Радіонукліди в рибопродуктах. Дослідницький проект

План дій «Україна — ЄС» Європейська політика сусідства, схвалений Кабінетом Міністрів України від 12.05.2005, підкреслює, що Україна та ЄС погодилися інтенсифікувати безпекові та економічні відносини. Водночас Україна повинна забезпечити проведення законодавчих реформ відповідно до міжнародних стандартів, вжити подальших заходів щодо приєднання питань захисту навколишнього середовища до політики в інших сферах, зокрема в галузі регіонального розвитку та сільського господарства, підвищити безпеку продуктів харчування для всіх споживачів. Пріоритетним завданням нині є зазначити загальні принципи безпеки продуктів харчування, а також імплементувати систему Hazard Analysis and Critical Control Point (HACCP) на підприємствах та в органах контролю, зокрема й у рибному господарстві.

Тема. Способи вилучення радіонуклідів з рибопродуктів.

Актуальність. Система HACCP контролює різні види забруднень, зокрема й радіонуклідами. Наразі в Україні основне дозове навантаження формують радіонукліди, які поступають в організм з харчовими продуктами (90—95%), що суттєво впливає на стан здоров’я населення. Тому особливе значення має реалізація всіх можливих заходів регулювання радіаційного впливу на організм людини.

В основу всіх заходів повинні бути покладені принципи максимального зниження надходження радіонуклідів в організм, що може бути досягнуто розривом найбільш важливих шляхів їхньої міграції з об’єктів навколишнього середовища в організм людини. У вирішенні такого завдання важливе значення має не лише рівень первинної забрудненості радіонуклідами харчових продуктів, а й динаміка її в післяаварійний період, а також використання найбільш раціональних способів кулінарної й технологічної обробки харчової сировини.

Об’єкт дослідження: радіоактивна забрудненість ставкових риб.

Предмет дослідження: методи зниження рівня радіоактивної забрудненості ставкових риб.

Мета: визначити рівень радіоактивної забрудненості ставкових риб радіонуклідами цезію-137 та запропонувати методи його зниження.

Завдання: дослідити концентрацію радіонуклідів у рибі, порівняти їхню локалізацію, перевірити та проаналізувати методи дезактивації радіаційної забрудненості.

Новизна. Вперше проведено дослідження ставків Об’єднання рибницьких господарств внутрішніх водойм України (Ставищенського та Рокитнянського районів) на вміст радіонуклідів в організмі риб та визначено методи зниження концентрації цезію-137 у харчових продуктах.

Результати. Проведено аналіз та порівняння деяких ставків Об’єднання рибницьких господарств внутрішніх водойм України, порівняння концентрації радіоцезію в органах і тканинах риб, визначено залежність якості риби від концентрації радіоцезію, проведено дослідження бактеріального обсіменіння м’язової тканини досліджувальної риби, надано рекомендації виробництву.

  Розділ 1. Радіонукліди як екологічна проблема сучасності

1.1. Проблема радіаційної забрудненості ставкової риби

Радіонукліди — атом з нестійким ядром, що характеризується додатковою енергією, яка доступна для передачі до створеної радіаційної частинки, або до одного з електронів атома в процесі внутрішньої конверсії. Радіонукліди утворюються в природних умовах, але також можуть бути отримані штучно під час бомбардування в ядерному реакторі.

Одним з основних джерел постачання людей повноцінними білками тваринного походження є лімопродукти. У зв’язку з цим підвищення життєвого рівня населення, надійне забезпечення держави повноцінними продуктами харчування неможливо без успішного розвитку сільськогосподарського тваринництва, зокрема рибництва, яке є вагомим додатковим резервом виробництва високоякісних продуктів харчування та сировини для промисловості.

Сучасне ставкове рибництво є одним із видів м’ясного тваринництва, яке постачає споживачам живу або свіжу (парну) рибу, тобто є одним із найцінніших білкових продуктів харчування. Варто зазначити, що питома вага ставкової риби в загальній кількості її виробництва у внутрішніх водоймах становить в Україні більше ніж 80 відсотків.

Ефективне ведення ставкового рибництва, виробництво та регулювання ринку рибної продукції повинні здійснюватися на основі сертифікації системи менеджменту Глобальної ініціативи з безпеки харчових продуктів GFSI (Н.М.Вдовенко, 2013).

Риба, володіючи сповільненим типом метаболізму, частіше ніж теплокровні тварини передає єдині по харчовому ланцюгу різні шкідливі речовини й мікроорганізми, які в наростаючій кількості потрапляють у водойми під час індустріалізації сільського господарства та інтенсифікації рибництва. Це змінює склад водного середовища, а через нього й рибу, що впливає на її життєстійкість, внаслідок чого зростає захворюваність і загибель ставкової риби від специфічних та неспецифічних хвороб, знижується якість продукції і ефективність галузі
(П. В. Микитюк, Є. С. Осадча, Т. П. Погорельцева, 2011).

Проте, чимало питань, пов’язаних із характеристикою ставкової риби та її переробкою в умовах посиленого радіологічного контролю, вивчено вкрай недостатньо. У доступній літературі ми зустріли поодинокі джерела, які характеризують забруднення радіонуклідами річок і водосховищ після аварії на Чорнобильській АЕС, а також гідробіонтів, що мешкають в них (М. И. Кузьменко, В. Г. Кленус, О. И. Насвит, 1990; Е. Н. Волкова, И. В. Паньков, 1991; В. В. Сикоренко–Гусар, Н. Д. Шабунина и др., 1991; И. В. Паньков, Е. Н. Волкова, М. И. Кузьменко, 1991).

Визначено, що залежність між дозами опромінення й захворюваністю населення під час опромінення невеликими дозами має лінійний характер, оскільки вона найбільш повно відповідає експериментальним даним і клінічним спостереженням (В. І. Смоляр, 1992).

Водночас неприпустимо додавання забруднених радіонуклідами продуктів харчування до чистих з метою доведення рівня забрудненості до чинних нормативів, а також використання їх у їжу.

1.2. Способи зменшення радіоактивного цезію в ставковій рибі

Найбільшу загрозу при внутрішньому опроміненні становлять радіонукліди цезію-137  (П. В. Рамзаєв, М. Н. Троицкая, 1986; И. А. Ильин,
О. А. Павловский, 1988; S. Bjere, A. Rudiord, F. Udletveit, 1987; H. Hecht, 1988; K. Wuznie, 1988).

Основними способами потрапляння радіонуклідів у м’ясо, молоко, рибу є біологічний ланцюг: ґрунти—рослини—тварини—продукти харчування (Б. И. Аненков, 1969; 1991; П. А. Карташов, 1978; В. Т. Круглов, 1969; В. Ф. Козлов, 1987).

В основу заходів захисту населення від радіонуклідів покладено нові стандарти якості, які ґрунтуються на принципах максимального зниження надходження радіонуклідів в організм, що може бути досягнуто певним розривом найбільш важливих шляхів їхньої міграції з об’єктів навколишнього середовища в організм людини.

Як відомо, реперним дозоутворювальним у довготривалій перспективі радіонуклідом значної частини регіону, забрудненого радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС, є цезій-137. На його частку припадає близько 70% колективної ефективної дози, яка розрахована для населення всієї земної кулі (В.Z. Bennett, 1990).

У зв’язку з домінуючим становищем цезію-137 у дозоутворенні основну увагу в радіологічних дослідженнях міграції радіоактивних речовин чорнобильського походження приділяють саме цьому радіонукліду (Р. М. Алексахин, 1993).

Способи зниження радіоцезію в рибі полягають у дотриманні технології вирощування риби на територіях з посиленим радіологічним контролем, згідно з розробленим нормативним документом «Оптимальні схеми ведення рибництва на забруднених радіонуклідами територіях України». Це дає змогу отримувати рибу з вмістом радіонуклідів у межах допустимих величин.

У зв’язку з цим постає питання впливу постійної дії невеликих доз радіоактивних ізотопів на тварин, а завдяки продуктам харчування й на людей (Г. А. Замінін, П. Г. Насімов, Є. С. Жарова, 1993; Ю. С. Москальов, 1996).

З літературних джерел відомо, що радіоактивний цезій перебуває всередині м’язових клітин у розчинному стані й для його вилучення варто передусім порушити клітинні мембрани (вимочування, засолювання, варіння).

З метою зниження рівня радіонуклідів у м’ясі розроблені методи, суть яких полягає в промиванні проточною водою, засолюванні, проварюванні (Н. Л. Долгий, Л. А. Матола, 1993).

У власних роботах Н. Л. Долгий і Л. А. Матола (1993) вказують на те, що найефективнішим способом кулінарної обробки м’яса для його дезактивації є проварювання в підсоленій воді. Так, виділяється в бульйон значна частина радіоцезію. Крім того, автори розробили метод дезактивації м’яса в розсолі з одночасною обробкою м’ясної сировини імпульсним струмом або електромагнітним полем чи вакуумом і досягли ефективності 50—60%.

На жаль, автори не наводять дані щодо санітарного стану, харчової та біологічної повноцінності обробленого м’яса.

Актуальним залишається питання розробки простих і доступних кулінарних і технологічних методів дезактивації м’яса й риби, які давали б змогу знижувати концентрації або повністю виводити з продукції радіонукліди з мінімальною негативною дією на якісні показники.

З урахуванням екологічного стану очевидна необхідність і актуальність проведення комплексних органолептичних, санітарно-бактеріологічних, фізико-хімічних, токсикологічних, радіологічних та біологічних досліджень продуктів тваринництва.

Видані масовим тиражем та впроваджені в рибництво «Рекомендації по веденню сільського господарства в умовах радіоактивного забруднення території України». Матеріали цих рекомендацій є методичною й нормативною основою для ведення сільського господарства, зокрема рибництва, і отримання чистої продукції на землях та у водоймах, забруднених радіоактивними речовинами, оптимізації сільськогосподарського виробництва.

 Розділ 2. Експериментальна частина

2.1. Радіологічне дослідження

Для радіологічного дослідження відібрано 86 проб води та донних відкладень, 42 проби планктону й бентосу та 50 екземплярів риб різного віку, виду та середньоштучної маси з двох ставів Рокитнянського та Ставищенського рибгоспів рибокомбінату.

Крім того, досліджували дворічок лускатих коропів середньою масою 350 г кожен, штучно забруднених сірчанокислим радіоцезієм у гострому експерименті. З цією метою риб поміщали в дві ванни з водою й годували протягом 30 днів кормом (комбікормом, витриманим у водному розчині сірчанокислого цезію-137 у концентрації 2 х 10^‾6 кг).

Усі виконані дослідження об’єктів навколишнього середовища риб та її якості проводили комплексно за загальноприйнятими методиками. Способи кулінарної й технологічної первинної обробки та переробки риби застосували загальноприйняті та у своїй модифікації.

Концентрацію радіонуклідів цезію-137 визначали на установці «РУГ — 91».

Результати радіометричних досліджень виражали в бекерелях (Бк) на кг риби, донних відкладень і на літр води.

2.1.1. Визначення рівня радіоактивної забрудненості риб, води, планктону, донних відкладень у деяких ставах Білоцерківського рибокомбінату

У 2013—20016 роках протягом вегетаційного періоду, один раз на місяць, проводили радіометричні дослідження води, планктону, донних відкладень нагульних ставів у Ставищенському й Рокитнянському рибгоспах Білоцерківського рибокомбінату. Восени в ці роки досліджували товарних риб дво–, трирічок коропа лускатого, товстолобів, амурів. Середні показники радіоактивної забрудненості наведені у таблиці 1 (додаток 1 на с. 40).

З таблиці 1 засвідчено, що показники концентрації радіонуклідів цезію-137 у воді, планктоні, донних відкладеннях ставів значно нижчі тимчасово допустимих рівнів для рибогосподарських водойм. Закономірно зазначається вища концентрація в донних відкладеннях ставів як порівняти з показниками у воді й планктоні, особливо в тих водоймах, які протягом останніх 10 років не розчищали від накопиченого мулу. У таких ставах рівень концентрації радіонуклідів цезію у планктоні у десятки разів вищий, ніж у воді.

Так, можна вважати, що природний корм може слугувати джерелом постачання радіонуклідів в організм риби (міграція за трирічним ланцюгом).

Як видно із таблиці 1 (додаток 1), концентрація радіонуклідів цезію-137 у тушках товарних коропів, амурів, товстолобів у декілька разів нижча українських контрольних рівнів для харчових продуктів і питної води (185 Бк/кг
риби).

Зазначається вища концентрація радіонуклідів цезію в тушках коропів порівняно з тушками амурів і товстолобів. Це ймовірно пояснюється способом життя коропів, які риються в донних відкладеннях у пошуках корму та залягають на дно водойми при високій температурі води (вище 25°С).

Реєструється пряма залежність концентрації радіонуклідів у тушках риб від рівня радіаційного й санітарного стану водойм.

Для вивчення місць накопичення радіонуклідів в організмі риб ми визначали концентрацію радіонуклідів цезію-137 у м’язовій тканині, кістках, голові із зябрами та суміші внутрішніх органів. Висновки досліджень наведені в таблиці 2 (додаток 2).

З таблиці 2 видно, що більш високий рівень радіонуклідів у кістках, голові із зябрами й суміші внутрішніх органів, ніж у м’ясі риб. Це слід враховувати під час технологічної та кулінарної переробки риб.

У таблиці 3 наведено показники за білком, відносній біологічній цінності (ВБЦ), концентрації радіоцезію в м’ясі риб для аналізу залежності якості риби від рівня її радіоактивної забрудненості (додаток 3).

Як видно із таблиці 3 певна залежність якості риби від рівня забрудненості цезієм простежується. У цьому напрямі варто проводити всебічні фундаментальні наукові дослідження.

Дані наведені у таблиці 4 свідчать, що за мікробним обсіменінням радіоактивного забруднення риба (220 Бк/кг цезію-137) вже в парному стані належить до сумнівної свіжості. Така риба не може тривалий час зберігатися, її потрібно переробляти в першу чергу (додаток 4).

2.1.2. Вплив різних способів обробки та переробки риби на концентрацію радіоцезію в готовій продукції

З літературних джерел відомо (В. М. Смоляр, 1992), що радіоактивний цезій перебуває всередині м’язових клітин у розчинному стані й для його виведення слід передусім порушити клітинні мембрани. Цього можна досягти методом традиційної технологічної переробки та найпростішої кулінарної підготовки (миття, очищення від луски, відварювання, вимочування, засолка).

Для оцінки ефективності різних традиційних технологічних і кулінарних способів переробки риби й виготовлення рибопродукції ми провели відповідні дослідження, результати яких викладені у таблиці 5 (додаток 5). Дані таблиці 5 свідчать, що з лускою й внутрішніми органами видаляється до 15% радіоцезію, а якщо водночас від’єднати голову риби, то концентрація цезію-137 знижується до 30%. Смаження риби, як способу приготування їжі, незначно впливає на зниження вмісту радіоцезію в готовій продукції (до 15%), а тому для любителів смаженої риби її можна готувати у духовій шафі, або на пательні після вимочування у воді шматками масою 50—100 г протягом 3-х годин з триразовою її заміною щогодини, а найбільш ефективніше — у 4%-му розчині кухонної солі, додаючи за смаком спеції, особливо часник.

Високоефективним способом дезактивації рибної сировини є її відварювання (до 80%), особливо без голів (до 92%) протягом 10—15 хв. Під час відварювання, як свідчать досліди, радіонукліди цезію-137 переважно переходять у відвар (юшку), який вживати в їжу не рекомендується. Такий спосіб дезактивації високоефективний, але зрозуміло, традиційно мало сприйнятливий, а тому ми рекомендуємо в регіонах з підвищеною радіоактивністю рибу перед відварюванням вимочувати 3 години у 4%-му розчині кухонної солі.

Різні технологічні способи консервації риби методом засолювання знижують рівень концентрації радіонуклідів цезію-137 від 30—40% до 65—70%, копчення, в’ялення, сушіння риби мало впливають на зниження вмісту радіоцезію у готовій продукції (8—25%).

Виготовлення балику (м’ясний пласт) значно знижує вміст радіонуклідів цезію (на 50—60%), а консервування риби в скляних герметично закупорених літрових банках методом автоклавування практично не впливає на вміст радіонуклідів.

Слід мати на увазі, що перехід цезію-137 у відвар (юшку) значною мірою залежить від ряду конкретних умов (ступеню подрібнення риби, мінерального складу води, особливо вмісту в ній хлоридів, тривалості відварювання, рН відвару тощо). Так, забезпечення населення екологічно чистими рибними продуктами харчування варто вирішувати як на етапі вирощування риби, так і під час її переробки в готову продукцію з використанням найбільш ефективних кулінарних та технологічних прийомів і способів з видаленням радіонуклідів.

2.2. Впровадження в рибному господарстві системи НАССР

Стратегія розвитку рибного господарства наразі, з огляду на визнаний Україною пріоритет інтеграції до ЄС, не може здійснюватися поза переходом на сучасні міжнародні та європейські стандарти. Успішне конкурування підприємств рибного господарства на всіх типах ринків як внутрішньому, так і зовнішньому, значною мірою обумовлене зростанням попиту на безпечні харчові продукти. Подолання ситуації ризику вимагає високої стандартизації виробництва та управління (схема).

Подальший сталий розвиток аквакультури може бути здійснений у гармонізації відносин як державного регулювання, так і ринкових механізмів, контролю дотримання вимог сталого розвитку. Впровадження у виробництво НАССР дасть змогу аграрним та аквакультурним підприємствам:

• планувати, практично запроваджувати, використовувати, підтримувати та здійснювати оновлення системи управління безпекою власних продуктів;
• демонструвати їхню відповідність чинним вимогам щодо безпеки;
• результативно інформувати про проблеми безпеки рибної продукції.

Розведення риби та виробництво рибної продукції повинно відбуватися на підставі сертифікації системи менеджменту Глобальної ініціативи з безпеки харчових продуктів GFSI, яка є результатом взаємодії провідних світових експертів у сфері сприяння безпеки харчових продуктів за участю оптових торговельних мереж, виробників продуктів харчування, компаній, що надають послуги в ланцюзі товарозабезпечення, міжнародних організацій. Аналіз свідчить, що на ринку рибної продукції під час отримання сертифіката на відповідність одного зі стандартів GFSI на світовому ринку на виробника впливатиме принцип «Сертифікований один раз — визнаний скрізь».

2.3. Рекомендації для виробництва

Отримані в роботі дані дають змогу рекомендувати виробництву:

• рибопереробним підприємствам для захисту прав споживачів протягом 2018—2019 років впровадити систему менеджменту та якості виробничих процесів НАССР (Codex Alimentarius);
• за наявності радіонуклідів рибу перед кулінарною або технологічною переробкою варто піддавати первинній дезактивації одним із допустимих вимочуючих розчинів, її слід переробляти в першу чергу;
• забруднену радіонуклідами рибу без попереднього вимочування в дезактиваторах не рекомендується смажити, коптити, в’ялити, сушити, виготовляти баночні консерви, продукти дитячого харчування або закладати на зберігання;
• забезпечення населення екологічно чистими рибними продуктами харчування варто вирішувати як на етапі вирощування риби, так і під час її переробки.

 Висновки

На підставі проведених експериментальних досліджень можна зробити такі висновки:

1. Концентрація цезію-137 у воді, планктоні, донних відкладеннях не перевищує допустимих величин у відповідності до норм радіаційної безпеки (ДР–97).
2. Концентрація цезію-137 у тушках риб значно нижча допустимих українських контрольних рівнів (28,0—41,2 Бк/кг за допустимого рівня 185 Бк/кг).
3. Значно вища концентрація цезію в тушках коропів, ніж у рослиноїдних риб (на 35—45%).
4. Реєструється вірогідна залежність концентрації радіоцезію від виду, способу життя та віку риб.
5. У кістках, голові із зябрами й суміші внутрішніх органів концентрація радіоцезію в кілька разів вища, ніж у м’ясі риб.
6. Встановлена безпосередня залежність концентрації радіоцезію в тушках риб від рівня радіаційного та санітарного стану водойм.
7. У гострому досліді за клінічними ознаками радіоактивно забруднена риба почувається задовільно (цезію-137 — 220 Бк/кг).
8. Колір, консистенція, запах, вологість, структура м’яса дослідних коропів відповідають якісному рибному продукту.
9. Хімічний склад м’яса дослідних риб (волога, сухий залишок, білок, жір) ймовірно не відрізняється від м’яса аналогічних контрольних «чистих» риб.
10. Залежно від способів кулінарної або технологічної обробки й переробки риби вміст радіоцезію в готовій продукції може значно зменшуватися (від 8 до 38%).

Використані джерела

• Аненков Б. Н. Метаболизм стронция в организме сельскохозяйственных и лабораторных животных: автореф. канд. дисс. Москва, 1969.
• Аненков Б. Н., Юдинцева Е.В. Основы сельскохозяйственной радиологии. Москва: Агропромиздат, 1991.
• Алексахин Р.М. Изучение последствий аварии на Чернобыльской АЭС. Радиобиология. 1993. Вып.1. Т.33. С.3—14.
• Баранов С. А., Мирзоева Л. Н., Мусимус В. А., Поддубная А. В. Незаразная форма жаберного нефоза — проявление экологического токсикоза. Тезисы докладов семинара «О новых и передовых методах борьбы с болезнями рыб». Москва, 1997. С.12—15.
• Белов А. Д., Киршин В. А. Ветеринарная радиобиология. Москва: Агропромиздат, 1987.
• Буров Л. И., Саракульцев И. А. Распределение и выведение стронция–90 из скелета свиней в зависимости от возраста. Радиоактивные изотопы и организм. Москва, 1969. С.35—41.
• Васненко И. Я. Продукты питания — источники поступления радионуклидов в организм человека. Вопросы питания. № 2. 1986. С.3—9.
• Виленчик М. М., Радиобиологические эффекты и окружающая среда. Москва: Энергопромиздат, 1983.
• Волнова Е. Н., Паньков И. В. Уровни дозовых нагрузок на население за счет потребления рыбы Днепровских водохранилищ и возможности их снижения. Всесоюзн.конф. «Проблемы ликвидации последствий аварии Чернобыльской АЭС в агропромышленном производстве — 5 лет спустя: итоги, проблемы и перспективы». Обнинск, 1991. Т.2. С.32—33.
• Гиц В. И., Сикоренко–Гусар В. В., Шабинина Н. Д. Снижение поступления изотопов цезия в организме человека по цепи вода–донные отложения — рыба. Всесоюзн.конф. «Проблемы ликвидации последствий аварии Чернобыльской АЭС в агропромышленном производстве — 5 лет спустя: итоги, проблемы и перспективы». Обнинск, 1991. Т.1. С.85—86.
• Гордон Л. М., Эрман Л. А. Пути повышения эффективности товарного рыбоводства. Москва: Пищевая промышленность, 1974.
• Гудков И. Н. Основы общей с.–х. радиобиологии. Киев: Издательство.«УСХА», 1991.
• Державні гігієнічні нормативи «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів Сs-137 і Sr-90 в продуктах харчування та питній воді» (ДР–97). Затверджені Міністерством охорони здоров’я України від 19.08.97. № 255.
• Давидов Р. Б., Соколовский В. П. Молоко и молочные продукты в питании человека. Москва: Медицина, 1968. С.113—214.
• Долгий Н. А., Матола А. А. Ускорение миграции радиоактивного цезия из мяса в солевой раствор под воздействием физических факторов. Сб.научн.тр. «Проблемы с.–х. радиологии». Вып.3. Киев, 1993. С.212—216.
• Долгий Н. А., Матола А. А. Кулинарная обработка как способ содержания радиоактивного цезия в мясном сырье. Сб.научн.тр. «Проблемы с.–х. радиологии». Вып.3. Киев, 1993. С.217—219.
• Дудко И. С., Микитчик С.О. Морфологія м’язів великої рогатої худоби в зоні з підвищеним радіологічним контролем. Тез.доп.наук.–практ.конф. Б.Церква, 19–20 квітня. Біла Церковь, 1994. С.70.
• Иванов Э. В. О роли планктона в возникновении токсикозов рыб. Всесоюзн.симпоз. Норма и патология в водной токсикологии». Байкальск, 1977. С.99—101.
• Израэль Ю. К. Панорама «Особой зоны». Правда. 1991. № 100. С.2.
• Израэль Ю. К. Экологические последствия радиоактивного загрязнения природных средств района аварии ЧАЭС. Атомная энергия. Т.64. № 1. 1988. С.28—34.
• Касенчук В. В., Коваленко Л. И., Бережанский Н. Г., Букалова Н. В., Бабарика С. С., Панин О. И. Ветеринарно–санітарні показники яловичини, отриманої в зонах з підвищеним радіологічним контролем. Тез.доп.наук.–практ.конф. Б.Церква, 19–20 квітня. Біла Церква, 1994. С.77.
• Лучевая болезнь с.–х. животных / Карташов П. А. и др. Москва: Колос, 1978.
• Кулінарна переробка. URL: http://chornobyl.in.ua/uk/kulinarna–pererobka.html.
• Пути снижения содержания радионуклидов. URL: http://uchilok.net/biologia/961–puti–snizhenija–soderzhanija–radionuklidov–v.html.
• Снижение радионуклидов в продуктах растеневодства. URL: http://agrohimija.ru/selskohozyaystvennaya–radiologiya/1272–snizhenie–radionuklidov–v–produkcii–rastenievodstva–chast–1.html.

 Дарія Cелюк, учениця 10-го класу Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
Педагогічний керівник: Тетяна Шеремет, учителька біології УГЛ

газета “Біологія”,  №8 квітень 2018