Змінюється світ, змінюється людина, змінюються завдання освіти. Сучасна людина повинна мати такі навички, які допомагатимуть їй організовувати власне життя, робити його ефективним, цікавим і комфортним, тобто навички XXI ст. Поняття soft skills тісно пов’язане з такими термінами, як «життєві навички», «емоційний інтелект», «соціальні навички», «навички міжособистісного спілкування» тощо. «М’які навички» є набором людських навичок, набутих за допомогою навчання або безпосереднього досвіду, які використовують для вирішення проблем і питань, що часто трапляються в повсякденному житті людини. Тому soft skills варто розвивати ще з дитинства. У статті розглянемо, які «м’які навички»
варто засвоювати дітям і підліткам і як це роблять у школах за кордоном.
За словами директорки Новопечерської школи Ірени Корбабіч-Путко, компетенції ХХІ ст. — це не абстрактне поняття, а ті навички, які роблять можливою ефективну діяльність у цьому новому світі. Вони створені за параметрами, за якими вже нині сучасні компанії шукають персонал.
Утім, коли говоримо про soft skills, нерідко йдеться про спрощене розуміння цих понять. Тож варто зосередитися, які саме якості потрібно виховувати в учнів. Ірена Корбабіч-Путко чотирма найпотрібнішими «м’якими навичками» вважає лідер-
ство, комунікацію, співпрацю і взаємодію й тайм-менеджмент.
Лідерство — це одне з основних умінь для будь-якої професії. Проте йдеться не лише про впевненість у власних силах, оголошення себе як особистості. Якщо ви маєте мету, розумієте, як її досягти, можете бути прикладом для інших — цього не досить, щоб бути лідером. Потрібні певні менеджерські навички управління колективом, пошуку компромісів і спільних інтересів.
Комунікація — це не лише вміння спілкуватися чи здатність гарно написати листа королеві Великої Британії, а й певні ораторські навички, здатність провести усну презентацію, спілкуватися зручною для співрозмовника мовою — особисто, через інтерфейс, за допомогою гаджетів. Окрім друкованого тексту, навчитися графічних і аудіовізуальних способів передавання інформації.
Десять років тому гарна презентація в Power Point (пара графіків, пара стовпчиків даних) — це вже було достатньою навичкою. Нині такі формати визначають норму, тож у тренді є інтерактивність: QR-код, VR або 3D-cимуляція. Ірена Корбабіч-Путко каже про те, що виконувати якусь спільну роботу з однокласником, не сперечаючись, уже не є вичерпним умінням взаємодії школярів.
«Незалежно від того, чи подобається мені людина, я маю знайти спільну мову, бо основною є мета, якої маємо досягти разом. Нині співпраця, взаємодія не зосереджені на фізичному перебуванні поруч. Частина проектів, у яких я беру участь, дистанційні — коли група людей співпрацює зі мною онлайн, скажімо, вони — у Сингапурі, а я — у Києві. Необхідна гнучкість, розуміння культурних і місцевих особливостей, уміння переключатися під час майже одночасного спілкування з колегами з різних країн, управляти цими потоками інформації, кооперувати людей на відстані».
Тайм-менеджмент — учень має чітко розуміти, скільки в нього є часу на вирішення певної проблеми. «Важливо усвідомлювати наслідки того, що я не виконаю все вчасно, розуміти, чи це вплине лише на мене, чи й на людей, які зі мною пов’язані. Що більше ми працюємо в команді, стаємо зав’язані на роботі одне одного, то частіше наслідки невчасного виконання лягають тягарем на колег. Тайм-менеджмент сучасної людини має вплив на значно ширше середовище, ніж колись, тож вона не може дозволити собі ігнорувати часові рамки. Чому ця навичка найважливіша? Бо без неї решта не працює: якщо я не можу дотримувати тайм-менеджменту, я не можу бути лідером, комунікувати та
співпрацювати».
Американська репортерка, письменниця і редакторка Ґрейс Рубенштайн у статті «Чи потрібно дітям вивчати емоції в школі?» для порталу Ideas.Ted.Com зазначає, що більшість дорослих ніхто ніколи не вчив, як визначати і володіти своїми емоціями, як розпізнати їх, коли вони виникають і як із ними жити? Тож кожна людина самостійно крок за кроком іде цими «заплутаними хащами». Однак чимало дослідників стверджують, що в навчанні учнів емоційні навички мають не менш важливе значення, ніж математика, читання, історія і природничі науки.
Чому емоції мають важливе значення? Як свідчать дослідження, люди з високим рівнем емоційного інтелекту ліпше навчаються в школі, мають ліпші відносини з оточенням і набагато менше схильні до нездорової поведінки. Окрім
того, дедалі більше робочих місць стають механізованими, тому soft skills, зокрема, наполегливість, стресостійкість і товариськість, розглядають як саме те, що може зробити людину незамінним працівником чи працівницею.
Cаме тому в американських школах нині посилюють увагу до соціального й емоційного навчання (Social and emotional learning (SEL), яке, щоправда, зосереджене здебільшого на міжособистісних навичках, таких як співпраця й комунікативність. Томас Шефф, соціолог Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі, вважає, що учнів часто вчать ігнорувати або приховувати свої емоції, оскільки в багатьох західних суспільствах емоції розглядають як потурання або відволікання. Наші емоції можуть дати нам цінну інформацію про світ, але нас часто вчать і змушують не слухати їх, а це, на думку Шеффа, так само небезпечно, як і звичка приховувати одні емоції за іншими.
То як вивчати емоції? Однією з найвідоміших шкільних програм із вивчення емоцій є програма RULER, розроблена у 2005 році Марком Брекеттом, Девідом Карузо й Робін Штерн із Єльського центру емоційного інтелекту, як пише авторка.
Нині цю багатолітню програму використовують у понад 1 000 школах у США й за кордоном, у початкових і середніх класах.
Стратегія полягає в тому, що учнів навчають «не губитися», намагаючись визначити емоцію, а зосереджуватися на її основній темі. «Коли вас захоплює емоція, — зазначає Штерн, — розуміння її тематичних контурів може допомогти “називати її, щоби приборкати”. Адже, попри те, що гнів різних людей відрізняється, тема, що лежить в основі цієї емоції, однакова — це несправедливість або нечесність. Тема, що лежить в основі розчарування, — невиправдане сподівання. Тема, що лежить в основі фрустрації, — зіткнення з перешкодами у досягненні мети». Уроки RULER охоплено в програми різних предметів в усіх класах. Наприклад, якщо обговорюваним словом емоційного словника є поняття «піднесеність», на уроці американської історії вчитель попросить поєднати його з експедицією Льюїса і Кларка — американською колоністською експедицією у «Країну Орегон» у 1804—1806 роках. Програма виходить і за межі школи — учням пропонують поговорити зі своїми батьками чи опікунами про те, коли вони останнім часом почували себе піднесено.
Дослідники Єльського центру емоційного інтелекту виявили, що в школах, де запроваджено програму RULER, менше випадків булінгу, учні рідше страждають через тривогу й депресію, мають більше лідерських якостей і вищий рівень
навчальних досягнень.
Дивний факт, проте, хоча вчені й педагоги дійшли згоди щодо необхідності вивчати емоції, вони не узгодили, скільки їх є і які вони. Навчальний план RULER охоплює сотню «чутливих слів», зокрема, цікавість, шаленство, безнадійність, розчарованість, ревність, полегшення і збентеженість. Переліки емоцій інших дослідників містять від двох до одинадцяти позицій, але Шефф пропонує починати навчання з шести — горе, страх, гнів, гордість, сором і надмірна втома.
Батьки можуть почати розвивати поінформованість дітей про їхні емоції простими фразами на кшталт «розкажіть мені про якісь із найкращих моментів» — такі фрази Шефф використовував для того, щоб почати дискусію зі своїми студентами. У будь-якому разі і Шефф, і Штерн погоджуються з тим, що школи не можуть чекати доти, доки академіки розберуться з назвами й кількістю емоцій.
Розглянемо детальніше, як розвивають soft skills в школах США, а також Німеччини, Фінляндії й Росії.
США
Найцінніша «м’яка навичка», яку можна набути в школі, — це вміння вчитися. Учні американських шкіл не витрачають незліченну кількість годин на домашню роботу, а пишуть конспекти, із якими зручно працювати, читають і виокремлюють найголовніше, розставляють пріоритети й елементарно вміють зосереджуватися. Саме тому чимало шкіл,
зокрема Suffield Academy і Taft School, охоплюють у свої літні програми заняття з академічними навичками — як ставити цілі, робити нотатки, узагальнювати інформацію, проводити дослідження, оформляти цитати, працювати в групі, виступати перед слухачами тощо.
Спорт у США — це стиль життя і складова частина освітнього процесу. Різноманітність видів спорту і форм тренувань у школах США переважають над будь-якими іншими закордонними освітніми закладами. Якщо хтось один запізнився на тренування, штрафні кола бігають усі, адже лише так учні можуть навчитися грати, як одна команда. Школа-пансіон у штаті Массачусетс Northfield Mount Hermon пропонує одну з найбільших спортивних програм в Америці — учні можуть вибрати із 20 видів спорту (бейсбол, веслування, гольф, лакрос, софтбол, теніс, волейбол, футбол, баскетбол, плавання, лижі, хокей тощо). Кожного семестру можна пробувати щось нове. Тренування, ігри, змагання розвивають в учнів навички конкуренції, лідерства, завзятості й чесної боротьби.
В американських школах наголошують на досягненні особистого добробуту, а не лише говорять про різні небезпеки й загрози для здоров’я. На заняттях зі здорового способу життя (Wellness) учням допомагають сформувати корисні звички
та відмовитися від шкідливих. У The Windsor School учням розповідають про те, як спортивні тренування й різні види харчування впливають на організм; учать безпечно користуватися Інтернетом; справлятися зі стресом і панікою, до яких може призвести інтенсивне навчальне навантаження; навчають спокійно ставитися до критики. У Fryeburg Academy учням допомагають зрозуміти, у чому причина психологічних проблем і як вирішувати міжособистісні конфлікти. Учні вчаться ліпше розуміти свої почуття й емоції, тож сором’язливі хлопці й дівчата зможуть легше відшукати друзів. Заняття зі здорового способу життя сприяють розвитку емоційного інтелекту й «м’яких навичок».
Лідерство — це не лише вміння керувати, а й здатність відповідати за свої вчинки і працювати в команді. Заняття з лідерства в багатьох американських школах спрямовано на розвиток характеру. У Wilbraham & Monson Academy працює
програма Global Leaders, у межах якої на лекціях і семінарах учасники досліджують глобальні проблеми сучасності, працюють у благодійних організаціях і подорожують в інші країни. Наприклад, будують нові школи на Гаїті або вивчають економіку в Камбоджі. У Holderness School учні беруть участь у повсякденній роботі школи — проводять екскурсії для нових учнів, організовують позакласні заходи, керують громадськими роботами й екологічними ініціативами. Щороку в школі влаштовують концерти, виторг від яких іде на доброчинність.
Також у багатьох приватних школах учні вивчають бізнес й інвестування, вони не лише ознайомлюються з економічною теорією, а й пробують застосувати знання на практиці. У Dunn School діє свій інвестиційний центр — учні вносять реальні гроші у фінансові операції, а отримані вклади потім використовують для виплати стипендій. Учні також самостійно керують шкільним кафе, яке приносить 10 000 дол. США на рік. У Wilbraham and Monson Academy діє центр підприємництва глобальних досліджень, де учні вивчають економіку, менеджмент і дипломатію, беруть участь у біржових операціях і розробляють власні бізнес-проекти. Школа організовує подорожі Азією та Європою, де учні ознайомлюються з досвідом міжнародних компаній.
Побувавши в приватній школі США, сумніваєшся, що учні можуть креативити на аматорському рівні — настільки тут усе професійно. У школі Loomis Chaffee учні виставляють свої роботи в галереях Mercy і Barnes & Wilde. Актори-початківці грають у мюзиклах шкільного театру NEO, а з музичних класів лунають звуки струнного квартету. Часом рівень професіоналізму в американських учнів переважає настільки, що не виходить дістати квиток на шкільний спектакль, таке часто трапляється в Deerfield Academy — найпрестижнішій школі штату Массачусетс. Образотворчим і сценічним мистецтвами тут можуть займатися учні з будь-яким рівнем майстерності.
У найближчі роки вміння писати програми, сайти й мобільні додатки буде такою самою необхідною навичкою, як знання англійської й керування автомобілем. У 1993 році Suffield Academy стала першою школою в Америці, де в розпорядженні кожного учня з’явився особистий лептоп. Через шість років школа додала комп’ютерні науки до переліку предметів і запропонувала учням захопливі проекти — зробити у програмі CAD креслення будівлі, вивченої на уроці історії; змонтувати за допомогою iMovie невеличкий фільм за мотивами п’єси; створити сайт для шкільного клубу і спроектувати віртуальний тур кампусом. Для всього цього в Suffield Academy є технологічний центр, видавництво, мультимедійна лабораторія, сканери, професійне обладнання для відеознімання й найостанніші версії комп’ютерних програм.
Фінляндія
Змінюючи свою систему освіти, фіни намагалися створити максимально прекрасну школу для всіх. У межах основної школи вони відмовилися від класів із поглибленим вивченням окремих предметів, але ввели систему предметних
курсів орієнтації для гнучких груп з учнів різних класів. Це слугує механізмом попередньої підготовки до особливостей навчання в старшій школі. У фінських ліцеях класів зі стабільною кількістю учнів майже немає. Кількість обов’язкових годин з орієнтації у фундаментальній школі поступово збільшується, починаючи з 5-го класу: мета — подальше посилення сильної сторони учня або підтягування його слабких сторін. Вибір здійснюють за бажанням учня на основі результатів його об’єктивних атестацій.
Система атестацій майже унеможливлює поточний контроль, щоб не тиснути на психіку учня страхом невдач, але й не дає забувати про періодичні системні виміри комплексного характеру. Останні постійно спостерігають за ключовими
фундаментальними компетенціями. У понятті «фундаментальні компетенції» змістовною основою є не предметна складова частина, а особистісні освітні здібності учня. Програмовий зміст будь-якого основного шкільного предмета має широке поле для розвитку творчих, комунікативних, аналітичних та інших здібностей. Прагнення фінів до рівності в навчальній підготовці на першому рівні середньої загальної освіти не лежить у предметній площині. Прекрасне знання мов, математики та інших предметів — це не мета, а засіб до високого рівня освіченості як сегмента загальної культури.
Освітній фундамент фінського учня віком 7—15 років не вичерпується певним сегментом предметних компетенцій. Значною мірою його задумано так, щоб учень міг насамперед стати особистістю. Цілком відповідною принципу особистісного розвитку є та освітня технологія, де свобода — це не лише декларації. Тут у пригоді став фінський приклад методології партнерства в дії — учитель заходить у клас, оголошує тему, над якою клас працюватиме, й замість того, щоб її пояснювати, повідомляє, що потрібно від учнів наприкінці або під час уроку.
Усі стіни класу обвішані полицями з книжками, у кожному класі є комп’ютер, телевізор, DVD-плеєр, медіа-проектор тощо. Учні самостійно переміщаються класом, щоб вибрати своє джерело інформації та виконують завдання — індивідуально або в групах. Учитель для учнів — це ще одне (живе) джерело інформації, а також консультант, помічник, що заохочує до діяльності. Площа будь-якого класу країни не може бути меншою ніж 65 кв. м і зона відпочинку. Фінський учень повинен досягти соціальної значущості в таких сферах, як культурна ідентичність й інтернаціональність; комунікабельність; комунальна й підприємницька співучасть; екологічна відповідальність і стабільний розвиток добробуту; дорожня безпека, технології та закони життя індивіда. Усі ці завдання успішно вирішують без перенавантаження навчального плану додатковими предметами. Річне навантаження фінського учня на сотні годин менше, ніж у Франції або в середньому у Європі.
Німеччина
Маргарет Ресфельд, засновниця незвичайної школи в Німеччині Evangelische Schule Berlin Zentrum, вважає, що нині недостатньо вчити учнів читати, писати й лічити. Основні знання і вміння ґрунтуються на тому, щоб формувати цінності, справлятися з викликами сучасного світу й бути готовим до будь-яких труднощів.
Один з особливих предметів школи називається «Випробування» — учням потрібно пройти випробування-подорож за межами Берліна, маючи всього лише п’ять євро на день. «Випробування» триває три тижні. Учні можуть самі вибрати спосіб пересування і сферу, у яку хотіли б зробити свій внесок. Подорож у таких умовах учить відразу багатьох важливих навичок: жити в ситуації небезпеки; розраховувати на себе; працювати в групах; помилятися; відстоювати свої права; приймати рішення; бути гнучкими; орієнтуватися в ситуації, що склалася.
Групу супроводжує студент/студентка, які в майбутньому хочуть стати педагогами, — так вони практикують спілкування з учнями в тих умовах, у яких вони ніколи не спілкувалися б у школі. Коли вони повертаються, то відчувають себе дорослішими й самостійнішими, адже вони не беруть із собою купу валіз, не користуються картами в телефоні. Вони ліпше розуміють одне одного і взаємодіють. На готелі й хостели в них немає грошей, і питання проживання вони повинні вирішувати з місцевими жителями. Можна поставити в них у дворі намет, але тоді обов’язково потрібно придумати, чим їм віддячити. Подорожуючи саме так, учні розуміють, що люди можуть бути добрими й чуйними.
Комісія ЮНЕСКО виокремила чотири принципи освіти, які допоможуть відповідати школі ХХІ ст.: учитися ефективного навчання, учитися діяти, учитися жити в суспільстві й учитися бути собою. Маргарет Ресфельд розповідає, що учні у їхній школі в будь-який момент можуть вибрати, чим хочуть займатися саме зараз. А ще вони самі вирішують, коли їм потрібно себе протестувати й потім отримують не бали, а сертифікати про закінчення курсу. Щоб практикувати міждисциплінарні знання, у школі є День проектів. За рік учні зазвичай устигають спробувати себе в 3—4 таких проектах. Їх об’єднують
у команди і протягом дня вивчають предмет дослідження на практиці. Саме тому в учнів з’являється час, щоб йти за межі навчального закладу, працювати з експертами (наприклад із режисером ставити п’єсу для місцевих жителів), тобто отримувати знання не лише у школі, а й поза нею. Також у кожного учня є спеціальний робочий зошит (workbook), куди вписано всі теми, знання, навички, які повинен засвоїти учень у найближчі три роки, і там він зазначає, що зробив і коли.
Підручників у школі немає й не буде, тому що це нудно, а навчальні матеріали, розроблені міждисциплінарною командою і представниками різних креативних груп, знаходяться в інтернет-магазині. Навчання створено з урахуванням режиму
самоорганізації й роботи в групах різної кількості людей. Учні можуть користуватися мобільними телефонами, планшетами для пошуку інформації, але не для дзвінків і спілкування в мережі. Приблизно один раз на тиждень учні, які вже пройшли через чимало незвичайних практик школи, один на один зустрічаються з новенькими, щоб допомогти їм увійти в цей ритм самонавчання й самоорганізації. Це також важливий момент взаємодії в школі, адже таке спілкування мотивує. У результаті в учнів виникають дружні відносини, а це є прекрасною основою для роботи вчителів.
Росія
Кілька місяців тому керівник російської Федеральної служби з нагляду у сфері освіти і науки запропонував ввести іспит з оцінювання гнучких навичок учнів, тобто тих якостей, які допомагають працювати в команді. Тож скоро завдання з оцінювання soft skills можуть з’явитися на Єдиному державному екзамені. Однак у Росії викладачі навіть не знають, що цей термін означає. Хоч роботодавці й HR-фахівці дедалі більше говорять про soft skills — самопрезентацію, уміння проводити переговори і працювати в режимі багатозадачності — і це те, що зараз потрібно, але цього не навчають у російських школах.
Роботодавці очікують від співробітників, що вони будуть підприємливими, матимуть власну думку і зможуть приймати рішення. Нині вчителям, учні яких на уроці висловлюють власну думку і сперечаються, це не завжди подобається. Як і те, що учні, наприклад, швидко домовляються, хто який параграф учить, і як вони підніматимуть руки, щоб оптимізувати ці процеси. На сайті Агентства стратегічних ініціатив можна відшукати платформу «Навички майбутнього». Цю ініціативу спрямовано на модернізацію системи загальної й додаткової освіти Росії й реалізацію проектів з упровадження сучасних моделей, програм, технологій та інновацій, зорієнтованих на розвиток компетенцій і навичок XXI ст.; підвищення рівня ефективності додаткової освіти; розвиток неформальної освіти.
У межах ініціативи вирішують завдання виховання лідерів майбутнього, підготовка яких починається з формування навичок XXI ст., як-от: технологічні компетенції, уміння працювати в команді, ефективна комунікація тощо. Для цього використовують нові форми освіти, що враховують мотивацію дітей і підлітків до навчання, ділової й соціальної активності. На цьому сайті можна відшукати інформацію про Міжнародну олімпіаду шкіл розвивального навчання, яка сприяє пропагуванню, поширенню й популяризації ідей розвивальної освіти (система Ельконіна — Давидова) в масовій практиці, розвитку в майбутнього покоління навичок ХХІ ст. soft skills через об’єднання трьох напрямів олімпіадного руху: Міжнародної олімпіади шкіл розвивального навчання, а також шкіл, що реалізують діяльнісний і компетентнісний підходи в загальну освіту; Міжнародної інтелектуально-творчої олімпіади російських шкіл за кордоном «Движение» і творчої олімпіади для дітей з обмеженими можливостями «PRO.Движение».
Використані джерела
- Белый В. Школа ХХІ века: опыт Финляндии. URL: https://life.pravda.com.ua/columns/2011/09/26/86160/ (дата звернення: 28.03.2019).
- Бизнес, лидерство и другие школьные предметы США, которых нет в России. URL:http://www.studyinamerica.ru/blog/article/biznes-liderstvo-i-drugie-shkolnye-predmety-sshakotorykh-net-v-rossii/?fbclid=IwAR1vMKr_e0oUZGshpy4yUW7dnfyZOsiFw1aVUEai0JhX9SjoVp9v22cwXco (дата звернення: 26.03.2019).
- Директор Новопечерської школи Ірена Корбабіч-Путко: як виховати global citizen. URL: https://osvitoria.media/opinions/dyrektor-novopecherskoyi-shkoly-irena-korbabich-putko-yakvyhovaty-global-citizen/ (дата звернення: 20.03.2019).
- ЕГЭ добавляют гибких навыков. URL: https://www.kommersant.ru/doc/3893672 (дата звернення: 26.03.2019).
- Международная олимпиада школ Развивающего обучения. URL: https://xn--80accfegspys5cb2fva.xn--p1ai/program/11018-mezhdunarodnaya-olimpiada-shkolrazvivayushchego-obucheniya (дата звернення: 26.03.2019).
- Навыки 21 века. URL: https://metod.mob-edu.ru/kak-mobilnaya-elektronnaya-shkolapomogaet-formirovat-navyki-21-veka-u-uchashhixsya/ (дата звернення: 28.03.2019).
- Почему так важны soft skills — навыки XXI века. URL: https://itstep.by/for-students/pochemu-tak-vazhny-soft-skills-navyki-xxi-veka/ (дата звернення: 28.03.2019).
- Черняк О., Харламова Г. Соціальні компетенції молодих фахівців: результати реалізації міжнародного проекту ТЕМПУС «IMPRESS». URL: http://www.edu-trends.info/tempusimpress/ (дата звернення: 19.03.2019).
- Чи потрібно дітям вивчати емоції в школі? URL: https://bokmal.com.ua/people/chypotribno-vyvchaty-emotsii/ (дата звернення: 19.03.2019).
- Berlin school: о том, чему действительно должна учить школа. URL: http://forshmag.me/2017/08/19/berlin-school-o-tom-chemu-dejstvitelno-dolzhna-uchit-shkola/ (дата звернення: 28.03.2019).
- Soft skills та їхній розвиток. URL: http://soroka-vorona.info/navchannia/formuvannia-uminta-navychok/1708-soft-skills-ta-ikhnii-rozvytok.html (дата звернення: 22.03.2019).
- 7 навыков американского школьника. URL: https://www.studylab.ru/digest/7-navykovamerikanskogo-shkolinika?fbclid=iwar0w3uhgk9hsygzf0r88jnv33axa5_lnbnmxwy__kneisnnfp64v1lxl78 (дата звернення: 28.03.2019).