Катря Гриневичева

Вікторина

Наталя Лемешенко, учитель української мови та літератури СШ №63, м.Маріуполь, Донецька обл.

Катря Гриневичева – українська письменниця

(1875 – 1947)

1. Коли і де народилася Катерина Василівна Гриневичева?

Відповідь. Катря Гриневичева (дівоче прізвище – Банах) народилася у підльвівських Винниках 19 листопада 1875 року в родині дрібного урядовця.

2. Що ви знаєте про дитинство Катрі Гриневичевої?

Відповідь. Коли дівчині було три роки, батьки переїхали до Кракова. Вдома говорили тільки по-польськи. Від малих літ її учили розмовляти по-французькому, а потім пізніше віддали вчитися під опіку черниць у німецьку так звану “виділову школу”. Як зізналась Катря Гриневичева в автобіографії, вона навіть не підозрювала, що на світі існує якась українська мова. Все її виховання було поставлене так, щоб цієї мови не чути.

3. Де навчалася Катря Гриневичева?

Відповідь. Після “виділової школи” німецьких черниць вона була готова, аби вступити вчитися у відому своїми шовіністичними поглядами Краківську учительську жіночу семінарію. Там готували вчительські кадри, які повинні були витиснути українських учителів із державних початкових шкіл Східної Галичини. День за днем у її душу вливали отруту, методично навчали, як досягнути того, щоб українська дитина зненавиділа своє походження і мову та зреклася її. Як зреклася вона, Катерина Банах.

4. З ким знайомиться у Кракові Катерина Гриневичева?

Відповідь. У Кракові Катерина зійшлася з демократичною польською молоддю, яка групувалася навколо Артура Гурського. “Одного дня, – напише вона в автобіографії, – із скирти часописів А. Гурський витягнув один, об’ємистий, як плахта, і спитав мене, який це часопис. Ні, я рішуче не знала…”. То був львівський журнал “Діло”. Відомий польський письменник дав їй перший великий урок.

5. З яким видатним українським новелістом вона зустрічається?

Відповідь. Зустрічається із Василем Стефаником.

6. Коли Катерина демонстративно відмовляється від спілкування польською мовою?

Відповідь. Далі була зустріч із Василем Стефаником. Відтоді вона взялася за буквар рідної мови. Катерина, як це буває з людьми, до яких приходить прозріння, демонстративно відмовляється від спілкування польською мовою. З неї насміхаються подруги по семінарії. Їй не вдаються певні слова, важко будувати окремі фрази, але незважаючи на те вона у вишиваній блузці читає вірші Шевченка на вечорі, присвяченім його пам’яті у Кракові. Прожиті 18 років Катря Гриневичева вважає моральним злочином супроти свого народу. Цей злочин вона клянеться спокутувати упродовж свого життя.

7. За кого виходить заміж Катерина Гриневичева?

Відповідь. Вона виходить заміж за львів’янина Осипа Гриневичева, учителя академічної гімназії. У Львові минула вся подальша педагогічна, літературна і культурно-громадська діяльність Катрі Гриневичевої. Вона добре оволоділа українською мовою і активно включилася в культурно-громадське життя Львова.

8. Назвіть відомого українського письменника, який став її літературним наставником?

Відповідь. Її літературним порадником став І. Франко, між ними почалося листування. Крім учительської роботи, Катря Гриневичева займалася у Львові редакційно-видавничими справами, стала однією з активних діячок жіночого руху в Галичині.

9. Коли розпочала друкуватися К. Гриневичева?

Відповідь. Друкуватися К. Гриневичева розпочала 1898 р. в газеті “Буковина” і журналі “Літературно-науковий вісник”. Це були переважно ліричні поезії. Одночасно вона пробує сили в прозі, друкує нариси, новели, оповідання.

10. За яке оповідання на літературному конкурсі вона одержала нагороду?

Відповідь. На літературному конкурсі “Просвіти” за оповідання “Батько Петро і його діти” (1900) одержує нагороду. Її приваблюють дві теми: життя селянства і епізоди з Біблії.

11. Що таке апокрифи?

Відповідь. Апокрифи (від грецького – таємне, заповідне) – велика група християнського епосу, пов’язана із сюжетами Святого Письма, Житіями Святих, версіями першопочатку світу тощо.

12. Що лягло в основу збірника “Легенди і оповідання”?

Відповідь. У першій збірці Катрі Гриневичевої “Легенди і оповідання” (1906) опрацьовано кілька популярних у народі апокрифічних сюжетів з життя Богородиці та її малолітнього сина. Та основу книжки складають оповіді про тяжке і безпросвітне життя бідних дітей, які тягнуться до світла і знань. Убога каліка Марта, прикута до ліжка, полишена цілими днями сама на себе, прагне творити красу – вона робить штучні квіти і милується ними (“Мала Марта”). Сирота Омелько приречений на наймитування, та завдяки своїм здібностям, працьовитості, настирливості і потягу до знань стає студентом, вибивається в люди (“Омелькова судьба”). Смертельно хворій Марійці подарували першу в її житті ляльку, й вона просить, щоб після її смерті іграшку дали іншій дівчинці, яка ніколи ще не мала ляльки (“На божій дорозі”). Симпатії письменниці на боці беззахисних, убогих, покривджених, яких вона вчить добру, хоче бачити здоровими, красивими членами суспільства.

13. Який дитячий журнал редагувала вона у 1910 – 1912 рр.?

Відповідь. Працюючи вчителькою, К. Гриневичева добре знала дитячу психологію, в яких умовах й виховалися діти галицької бідноти, тому чимало сил віддала народному вихованню, створенню дитячої літератури. У 1910 – 1912 рр. вона редагувала дитячий журнал “Дзвінок”, що виходив у Львові як орган Українського педагогічного товариства.

14. Де працювала вона під час Першої світової війни?

Відповідь. Під час Першої світової війни Галичина стала ареною воєнних дій. Підозрюючи місцеве населення у москвофільстві, австрійський уряд виселив з прифронтової смуги Волині й Східної Галичини мирних жителів – старих, жінок, дітей. Їх відправили в Австрію і там розмістили в концтаборах. Багато виселенців, переважно дітей, загинуло у таборах від голоду й епідемій. К. Гриневичева, щоб спокутувати свою провину перед рідним народом у молодості, їде в концтабір у австрійське місто Гмінд працювати вчителькою баракової школи. У подібні табори смерті, аби допомогти народу, йшли кращі сили української інтелігенції. Ставали сестрами милосердя, писали листи і скарги, учили дітей, надавали першу необхідну допомогу.

15. К. Гриневичева була свідком страшної народної трагедії. Свої враження вона відтворила у циклі оповідань, що увійшли в збірку. Назвіть її.

Відповідь. Збірка “Непоборні” принесла К. Гриневичевої широке визнання.

16. Що лягло в основу історичних повістей письменниці?

Відповідь. В основу історичних повістей К. Гриневичевої “Шестикрилець” і “Шоломи в сонці” покладено події на Галицько-Волинській землі у другій половині ХІІ – на початку ХІІІ ст., про які розповідається в Київському і Галицько-Волинському літописах.

17. Хто головний герой повісті “Шестикрилець”?

Відповідь. Головний герой повісті “Шестикрилець” – Роман Мстиславич – правнук великого київського князя Володимира Мономаха. Спираючись на історичні джерела, К. Гриневичева у повісті “Шестикрилець” зосереджує увагу на головних подіях особистого і громадського життя Романа Мстиславича. У повісті відсутній напружений сюжет. Образ Романа змальовано в різних обставинах, і скрізь він виступає як державець Русі, розсудливий політик і дипломат, хоробрий воїн, лицар честі і доброти, великий будівничий своєї держави. Роман змальований як вінець досконалості, піднятий на вершину слави й могутності. Письменниця показує трагізм цієї постаті, його душевну самотність і замкнутість. Він гине у розквіті сил, так і не здійснивши свого життєвого надзавдання – об’єднати всю Русь.

18. Назвіть головного героя повісті “Шоломи в сонці”?

Відповідь. Головним героєм “Шоломів в сонці” є народ, що після Романової смерті потягнувся до державного життя і вирішує долю рідної землі. Народ дає відсіч угорським окупантам Галича, стримує польський натиск на Волинь, завдає поразки Рюрику Київському.

19. Що ви знаєте про бароко-напрям у літературі й мистецтві ХVII-ХVIII ст.

Відповідь. Бароко (від італійського – дивний, химерний) – напрям у літературі й мистецтві ХVII-ХVIII ст. Характеризується поєднанням релігійних і світських мотивів, образів, тяжінням до різних контрастів, складної метафоричності, алегоризму, прагненням вразити читача пишним барвистим стилем, риторичним оздобленням твору, вишуканістю і вибагливістю вислову, поетичною насиченістю образу.

20. Охарактеризуйте мову Катерини Гриневичевої. Який її стиль викладу?

Відповідь. К. Гриневичева виробила свій власний стиль викладу. Сучасники докоряли письменниці за архаїзацію мови, ускладненість образно-стильової системи, вважали, що повісті більше розраховані на інтелектуальне читання, бо ніби за стилем губиться сюжет і композиція творів. Письменниця відійшла від традиційної усталеної оповідної манери. Її мова – орнаментальна, розрахована на емоційне, образне сприйняття подій. К. Гриневичева свідомо культивує стиль літературного бароко. Сучасного читача можуть вразити незвичайні образні засоби письменниці, її примхливі синтаксичні конструкції, іноді досить заплутані структури, оригінальний словник. К. Гриневичева була поетом у прозі.

21. Коли і де померла К. Гриневичева?

Відповідь. У серпні 1947 р. вона зламала ногу, її поклали до шпиталю в Берхтесгадені. У цьому шпиталі 27 грудня 1947 року письменниця померла.

Використані джерела

1. Байцар А. Видатні винників чани. – Львів, 2012.
2. Мишанич О. Історія української літератури ХХ ст. у 2 кн. – К., 1998.
3. Горак Р. Покута Катрі Гриневичевої. // Дзвін. – 1990.
4. Харлан О. Катря Гриневичева: Літературний портрет. – К., 2000.
5. Погребенник Ф. К. Гриневичева. // Жовтень. – 1989, № 1.