Неможливо знати відповіді на все, але шкільне життя — це не лише
навчання. Це процес взаємодії між усіма його учасниками — батьками,
учителями, учнями, адміністрацією школи, районним управлінням
освіти, обласним управлінням освіти та Міністерством освіти і науки.
Цей довгий ланцюжок взаємодій є великим конвеєром відносин, а вони
інколи призводять до непорозумінь, у зв’язку із чим припиняється
нормальне функціонування всього процесу. Так, ви зможете знайти
відповіді на найактуальніші питання, які допоможуть знайти правильне
рішення, нікого «не підставивши».
КОРОТКЕ ПРОФЕСІЙНЕ ДОСЬЄ
Іван Михайлович Ліберман,
Професіонал у захисті прав і свобод людини, адвокат.
Освіта: закінчив Міжнародну кадрову академію в Бельгії спочатку за спеціальністю «Соціальна робота», а потім — «Правознавство». Трудову кар’єру адвоката розпочав у 2008 році.Доктор права, у 2010 році захистив докторську дисертацію, має звання професора.
Серед виграних судових проваджень резонансні справи щодо фінансових афер, захист сімей, у яких діти зазнали сексуального насильства, та дітей, які перебувають у конфлікті із законом.
Має багато нагород, особливо пишається грамотою Голови ради адвокатів Київської області «За проявлений професіоналізм у захисті прав і свобод людини».
— Шановний Іване Михайловичу, який має бути алгоритм дій, якщо виявлено насильство (сексуальне або фізичне) над дитиною з боку сім’ї або найближчого оточення?
І. Л. Насамперед, потрібно зрозуміти, хто виявив це насильство. Якщо це посадова особа, вона обов’язково повинна повідомити про це своє безпосереднє керівництво.
Я раджу повідомляти лише письмово, у двох примірниках. Написати принаймні коротеньку довідку, пояснення або заяву в довільній формі на ім’я безпосереднього керівника або на ім’я керівника, у підпорядкуванні якого він перебуває і працює. Якщо це в школі — на ім’я директора або завуча школи, начальника районного управління освіти або міністра освіти і науки.
Тобто заявник (той, хто повідомляє) повинен визначити, на чиє ім’я він подає заяву. Пропоную подавати кілька примірників у всі відомства й кричати про те, що, імовірно, вчиняється злочин чи правопорушення або грубо порушують права дитини. Юридично це оформляють заявою в довільній формі. Усе, що відомо, докладно викласти, залишити свої контактні дані (телефон, адресу), для того, щоб із вами змогли зв’язатися. Надалі цю особу допитають як свідка.
— Що робити, якщо неправомірна поведінка дитини негативно впливає на клас/групу?
І. Л. Якщо неможливо таку дитину офіційно відрахувати з навчального або виховного закладу та перевести до іншого, через об’єктивні або суб’єктивні причини, вихователі/вчителі можуть зафіксувати таку поведінку на відеокамеру, зокрема на власний мобільний телефон. Це є офіційними доказами в будь-яких провадженнях (кримінальному, цивільному, адміністративному). По-перше, надалі можна буде говорити про необхідність притягнення батьків до відповідальності, як адміністративної, так і кримінальної. По-друге, це відео буде доказом/підставою для проведення з дитиною відповідних обстежень, зокрема в психологів, психіатрів.
Тобто визначити, чи є поведінка такої дитини адекватною, чи вона є співставною тій референтній групі, у якій вона перебуває, чи відповідає її розвиток віковим нормам і чи немає в дитини прихованих/латентних психологічних травм або психічних хвороб. Проведені відповідні експертні дослідження дають можливість визначити доцільність або неможливість подальшого перебування такої дитини в навчальному закладі. Проте це встановлюють за ухвалою/рішенням суду.
— Що робити батькам, яких цькують інші батьки?
І. Л. Коли батьки відвідують батьківські збори, присутні під час розмови з групою батьків дітей, які навчаються в цій школі, чи на інших приватних або організаційних зустрічах, на яких повинно бути висловлено негативне ставлення або претензії до одного з опонентів такої групи батьків, я раджу людині (або сім’ї, на яку постійно йдуть нападки) найняти адвоката, щоб він був присутнім на зустрічі. Це дасть можливість, навіть не обов’язково офіційно, а й приховано, зафіксувати все, що відбувається, на диктофон чи відеокамеру мобільного телефону.
Потім, коли буде зібрано інформацію, згідно із Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат зможе виступити ініціатором і заявником у відкритті відповідного провадження (залежно від обставин, які буде виявлено). Це є приводом/підставою для подання проти групи таких батьків позову до суду про захист честі й гідності, ділової репутації особи, стосовно якої здійснювали нападки. Згідно із Цивільним кодексом і Цивільним процесуальним
кодексом України можна виграти судовий процес й отримати відшкодування з кожного з батьків за приниження до 20 000 гривень. Отже, присутність адвоката унеможливить:
- Подальше порушення законних прав таких батьків, у яких немає захисту, волі, сили духу, характеру й можливостей протистояти групі батьків.
- Зафіксує цю подію як факт, що буде приводом/підставою для того, щоб розбиратися з такими батьками.
— Чи є юридична відповідальність за психологічне насильство (булінг) серед учнів? Якщо так, то який алгоритм дій людини, яка це виявила?
І. Л. Відповідно до ст. 173. Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», — «Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, — тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк
до п’ятнадцяти діб».
Кодекс про адміністративне судочинство передбачає адміністративну відповідальність для дітей-порушників, яким не виповнилося 18 років, за вчинення ними адміністративного правопорушення відповідальність за такі дії батьків.
— Як захистити вчителів: чи є нормальним із юридичної точки зору те, що учні викладають у соціальних мережах відео поведінки викладачів на уроках?
І. Л. Учителів захищає Конституція України та підзаконні акти. Позитивний момент: учитель не має права забирати в дитини особисті речі, зокрема телефон. Адже це приватна власність. В іншому разі це будуть розцінювати як викрадення, розбій або грабіж, а це кримінальний злочин, отже, є забороненим.
Тому зловживання вчителем прав на приватне життя, на приватну власність дитини-школяра є неможливим. Так, дитина має право згідно із Цивільним Кодексом України навіть відкрито, офіційно фільмувати все, що відбувається на уроці.
Оскільки професія викладача є не секретною, а публічною, учитель не зобов’язаний надавати спеціального дозволу на те, щоб його знімали, оскільки це відбувається в громадському місці та в робочий час. Однак після дзвінка на перерву та під час перерви вчитель має право вимагати заборону її/його знімати, адже це приватний час для відпочинку, а отже, втручання в приватне життя.
Однак забирати мобільний телефон не можна. Якщо діти фільмують нормальну роботу вчителя — у цьому немає нічого протизаконного й боятися непотрібно. Навпаки, я б радив до цього звикати, адже в історії залишиться продукт діяльності вчителя.
Якщо вчитель чинить якесь правопорушення або порушує дисципліну, то таке відео діти мають право публікувати в YouTube, інших соцмережах. І це буде приводом/підставою для перевірки роботи педагога, його фаховості, дисциплінованості, коректності проведення й викладання навчального матеріалу дітям. Зі свого боку, це буде абсолютно офіційним доказом відповідності або невідповідності такого педагога посаді. Учитель несе й дисциплінарну відповідальність за власні дії.
— Що Ви скажете про методику «Зелена кімната», наскільки вона ефективна та потрібна?
І. Л. Методику потрібно безпосередньо удосконалювати, однак саме існування методики «Зеленої кімнати» вкрай важливе й необхідне. Вона як фундамент, оскільки на висновках проведеної роботи за методикою «Зеленої кімнати» ґрунтуються експерти державних установ під час проведення експертних досліджень, зазначаючи про це у висновках.
Довідка. «Зелена кімната» — спеціально
обладнана кімната для опитування/допиту
неповнолітніх жертв та свідків у кримінальному
провадженні. Здебільшого такі кімнати
обладнано спеціальною технікою (відео-,
аудіоспостереження, дзеркалом для спостереження
тощо).
— Який алгоритм дій особи, яка виявила порушення прав дитини щодо отримання нею соціальних пільг або виплат?
І. Л. Відомо, що держава або хтось із батьків надає кошти на утримування дитини. Однак буває, що той, хто опікується або повинен опікуватися дитиною, такі кошти використовує на власний розсуд, зовсім не турбується про дитину. Я раджу тим, кому стала відома така інформація, а також дітям, негайно звернутися до будь-якої безоплатної вторинної правової допомоги. В Україні є близько 500 таких центрів. Оскільки діти та пенсіонери, люди з інвалідністю є захищеною категорією населення, їм буде надано безкоштовну правову допомогу за рахунок держави фахівцями в галузі права, а саме адвокатами. Вони знайдуть необхідні механізми для того, щоб встановити факти зловживання та порушення прав дитини, зокрема у фінансовій сфері, виявити винних осіб і так унеможливити подальше порушення прав дітей, а також притягнути винних до відповідальності.
— Чи значна кількість адвокатів в Україні спеціалізується на, умовно кажучи, «дитячих» проблемах?
І. Л. Усе це здебільшого належить до цивільного судочинства, так як усі адвокати в Україні складають іспити. У кожному білеті є ціла група запитань, а білетів із цивільного судочинства багато. Відтак кожен адвокат досить добре орієнтується в цій темі та може реально захистити права дитини або права тих, хто нею опікується.
Однак є вузькоспеціалізовані адвокати, які займаються практикою, їхні дані можна відшукати або в Інтернеті, або за схвальними відгуками тих, кому вже було надано такі послуги та правову допомогу. Тож право вибору має кожна людина. Раджу звертатися до вузькопрофільних адвокатів, які займаються практикою та спеціалізуються саме на захисті прав дітей.
— Чи не є загрозою нещодавно прийняті законодавчі документи щодо сплати аліментів? Що як один із батьків, якому доведеться їх сплачувати, обмежуватиметься лише грошовими переказами й не братиме участі у вихованні дитини?
І. Л. Будь-хто з батьків може не бути учасником активного розвитку своїх дітей, однак ми можемо говорити про обов’язок фінансового забезпечення дитини. Відкриємо таємницю, у нас, окрім основних аліментів на дитину, є ще чимало додаткових, про які батьки не знають.
Зокрема, це кошти:
- на літні шкільні канікули на 3 місяці;
- 50% на всі витрачені одним із батьків кошти на медикаменти для дитини;
- усі проїзди з харчуванням, проживанням, якщо дитина їздила на олімпіади;
- якщо дитина відвідує розвивальні заняття, спортивні секції, приватних вчителів, навчальні курси — кошти також повинен надавати той із батьків, який не проживає з дитиною.
— Які справи малолітніх чи неповнолітніх дітей для адвоката є найважчими або дуже незручними?
І. Л. Одними з найважчих є кримінальні провадження, у яких дитина є потерпілою особою від злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості. Досить непростими є цивільні провадження, у яких дитина є доволі серйозним маніпулятором між батьками, або з інших питань майнового характеру.
Усе дуже специфічно й неабияку роль може відіграти шкільний психолог або соціальний педагог, який здійснює офіційне спостереження за такою дитиною на прохання або на замовлення одного з батьків або обох батьків, для того, щоб дистанційно вивчити психологію поведінки такої дитини.
— В Україні набирає популярності прийомне батьківство, коли дітей, позбавлених батьківської опіки, виховують у прийомних сім’ях. Чи завжди в таких сім’ях дотримують прав дитини, чи є неприємні інциденти?
І. Л. Чимало дітей в Україні виховують у прийомних сім’ях. Є випадки, коли в таких сім’ях зловживають правами дітей не лише у фінансовому аспекті (для наживи коштами, які виділяє держава для забезпечення дітей), а й для використання дитячої праці, залучення дітей до жебрацтва, до сексуальної експлуатації дітей. Я вважаю, що доки в Україні є прийомне батьківство, доти професія психолога буде незамінною. Адже психологи передбачають психічні захворювання, а це є найліпшим запобіжним заходом, визнаним у всьому світі.
Щиро вдячна за цінну й обґрунтовану інформацію та цікаву розмову!
Розмову вела Анна КОЗЛОВА, редактор