Газета “Дитячий садок. Управління” №6, 2019

2 000 000 000

Спробуйте уявити два мільярди людей. Це майже на пів мільярда більше, ніж населення Китаю. Це більше, ніж на всій Землі на початку XX ст.

Ні, забудьте поки про людей. Подумайте ось про що. Два мільярди — це дуже багато. Два мільярди секунд — це 63 роки. Не намагайтеся долічити до двох мільярдів. Два мільярди грамів — це двісті тисяч тонн. Найбільший авіаносець у світі важить удвічі менше.

Тепер, коли ви справді вражені цією цифрою, уявіть таке: два мільярди людей на планеті позбавлені певних елементарних прав. Їм не дозволено, наприклад, одружуватися і виходити заміж, голосувати, заробляти гроші й навіть читати деякі книжки. Це не антиутопія і не екскурс в історію. Це відбувається нині на Землі. Ідеться про дітей.

Гаразд, це був нечесний хід — не сказати про це одразу. Це ж діти! Це завжди все змінює. Будь-яка історія, будь-яка новина зміниться до непізнаваності, якщо замінити в ній дорослу людину на дитину. Людина в Космосі? Таке буває... Дитина в Космосі? Це зовсім інша річ! Як це могло статися?

Дітям не дозволено робити дещо з того, що можна робити дорослим. Водночас, держава й міжнародне право оберігають дітей від того, із чим доросла людина лишається віч-на-віч. Діти — це особливий випадок. Дитинство — це особливий період життя. Це час розвитку, навчання, становлення. Саме тому існують окремі документи про права дітей: «Конвенція ООН про права дитини», «Декларація прав дитини». Де в чому вони відрізняються від «Декларації прав людини», але багато в чому схожі.

Діти мають право знати те, що їм необхідно знати, мають право бути почутими, мають право на гідне життя. Тому що діти — це особливий випадок...

З повагою — редактор
Олександр ПОДОЛЯК