Мова і нація – це завжди актуальна і болюча тема. Мова є культурним кодом нації, її духовною субстанцією, вербалізованим інтелектом, врешті-решт, індикатором зрілості влади. Державний статус мови, її стан впливають, без сумніву, і на інформаційну безпеку держави. У країні повинна панувати громадська толерантність щодо функціонування мов при пріоритетності державної мови. Національні права кожної людини мусять бути надійно захищені. Політичні, правові, культурні та лінгвістичні аспекти функціонування мови мають бути узгодженими елементами цілісного світогляду, декларованого як курс держави на гармонію і злагоду мови, що є чинником національної консолідації.
Тому сьогодні особливо потрібно розглядати матеріал про сутність рідної мови, її роль у житті народу. Адже поверховість, як відомо, не сприяє переконливості. Непереконливість не сформує принципи.