Самовираження для людини є необхідністю для повноцінного життя у суспільстві. Спроби реалізувати власні внутрішні бажання та потреби, показати справжній внутрішній світ є актом волі особистості, свідчать про усвідомлення себе, підкреслюють індивідуальність. Людина, яка не знайшла спосіб або позбавлена можливості самовираження у житті, зазвичай нещаслива. Вона не може зрозуміти себе, усвідомити свої бажання. А не розуміючи себе, важко вдосконалюватися, особистісно та професійно розвиватися, підвищувати самооцінку. Без можливості самовираження людина перетворюється на невидимку.
У сучасному суспільстві людям часто доводиться бути або здаватися не тими, ким вони є насправді — наприклад, на роботі. Вони роблять те, чого від них чекають, те, що доречно та правильно в певній ситуації. Це не погано і не добре. Це спосіб соціальної адаптації, проте природну потребу в самовираженні людини обов’язково потрібно задовольняти.
Людям часто доводиться носити маски та грати у різних життєвих ситуаціях різні ролі. Якщо на роботі ви строгий начальник, приходячи додому, доводиться переключатися на роль сім’янина, щоб не поводитися так само з рідними. І навпаки, якщо спілкуватися з підлеглими як із власними дітьми, користі від цього не буде. Маска — це не обов’язково лицемірство та нещирість, як часто вважають. Це радше розумний спосіб вжитися в існуючу систему, де діють свої правила. Як правило, люди носять маски, не замислюючись про їх зміну і не будуючи в голові підступних планів, а приміряють новий образ підсвідомо — у відповідь на обставини, що склалися. Це дозволяє почуватися в безпеці.
Кожна людина час від часу носить маски, які допомагають приховувати її справжні почуття, думки, оберігати її внутрішній світ від порушення кордонів і зайвих переживань. Але ці ролі також здатні впливати на людину. Спочатку вона приміряє нову роль, а потім вже й сама не помічає, як ця маска починає керувати її життям. Існує ризик, що маска може надто щільно «прирости» до людини. Ціна цьому — втрата свободи самовираження.
Але для людей будь-якої професії, зокрема і вчителя, дуже важливо, щоб її розуміли та поважали і цінували її індивідуальність та приймали такими, якими вони є. Якщо ж працівник через певні причини не має можливості вільно
самовиражатися на роботі, це може призвести до появи комплексів, наприклад — до скутості та заниженої самооцінки.
Способи самовираження для учителя
Сучасне суспільство потребує нової освіти, орієнтованої на особистість, здатну до саморозвитку. Це спонукає до змін у всій освітній системі. Нині педагогічні інноновації все більше впроваджуються в освітній процес. Зміни відбуваються у змісті освіти, в методиках, технологіях, формах, методах, прийомах, засобах організації освітнього процесу, у керуванні
школою.
Це не може не вплинути на систему підготовки вчителя до професійної діяльності. Одним із пріоритетних завдань вищої педагогічної освіти сьогодні є розроблення нових технологій підготовки вчителя, спрямованих на забезпечення готовності педагога до роботи в умовах, що змінюються на основі різноманіття освітніх програм, підручників і освітніх установ.
Особливо важливим є завдання підготовки вчителя, здатного до здійснення інноваційної діяльності. Учитель-інноватор — це особистість, що має прагнення до самоактуалізації, здатний до саморозвитку, має сформовані знання і вміння, необхідні для здійснення його творчої діяльності. Важливим засобом становлення педагога, що володіє перерахованими особистісними якостями і властивостями, є творче самовираження, яке є одним з важливих умов адекватного і гармонійного розвитку особистості.
Дуже важливо, щоб кожна людина знайшла свій спосіб самовираження. Для когось це може бути професійний успіх або кар’єра, хтось знаходить себе в рукоділлі або в творчості, а хтось любить самовиражатися за допомогою своєї зовнішності. Психологи визначають чо- тири найпопулярніші варіанти самовираження: зовнішнє, професійне, творче та самовираження смаків (Інфографіка 1).
Професійне самовираження педагога має різні характеристики: суб’єктивний та особистісний сенси, емоційно-особистісну забарвленість, вербальну та невербальну виваженість через імідж, поведінку, реакції тощо. Тому фахівці відзначають, що професійне самовираження освітян має творчо-перетворювальний, соціально-професійний та зовнішньо-іміджевий рівні.
На творчо-перетворювальному рівні педагог самовиражається через творчість за допомогою різних видів мистецтва, літератури, техніки тощо. Ефективну реалізацію індивідуальних пізнавально-інтелектуальних можливостей учителя у творчій діяльності й формування його творчої мотивації зумовлюють такі складні якості в його особистості, як сильне «Я». Це складна особистісна характеристика, що виникає в контактах із людьми і в діяльності, описує стійку, емоційно зрілу особистість. Така особистість довіряє собі і незалежна в судженнях та поведінці.
Така людина схильна до рефлексії (до роздумів, до самостійного аналізу ситуацій і проблем), що дозволяє бути відкритою до джерел інформації, мати потенціал для реалізації поставленої мети або для вирішення важких проблем; має емоційну та естетичну сприйнятливість, що є умовою для відчуття творчого настрою та сприйняття світу, естетичного ставлення до дійсності і відчуття творчого зв’язку з іншою людиною.
В результаті педагог, який досягає творчого успіху не тільки розвивається і створює нові, соціально значущі цінності, але і самореалізується і самовиражається у творчості. При цьому учитель має два види прагненнядо самовираження. Перший — це прагнення до досконалості (зростання професіоналізму, компетентності, досягнення нових висот у творчості). Другий — це прагнення до досягнення переваги над іншими (бажання довести свою значущість, орієнтація на визнання, жага слави — все, що заважає зосередитися на творчості). На соціально-професійному рівні педагог самовиражається через професію і ставлення до соціуму (як до всієї громади, так і до колективу колег та учнів).
Це стійкий та усвідомлений спосіб вирішення професійних завдань, що включає розумові операції високого рівня: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та абстрагування, їхня активізація; здатність прораховувати свої дії; реальне досягнення високих професійних результатів; універсальність у професійній діяльності та володіння декількома спеціальностями всередині професії (педагог, вихователь, дослідник тощо); співмірність завдань та досягнень і збереження особистості професіонала; володіння систематичним творчим підходом до вирішення і аналізу професійних завдань, постійний пошук і виявлення оригінальних і нестандартних методів вирішення проблем; володіння професійною грамотною мовою; вміння вести професійний діалог, зацікавленість в спілкуванні з колегами і підлеглими; низька емоційність і конструктивність.
Такий педагог надає перевагу в своїй роботі новим методам викладання, при цьому багато експериментує зі своїми учнями, вислуховуючи всіх і кожного. Такі педагоги цінуються у колі учнів, колег, сім’ї, друзів значно більше. Педагог на зовнішньо-іміджевому рівні професійного самовираження проявляє себе через зовнішні атрибути — через одяг, імідж, невербальні та вербальні засоби спілкування, демонстративні форми поведінки (підвищення голосу, грубе ставлення до учнів і колег або лестощі), надмірне захоплення (релігією, політикою, модою тощо).
Культура самовираження педагога та суспільства
Автономність, незалежність і самореалізація необхідні людям, які працюють в освіті для повноцінного самовираження, під час якого їм вдається передати учням та колегам інформацію про себе; створити у них бажаний образ себе; реалізувати себе в педагогічній діяльності; вільно, гармонійно проявити себе в професії; отримати нову інформацію про себе від інших; зуміти висловити свої внутрішні почуття, переконання, уявлення, цінності так, щоб це стало позитивним прикладом для підростаючого покоління; проявити свої можливості і здібності в педагогічній діяльності. При цьому важливо розуміти, що існують зовнішні чинники, які визначають у людини погляди на світ, спосіб життя і діяльність у ньому.
Один із них — культура суспільства. З усього різноманіття трактувань терміну «культура», які можна знайти в культурологічних, філософських, соціологічних, історичних, антропологічних та інших дослідженнях, найприйнятнішим для застосування в освітній практиці є розуміння культури як «форми самодетермінації індивіда в горизонті особистості, форми детермінації у нашому житті, свідомості, мислення». Такий погляд на культуру демонструє той факт, що будь-яка людина, в тому числі і пов’язана з педагогічною діяльністю, змушена обмежувати себе, вибудовуючи свої форми поведінки і реакції у навколишньому світі.
Культуру самовираження педагога доцільно визначати через його діяльність. Для того, щоб ця діяльність дійсно характеризувала культуру самовираження, вона повинна відповідати індивідуальним особливостям вчителя і культурі суспільства, в якому він живе. Під індивідуальною культурою розуміють характер, звичаї, звички, свідомість і самосвідомість, знання, вміння, навички, інтелект і почуття людини. Ця культура характеризується гармонією зовнішніх проявів людини (самопрезентації) і її внутрішніх особливостей та відображається в діяльності, поведінці, учинках, якими людина прагне передати іншим щось цінне для неї самої (суб’єктивно пережиті знання, вміння, особистісний досвід відносин).
Культура самовираження педагога — це особливості, способи та результати самоорганізуючої діяльності вчителя, які вони знаходять або створюють відповідно до власних інтересів, здібностей і в результаті взаємодії з культурою спільноти. Культура самовираження дозволяє педагогу найбільш повно реалізувати себе в профе- сії, орієнтуючись, з одного боку, на свій творчий хист, уподобання, прагнення, а з іншого — на вимоги культури і суспільства.
Основні характеристики культури самовираження педагогів
- Основою є самоорганізована діяльність педагога;
- Автономність, незалежність і самореалізація педагога;
- Педагог сам управляє своєю поведінкою, але при цьому орієнтується на інших людей і обставини;
- Педагог може продемонструвати свої індивідуальні особливості і не суперечити нормам культури суспільства, в якому живе.
Самовираження та самоактуалізація в професії
Відомий американський психолог Абрахам Маслоу, один із засновників гуманістичної теорії особистості, головною характеристикою особистості вважав потяг до самоактуалізації, самовираження, розкриття тенденцій до творчості та любові, в основі яких лежить гуманістична потреба приносити людям добро. Сучасні дослідники зосереджують увагу на тому, що самовираження є складовою більш об’ємного механізму самоактуалізації особистості. Так, Маріанна Ткалич зазначає, що процес самоактуалізації складається з чотирьох етапів: самовизначення у професійній діяльності; самовираження у професійній діяльності; особистісна самоактуалізація; досягнення професійного «акме».
Юлія Рутина розглядає професійну самоактуалізацію як пошук «себе в професії», власної професійної ролі, образу «Я», професійного іміджу, індивідуального стилю професійної діяльності, визначення для себе професійних перспектив, досягнення їх, встановлення нових професійних цілей, прагнення до гармонійного розкриття і реалізації свого потенціалу в обраній професії.
Люди, що самоактуалізуються в професійній діяльності, прагнуть зробити все можливе для свого вдосконалення, досягти вищого рівня компетенції через реалізацію себе, своїх цінностей, інтересів і здібностей. Під поняттям «професійна самоактуалізація» дослідниця розуміє соціалізований шлях гармонійного розвитку особистості, поєднаний зі здобуттям професійно-практичного та духовного досвіду в процесі отримання кваліфікації спеціаліста в період первинного професійного становлення (навчання у вищій школі) та вдосконалення фахового зростання в процесі виконання професійних ролей і обов’язків, що є невід’ємним атрибутом розкриття і здійснення особистісного професійного потенціалу.
100 запитань на самоактуалізацію
Знаючи рівень свого прагнення до самоактуалізації, учитель та керівник школи завжди можуть чітко визначити стратегію життєвого шляху і оцінити успіхи, які, на думку Абрахама Маслоу, «не так відстань до фінішу, як проміжок, пройдений від старту».
Першу спробу виміряти рівень самоактуалізації здійснила учениця Абрахама Маслоу, американський психолог та психотерапевт Еверетт Шостром, який опублікував у 1963 році опитувач РОI (Personal Orientation Inventory). До анкети увійшли дві основні шкали особистісної орієнтації. Перша (тимчасовА показує, чи людина схильна жити в теперішньому часі, не відкладаючи справи на майбутнє і не намагаючись повернутись у минуле. Друга шкала (опори чи підтримки) вимірює здатність особистості спиратися на себе, а не на очікування або оцінку інших людей.
У додатку пропонуємо адаптацію тесту POI — тест на «Визначення рівня самоактуалізації особистості» (опитувач САМОАЛ). Ця методика була розроблена з урахуванням специфічних особливостей самоактуалізації в постіндустріальному суспільстві. Крім того, деякі зміни відбулися у структурі опитувача (типи шкал) і формуванні діагностичних суджень.
Використані джерела
- Дворніченко Л. Л. Філософсько-психологічні аспекти професійної орієнтації та самореалізації особистості в сучасному світі праці. Психологія і особистість. 2015. № 2 (8) Ч. 1. Київ-Полтава: Інститут психології
імені Г. С. Костюка НАПН України, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка. С. 272—283. - Максименко С. Д. Генеза здійснення особистості. Київ: Видавництво ТОВ «КММ», 2006. 240 с.
- Основи психології та педагогіки. Психологія: лабораторний практикум / Л. А. Мацко, М. Д. Прищак, Т. В. Первушина. Вінниця: ВНТУ, 2011. 139 с.
- Рутина Ю. В. Професійна самоактуалізація особистості. Актуальні проблеми психології. Київ: Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. Том І. Випуск 45. С. 66—71.
- Омельченко Е. А. Самовираження і культура самовираження педагогів і студентів педагогічних ВНЗ // Теорія і практика освіти в сучасному світі: матеріали II Міжнар. науч. конф. (Санкт-Петербург, листопад 2012 р.). Санкт -Петербург: Реноме, 2012. С. 11—14. URL https://moluch.ru/conf/ped/archive/64/2945/ (дата звернення: 30.10.2019).
- Солдатова А. А. Творческое самовыражение как педагогическое средство подготовки будущего учителя к инновационной деятельности. URL: http://www.dslib.net/obw-pedagogika/tvorcheskoe-samovyrazheniekak-pedagogicheskoe-sredstvo-podgotovki-buduwegouchitelja.html (дата звернення: 30.10.2019).
- Способы самовыражения личности. URL: http://bbcont.ru/psychologies/sposoby-samovyrazheniyalichnosti.html. (дата звернення: 30.10.2019).
- Тарасова И. В. Акмеологические особенности профессионального самовыражения кадров управления. URL: http://nauka-pedagogika.com/psihologiya-19-00-13/dissertaciya-akmeologicheskieosobennosti-professionalnogo-samovyrazheniya-kadrovupravleniya(дата звернення: 30.10.2019).