведенням очних мандрівок варто:
- Ознайомити учнів із темою, метою та місцем проведення екскурсії (марафону).
- Провести інструктаж із техніки безпеки, зокрема обговорити правила дорожнього руху, правила поведінки на природі, вулиці тощо.
- Об’єднати клас у групи.
- Ознайомити учнів із проблемно-пізнавальними завданнями.
- Дібрати наочність.
Якщо це урок-марафон, то слід підготувати кабінети-зупинки, таблички з назвами станцій, маршрутні завдання. Для уроків-мандрівок, що проводять у класному приміщенні, слід виготовити карту або план, за яким триватиме подорож країною, наприклад Математики (Математичним океаном, до замку Логіки тощо).
Структура уроку-мандрівки (поетапно)І. Організаційний момент
Привітання та емоційне налаштування (можна побажати гарного настрою, посміхнутись тощо).
Перевірка готовності учнів до заняття.
ІІ. Ознайомлення з темою та правилами проведення уроку-мандрівки
ІІІ. Оголошення мети та завдань
ІV. Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь та навичок
1. Фронтальне опитування.
2. Елементи дискусії. Відповідь на проблемне запитання.
Хвилинка відпочинку.
Індивідуальна робота учнів.
Робота в групах. Виконання завдань творчого характеру.
Дидактична гра з елементами змагання.
V. Підсумок уроку
Підсумкова бесіда.
Оцінювання роботи учнів на уроці.
І. Організаційний момент
- Привітання та емоційне налаштування (можна побажати гарного настрою, посміхнутись тощо).
- Перевірка готовності учнів до заняття.
ІІ. Ознайомлення з темою та правилами проведення уроку-мандрівки
ІІІ. Оголошення мети та завдань
ІV. Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь та навичок
1. Фронтальне опитування.
2. Елементи дискусії. Відповідь на проблемне запитання.
3. Хвилинка відпочинку.
4. Індивідуальна робота учнів.
5. Робота в групах. Виконання завдань творчого характеру.
6. Дидактична гра з елементами змагання.
V. Підсумок уроку
- Підсумкова бесіда.
- Оцінювання роботи учнів на уроці.
- Рефлексія (загальна оцінка діяльності класу).
VI. Домашнє завдання практичного характеру
Конференція
Мета уроків-конференцій — розширення та поглиблення навчального матеріалу, ознайомлення з новою інформацією через спілкування з різними інформаційними інсайдерами, обмін думками. Процес підготовки до уроку-конференції охоплює вивчення літературних джерел; під час самого уроку — обмін інформацією між учнями, ведення тезисних нотаток, складання плану. Одним із різновидів конференцій є прес-конференції. Уроки цього типу сприяють розвитку допитливості, навичок роботи з додатковою літературою, виробляють уміння працювати в колективі, надавати взаємодопомогу.
Структура та етапи уроку-прес-конференції
- Позиція: «…я вважаю, що..» (висловлення думки, відстоювання власної точки зору).
- Обґрунтування: «…тому, що…» (пояснення вибору тієї чи іншої думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку позиції).
- Приклад: «…наприклад…» (наведення фактів, які демонструють докази, підсилюють позицію).
- Висновки: «…отже, я вважаю…» (узагальнення думки, висновок про те, що необхідно робити — заклик прийняти позицію).
Такий урок можуть проводити декілька учителів (співучителювання). Клас об’єднують у групи, частина яких грає роль представників різних ЗМІ, інша — спеціалістів різних галу-зей. Спеціалістів одного профілю може бути декілька, їх очолюють консультанти. Спочатку проводять загальний інструктаж консультантів, а ті вже починають готувати свої групи. До закінчення прес-конференції треба випустити газету, зокрема продумати її назву та рубрики.
План проведення уроку
- Виступи тих представників груп, які займаються історією питання, теоретиків, практиків і т. д.;
- Після кожного повідомлення представники преси ставлять запитання доповідачу;
- Оформлення газет у групах, огляд-конкурс газет; підбиття підсумків прес-конференції.
Не менш цікавими є прес-конференції міжпредметного характеру, що готують декілька вчителів-предметників.
Урок-змагання
Цей тип уроку складається з декількох конкурсів. Учитель попереджає учнів, що під час змагання буде враховуватись активність кожного учасника команди й усієї команди загалом. Перед уроком формують відомість, куди журі вноситиме оцінки за відповідь кожного учасника.
Перемагає команда, яка одержує найбільшу кількість балів. Наприклад, на уроці математики чи фізики можуть бути такі конкурси: «Чи знаєш ти формули?», «Конкурс кмітливих», «Змагання любителів кросвордів», «Чи розумієш ти графіки?»,
«Знайди помилку», «Пошук» та ін.
Приклади конкурсів
Приклад 1. Представники команд витягують папірець, згорнутий у трубочку, або кидають кубик, на гранях якого написано формули. Формулу записують на дошці, пояснюють її зміст та ставлять запитання, що стосуються цієї формули. Журі оцінює відповіді та вносить оцінку до відомості.
Приклад 2. На картках записано задачі з малюнками. Представники команд витягують картки-завдання і дають відповідь на запитання. Якщо ж відповісти не можуть — просять допомоги в команди, а в разі потреби — у команди-суперниці. Тоді перша команда бали втрачає, а інша, у разі правильної відповіді — набирає.
Приклад 3. Учасники обох команд одержують картки, на яких нанесено сітку-кросворд (складає вчитель). Униз під картку кладуть копіювальний та чистий аркуш паперу. Розв’язавши кросворд, учні вписують відповіді в картку, після чого віддають журі для аналізу.
Приклад 4. Конкурс проводять аналогічно до попереднього. Основною відмінністю тут будуть картки з нанесеними графіками та запитаннями. Завдання виконують на час, після чого картки віддають журі для аналізу.
Урок-турнір
Мета уроку-турніру — повторити й узагальнити вивчений матеріал. За два тижні до уроку вчитель розміщує плакат із запитаннями за певною темою. Учні кожного класу об’єднуються в групи, які одержують різні завдання. Консультанти допомагають слабшим учням, ерудити створюють повідомлення на задані теми, аналітики розв’язують задачі (їх перелік додається).
Також слід підготувати картки-завдання. У турнірі, тривалість якого 90 хвилин, беруть участь два класи. Столи розміщують так, щоб учні двох класів сиділи один навпроти одного. Можлива постановка проблемного питання.
Другий етап розпочинають з фронтального опитування з усіх перелічених питань (учні обох класів відповідають почергово). Аналітики розв’язують задачі на дошці. Після цього відбувається обговорення розв’язків задач і оцінка роботи аналітиків. Наступний етап — міні-диктант із теми.
До дошки запрошують по два учні від класу; решта — журі. Якщо це урок фізики — проводять демонстрацію дослідів. Побачене пояснюють, за що кожен клас одержує відповідну оцінку. На другому уроці роботу розпочинають ерудити. Вони зачитують створені повідомлення по одному від класу), які в підсумку оцінюють. Далі — розв’язання творчих задач, підготовка відповідей на завдання, запропоновані в картках. На завершальному етапі підбивають загальну кількість балів, набрану за кожен вид турніру кожним класом.
Урок-телепередача
На уроці-телепередачі вивчають новий матеріал із попередньою підготовкою учнів. Заняття побудовано в стилі інформаційно-розважальної телепередачі. Його структура представлена послідовністю фрагментів із найпопулярніших телепрограм минулого і сьогодення: «Поле чудес», «Закон є закон», «Погода», «Пісня — 2011», «Служу народу України», «Літературна студія», «Свічадо», «Вечірня казка», «П’ятий кут» тощо, побудованих на предметному навчальному матеріалі. Щоб підготувати урок-телепередачу педагог створює ініціативну групу учнів та визначає ведучого. Група, спільно з учителем, з’ясовує, які конкретно телепередачі будуть брати за основу на уроці, яким змістом наповнити кожен фрагмент. Під час роботи створюють мікро-групи учнів, які очолюють учасники ініціативної групи. Кожен мікроколектив готує свій
фрагмент, свій вихід в «ефір», свою частину всієї «телепрограми».
Перед уроком класну кімнату відповідно оформлюють. Під час уроку чітко розподіляють час: кожна «телепрограма» обмежена в часі; демонстрація відбувається в певній послідовності. У сценарій уроку органічно вплітають кінопрограму (показ навчального кінофільму, фрагмента, епізоду, відеокліпу), рекламну паузу, пісню, музичну вставку. Під час уроку учні вносять записи до своїх робочих зошитів, рисують схеми, роблять замальовки, пишуть формули тощо. На таких уроках простежують міжпредметні зв’язки, тому одним із варіантів уроку-телепередачі може бути інтегрований урок за
участю 2—3 вчителів споріднених предметів. Урок можна розпочати з музичної заставки телепередачі. Після цього диктори (їх двоє) оголошуюють тему, мету і структуру. Наступний етап — демонстрування фрагмента фільму, після цього — виступи.
Урок-композиція
Урок-композиція дає цілісне уявлення щодо теми, яку вивчають, забезпечує участь учнів як у підготовці, так і в проведенні уроку, передбачає комплексне застосування різних засобів навчання: плакатів, схем, портретів, картин, музичного супроводу, художньої та довідкової літератури. Окрім цього, така форма уроку допомагає навчити дітей сприймати та пізнавати світ не тільки через раціональну сферу, сферу мислення, а й через емоції та почуття.
Перевагою таких уроків є навчальний матеріал з української літератури. А такі теми, як «На Україну линуть журавлі», «Повернуті із забуття», «Література нашого краю», «Чорна сповідь твоя, Україно», успішно вплітаються в «композиційні малюнки». Наприклад, на уроці «На Україну линуть журавлі» в комплексі можна використати такі елементи оформлення класу як малюнок журавля на тлі голубого неба і сонця, а на крилі — немовля в сповитку, портрети письменників, програвач тощо.
Виставка
У навчальному кабінеті учитель та учні готують виставку демонстраційного та лабораторного обладнання за певною темою, науково-популярну літературу, учнівські реферати, саморобні газети, наочні посібники, виготовлені раніше. Кожну частину виставки веде учень-екскурсовод. Учні групами переходять від однієї експозиції до іншої, дивляться, слухають, ставлять запитання, виконують досліди. Наприкінці заняття учні пишуть відгук про виставку або рецензію та відповідають на наступні запитання:
- Що вам найбільше сподобалося під час виставки?
- З якими новими поняттями, законами, приладами ви познайомилися?
- Де і для чого їх використовують?
- Про що ви бажаєте отримати додаткову інформацію?
- На яку тему ви б могли підготувати виступ на семінар?
- Ваше враження щодо проведеного заняття.
- Ваші зауваження та пропозиції.
Таке заняття можна проводити як на початку вивчення теми, так і під час її узагальнення.
Інтегровані уроки
Інтегровані уроки проводять із метою розкриття загальних закономірностей, законів, теорій, ідей, відображених у різних науках та відповідних навчальних предметах. Це уроки інтегрованих зв’язків декількох предметів. Вони дають можливість сформувати та яскравіше уявити навколишні взаємозв’язки і явища. Структура таких уроків відрізняється чіткістю компактністю, стислістю, логічною взаємообумовленістю навчального матеріалу на кожному етапі уроку, великою інформативністю, об’ємністю матеріалу.
Інтегровані уроки сприяють:
— більш повному осмисленню учнями навчального матеріалу, різні аспекти якого не можуть бути розкриті через засоби якогось одного навчального предмета;
— формуванню вмінь переносити знання з однієї галузі науки чи мистецтва в іншу;
— стимулюванню аналітико-синтетичної діяльності учнів, розвитку потреби в системному підході до об’єкта пізнання, аналізі та порівнянні процесів та явищ;
— розкритті думок, настроїв, вражень, наприклад, філософських та релігійних вчень історичної епохи, в контексті якої слід сприймати й розуміти творчість письменника;
— розвитку творчих здібностей учнів: уяви, фантазії, образного мислення, інтелекту та емоційної сфери.
Підготовка до інтегрованих уроків передбачає:
- Аналіз календарно-тематичного планування уроків за рік.
- Зіставлення матеріалу різних предметів для визначення споріднених тем.
- «Конструювання» заняття.
- Визначення завдань уроку.
- Написання плану-конспекту.
Після вивчення теми «Атмосферний тиск» можна провести інтегрований позакласний захід на тему «Газообмін у легенях і тканинах», у якому беруть участь інші вчителі-предметники.
Наприклад:
• учитель хімії — ознайомлює учнів із властивостями оксигену, окисненням;
• учитель фізики — нагадує про явище дифузії, ознайомлює з поняттям парціального тиску, аналізує зміну тиску газів під час дихання;
• учитель біології — пояснює суть дихання, зміну складу повітря під час дихання, парціальний тиск, газообмін, перенесення газів кров’ю, закон збереження енергії, сполучення оксигену із залізом в еритроцитах, вплив оксигену на рівень гемоглобіну в крові, вплив шкідливих речовин на рівень оксигену в крові, джерела поповнення оксигену на нашій планеті;
• учитель фізичної культури — пояснює зв’язок гіподинамії та гіпоксії, наголошує на необхідності занять фізкультурою;
• медична сестра — розкриває можливості людини в екстремальних ситуаціях, наводить випадки з медичної практики;
• учитель історії — обговорює факт загибелі людей на повітряній кулі «Зеніт» у 1862 році.
Проведення інтегрованих уроків відповідає тенденціям сучасного уроку, зокрема таким, як відмова від авторитарного стилю навчання, курс на ініціативу учнів, увага до вироблення вміння самостійно працювати, обґрунтовано приймати рішення, набувати необхідних життєвих компетенцій.
Щоб використовувати інтегровані уроки майстерно, читайте тут
Використані джерела
- Нетрадиційні типи уроків. URL: http://infosvit.if.ua/netradytsijni-typy-urokiv/ (дата звернення: 07.03.2018)
- Малафіїк І. В. Різні види нетрадиційних уроків. Дидактика: Навч. посібн. Київ: Кондор, 2009.