Вивчення та аналіз проблеми психологічної готовності дітей
до навчання в сучасній школі
Психологічна готовність до навчання у школі розглядається як комплексна характеристика дитини, яка розкриває рівні розвитку психологічних якостей, що є найважливішими передумовами для нормального введення до нового соціального середовища і для формування навчальної діяльності.
У психологічному словнику поняття «готовність до шкільного навчання» розглядається як сукупність морфофізіологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, яка забезпечує успішний перехід до систематичного, організованого шкільного навчання.
Найповніше поняття «готовність до школи» визначив Л. Венгер. Він вважав, що готовність до школи — це певний набір знань і вмінь, у якому повинні існувати всі інші елементи, хоча рівень їх розвитку може бути різний. Психолог Н. Гуткіна під психологічною готовністю до навчання у школі розуміє необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для засвоєння нею шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків.
Психологічна готовність до шкільного навчання — це складне утворення, до структу- ри якого входить особистісна, інтелектуальна і соціально-психологічна готовність. Психолгічна готовність передбачає здатність дитини до прийняття нової «соціальної позиції», здатність управляти своєю поведінкою, розумовою діяльністю; певний світогляд, готовність до ово- лодіння провідною в молодшому шкільному віці діяльністю — навчальною.
Психолог І. Кулагіна виокремлює такі основні аспекти психологічної готовності: особистісну (мотиваційну) та інтелектуальну готовність до навчання у школі. Ці аспекти виявляться у розвитку мотиваційної, вольової, інтелектуальної та мовленнєвої сфер.
Особистісна та інтелектуальна готовність, на думку автора,є запорукою успішної навчальної діяльності дитини в школі,а також швидкого та результативного процесу адаптації її до нових умов шкільного життя.
У теоретичних працях Л. Божович основна увага приділяється значенню мотиваційної сфери у формуванні особистості дитини та зосереджується увага на її основній ролі у формуванні психологічної готовності до навчання дитини в школі. Науковець виокремлює дві групи моти вів у навчальній діяльності: широкі соціальні мотиви до навчання, або мотиви, пов’язані «з потребами дитини у спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінках та схваленнях, з бажаннями учня посісти певне місце в системі доступних йому суспільних відносин»; мотиви, пов’язані безпосередньо з навчальною діяльністю, або «пізнавальні мотиви дітей, потреба в інтелектуальній активності та в оволодінні новими вміннями, навичками та знаннями».
Поєднання цих двох аспектів, на думку Л. Божович, сприяють виникненню в дитини нового ставлення до навколишньої дійсності, яке автор називає «внутрішньою позицією школяра». Внутріш- ню позицію школяра Л. Божович вважає одним із критеріїв готовності до навчання у школі. Зазначимо, що на думку науковців, поняття «психологічна готовність до навчання» має сенс лише в умовах масового навчання в школі і не є актуальним під час індивідуального навчання.
Виокремимо та розглянемо основні компоненти психологічної готовності дитини до навчання у школі.
Поняття «фізичний розвиток» і «фізична підготовленість» дуже часто вживаються як синоніми, тому слід зазначити, що фізична підготовленість — це результат фізичної підготовки, досягнутий у результаті виконання рухових дій, необхідних людині для засвоєння чи виконання певної діяльності. Оптимальні фізична підготовленість назива ється фізичною готовністю. Фізична готовність організму дитини визначається морфологічним та функціональним розвитком.
Чудова фізична форма дитини є запорукою низького рівня втомлюваності під час шкільних уроків, і відповідно — гарних результатів у навчально-виховному процесі. До того ж добре розвинені м’язи сприятимуть вправному володінню дитиною власним тілом під час рухливих ігор, змагань, взаємодії з товаришами. Для успішного оволодіння письмом важливим є розвиток дрібної моторики рук.
Мотиваційна готовність
Мотиваційна готовність — наявність у дитини бажання вчитися. Цей вид готовності передбачає ставлення до навчальної діяльності як до суспільно значущої справи та прагнення до отримання знань. Передумовою виникнення цих мотивів є загальне бажання дитини вступити до школи та розвиток її допитливості.
Для того щоб дитина успішно навчалась у школі, вона передусім повинна прагнути до нового шкільного життя, нового формату навчальних занять, відповідальних доручень. На виникнення такого характеру прагнень впливають ставлення до навчання близьких дитині дорослих людей, а також її однолітків. Домінувальним у формуванні мотиваційної готовності до навчання у школі є прагнення дитини посісти нове соціальне положення.
Для дитини, яка готується вступити до школи, важливим є не лише ставлення до процесу навчання загалом, а й до вчителів, однолітків та до самого себе зокрема. Фахівці вважають, що на кінець дошкільного розвитку повинна формуватися така форма спілкування дитини з дорослими, яку можна охарактеризувати як позаситуаційно-особистісне спілкування. За умови такого спілкування дорослий стає для дитини незаперечним авторитетом, взірцем для наслідування та діловим партнером.
Педагогічно правомірним є спілкування в ситуації уроку, коли виключені безпосередні емоційні контакти, коли не можна поговорити на сторонні теми, поділитися своїми переживаннями, а можна лише відповідати на поставлені запитання і самому ставити запитання з теми, попередньо піднявши руку. Діти, готові в цьому плані до шкільного навчання, розуміють умовність навчального спілкування і адекватно поводять себе на заняттях.
Мотиваційна готовність до школи передбачає також певне ставлення дитини до себе. Продуктивна навчальна діяльність вимагає адекват- ного ставлення дитини до власних здібностей, результатів роботи, поведінки, тобто певного рівня розвитку самопізнання. Про рівень такої особистісної готовності дитини до школи зазви- чай роблять висновки на основі спостережень за дитиною під час її роботи на групових заняттях та під час індивідуальних бесід із психологом.
Розумова (інтелектуальна) готовність
Розумова готовність — досягнення досить високого рівня розвитку пізнавальних процесів (диференційоване сприйняття, мимовільна увага, усвідомлене сприйняття, наочно-образне мислення, перші кроки до оволодіння логічним мисленням). Інтелектуальна готовність передбачає наявність у дитини світогляду, запасу конкретних знань. Дитина має володіти планомірним і розчленованим сприйняттям, елементами теоретичного ставлення до навчального матеріалу, узагальненими формами мислення й основними логічними операціями. Л. Божович із цього приводу писала: «…засвоєння будь-якого предмета передбачає наявність у дитини здібності виокремити і усвідомити ті явища дійсності, знання про які вона має засвоїти. І це обов’язково потребує певного рівня узагальнення».
Діти у старшому дошкільному віці вже зазвичай мають певний рівень світогляду, запас конкретних знань, володіють певними раціональними способами дослідження зовнішніх властивостей предметів. Дітям дошкільного віку доступним є розуміння загальних зв’язків, принципів і закономірностей, які є основою наукових знань. Логічна форма мислення є доступною, але не характерною для дітей такого віку. Найчастіше у дітей шести-семи років переважає образне мислення. Вищі форми наочно-образного мислення є підсумком інтелектуального розвитку дошкільнят.
Розвиток і
нтелектуальної готовності дитини до навчання в школі передбачає: диференційоване сприймання, аналітичне мислення, раціональне ставлення до дійсності та послаблення ролі фантазії, логічне запам’ятовування, інтерес до знань, до процесу їх отримування, оволодіння на слух розмовною мовою та здатність до розуміння й використання символів, розвиток дрібної моторики рук та зорово-рухової координації. Розвиненою має бути допитливість, бажання пізнавати все нове. Досить високого рівня має сягати сенсорний розвиток дитини. Розвиненими мають бути образні уявлення, пам’ять, мова, мислення, тобто всі психічні процеси.
Готовність дитини до школи в царині розумового розвитку включає кілька взаємопов’язаних боків. Дитині, яка вступає до першого класу, необхідний певний запас знань про навколишній світ: про предмети та їх властивості, явища живої і неживої природи, про людей, їхню працю та інші боки суспільного життя, про те, «що таке добре і що таке погано», тобто про моральні норми поведінки. Але важливий не стільки обсяг цих знань, скільки їх якість — міра правильності, чіткості й узагальненості уявлень, що склалися в дошкільному дитинстві.
Відомо, що образне мислення старшого дошкільника створює значні можливості для засвоєння узагальнених знань і в разі добре організованого навчання діти оволодівають уявленнями, які відображають істотні законо- мірності явищ, що належать до різних сфер дійсності. Такі уявлення — найважливіше здобуття, яке допоможе дитині в школі перейти до засвоєн- ня наукових знань. Достатньо, якщо в результаті дошкільного навчання дитина ознайомиться з тими сферами і явищами, які є предметом вивчення різних наук; почне їх виокремлювати, відрізняти живе від неживого, рослини від тварин, природне від створеного руками людини, шкідливе від корисного.
Важливе значення має орієнтування дитини у просторі та часі. Буквально з перших днів перебування у школі дитина отримує вказівки, які неможливо виконати без урахування просторових ознак речей, без знання напрямків простору. Уява про час і відчуття часу, уміння визначити, скільки його минуло, — важлива умова організованої роботи учня в класі, виконання завдань у вказаний термін.
Особливо високі вимоги школа ставить до мислення дитини. Вона повинна вміти виокремлювати істотне в явищах навколишньої дійсності, уміти порівнювати їх, бачити подібне та відмінне; дитина повинна навчитися міркувати, знаходити причини явищ, робити висновки.
Емоційно-вольова готовність
Вольова готовність — уміння дитини діяти відповідно до зразка та здійснювати контроль шляхом зіставлення з ним як з еталоном (зразок може бути поданий у формі дії іншої людини або правила).
У кожної дитини це вміння виявляється по-різному, але типовою рисою, яка відрізняє дітей шести-семи років, є підпорядкування мотивів, що дає можливість дитині керувати власною поведінкою і яке необхідне для того, щоб відразу ж, прийшовши до школи, долучи- тися до спільної діяльності, прийняти систему вимог, які ставляться школою і вчителем.
Довільність пізнавальної діяльності почи- нає формуватися в старшому дошкільному віці, але до моменту вступу до школи ще не досягає повного розвитку: дитині складно тривалий час зберігати стійку довільну увагу, заучувати значний за обсягом матеріал тощо. Навчання у початковій школі враховує ці особливості дітей і будується так, щоб вимоги до довільності їхньої пізнавальної діяльності зростали посту- пово у міру того, як у процесі учіння відбувається її удосконалення.
Емоційно-вольову готовність можна вважати сформованою, якщо дитина вміє ставити цілі, приймати рішення, окреслювати план дій, докладатизусиль щодо його реалізації, долати перешкоди.
Уже в дошкільному віці дитина опиняється перед необхідністю долати труднощі, що виникають, і узгоджувати власні дії відповідно до поставленої мети. Це призводить до того, що дитина починає свідомо контролювати себе, управляти своїми внутрішніми та зовнішніми діями, пізнавальними процесами та поведінкою загалом. Це дає науковцям підстави вважати, що вже в дошкільному віці виникає воля. Вольові дії дитини дошкільного віку мають певну спе- цифіку: вони тісно співіснують з імпульсивними діями, які виникають ситуативно під впливом почуттів і бажань.
На той час, коли розпочинається шкільне навчання, у дітей процеси збудження переважають над процесами гальмування. Регулювальна функція волі виявляється в активізації та гальмуванні діяльності дитини.
У дитини дошкільного віку сформованими мають бути поняття «треба», «можна», «не можна». Для того щоб у дитини розвивалися вольові якості, дорослі повинні організовувати її діяльність, пам’ятаючи, що вольове зусилля напряму залежить від ступенів складності завдання та часу, який відводиться на його виконання.
Готовність до спілкування
Комунікативна готовність — наявність довільно-контекстного спілкування з доросли- ми та кооперативно-змагального з однолітками. Цей компонент готовності дитини до школи поєднує формування в дитини якостей, завдяки яким вона зможе в подальшому успішно спілкуватися з іншими дітьми й учителями в школі.
Дуже важливим є володіння вмінням зв’язно, послідовно, зрозуміло для оточення описати предмет, картинку, подію, передати хід своїх думок, пояснити певне явище, правило.
Дитині вже в перші дні свого навчання в школі потрібно буде налагодити відносини з іншими, незнайомими їй дітьми та дорослими: мати необхідні вміння інтегруватися в дитячий колектив, діяти спільно з іншими, уміння поступатися і захищатися.
Так, цей компонент передбачає розвиток у дитини дошкільного віку потреби в спілкуванні з іншими, уміння підкорятися інтересам дитячої групи.
Д. Ельконін, розглядаючи проблеми готовності дитини до школи, на перше місце ставив сформованість у неї необхідних передумов навчальної діяльності.
Ці параметри розвитку довільності є частиною психологічної готовності до школи, на них спирається навчання у 1-му класі.
Особливе місце в психологічній готовності дитини до школи займає оволодіння спеціальними знаннями та навичками, які традиційно належать власне шкільним, — грамотою, лічбою, розв’язуванням математичних задач. Початкова школа розрахована на дітей, які не одержали спеціальної підготовки і починають навчання із самого початку. Тому не можна вважати відпо- відні знання і навички обов’язковою складовою готовності дитини до шкільного навчання.
Разом із тим значна кількість дітей, які вступають до першого класу, уміє читати, а лічбою у певною мірою володіють усі діти. Оволодіння грамотою й елементами математики в дошкільному віці може впливати на успішність шкільного навчання. Позитивне значення має утворення у дітей загальних уявлень про звуковий бік мови та її відмінність від змістової сторони, про кількісні відношення речей та їх відмінність від предметного їх значення. Допоможе дитині вчитися у школі й засвоєне поняття числа, деяких інших початкових математичних понять.
Лариса ДРАЧ
магістрантка кафедри дошкільної освіти
Інституту розвитку дитини Київського національного університету імені М. П. Драгоманова
Психолог дошкілля №3 2017