Згідно з положенням нової редакції Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти та Концепції «Нова українська школа», в основу побудови змісту навчання, зокрема математики, покладено компетентнісний підхід. Ця спрямованість шкільної математичної освіти викликає відповідну переорієнтацію методичної системи навчання предмета, яка має забезпечити формування математичної компетентності школярів, а також сприяти формуванню низки ключових компетентностей. Ідеться передусім про перегляд пріоритетів у змісті математичної освіти, зокрема конкретизацію вимог до навчальних досягнень школярів відповідно до компетентнісної спрямованості навчання.
Актуальність дослідження зумовлена зміною провідної освітньої парадигми, важливістю формування в учнів ключових та математичної компетентностей, як невід’ємного складника загальнолюдської культури, необхідністю впровадження у шкільну практику методики реалізації компетентнісного підходу під час навчання математики.
Проблему формування математичної компетентності на уроках у педагогічній науці досліджували в різних напрямах:
• розуміння сутності та особливостей математичної компетенції учнів;
• розвиток математичної компетентності учнів;
• питання практичної реалізації математичної компетентності на уроках.
У своїх працях науковці наголошують на тому, що проблема формування математичної компетентності залишається актуальною у світлі оновлення підходів до організації навчання математики в школі.
З огляду на зазначене, завдання статті — розглянути й узагальнити погляди на компетентнісно орієнтоване навчання в контексті навчання математики, визначити основні вимоги до підготовки та проведення компетентнісно орієнтованого уроку математики.
Нині мета навчання математики полягає в забезпеченні свідомого й міцного оволодіння основними та математичною компетентностями, які потрібні у майбутній професійній діяльності та повсякденному житті.
Компетентнісний підхід постає орієнтиром математичної освіти в школі. Його реалізація передбачає формування в учнів компетентностей як інтегрованого результату навчання, що охоплює знання, вміння, досвід, цінності й ставлення, які можна цілісно реалізовувати на практиці. Саме тому для реалізації цього підходу принциповою має бути ідея про нерозривну цілісність умінь, знань та особистісних якостей людини. Відтак, навчання математики повинне містити такі компоненти, як-от: аксіологічний, мотиваційний, когнітивний, інформаційний, інтелектуальний, загальнокультурний, комунікативний, світоглядний. Ці компоненти входять до складу математичної та ключових компетентностей, які безпосередньо чи опосередковано формуються під час вивченні математики в основній і старшій школі.
Математична компетентність розглядається як особистісна здатність, що інтегрує змістовно-інтелектуальний, рефлексивно-діяльнісний і мотиваційно-ціннісний складники. Компетентісного змісту навчальна діяльність школярів набуває під час самостійного перенесення учнями засвоєних математичних знань, умінь і способів діяльності у сферу їх практичних застосувань, міжпредметних зв’язків, міжособистісних стосунків тощо.
Впровадження компетентнісного підходу вимагає відходу від традиційної інформаційно-накопичувальної спрямованості процесу навчання і перенесення основної уваги на формування й розвиток здатності самостійно діяти, застосовувати індивідуальний позитивний досвід і досягати успіху в нестандартних, творчих, життєвих ситуаціях, тобто на формування ключових компетентностей, необхідних для життя в сучасному соціумі.
Тому впровадження методик і технологій навчання, які сприятимуть формуванню особистості учня, його світогляду, ціннісних орієнтацій, умінь самостійно вчитися, критично мислити, розвитку здатності до самопізнання, до самореалізації у різних видах діяльності, є актуальним. Так, реалізація компетентнісного підходу в навчанні математики визначається переходом від знаннєвої освітньої парадигми до компетентнісної.
Впровадження компетентнісного підходу вимагає перебудови всіх компонентів методичної системи навчання математики — від встановлення мети й завдань навчання, визначення його змісту до критеріїв оцінювання рівня навчальних досягнень учнів. Для здійснення зазначеної перебудови необхідно спочатку визначити поняття математичної компетентності учнів.
Відомий науковець і дослідник Сергій Раков під математичною компетентністю учня розуміє «вміння бачити та застосовувати математику в реальному житті, розуміти зміст і метод математичного моделювання, вміння будувати математичну модель, досліджувати її методами математики, інтерпретувати отримані результати, оцінювати похибку обчислень».
Навчання математики забезпечує формування компетентностей учнів — математичних, міжпредметних і ключових. До математичних компетентностей належать змістові, процесуально-операційні, дослідні, інформаційно-технологічні. Окрім того, зміст навчання має сприяти формуванню ключових компетентностей. У Концепції НУШ є 10 ключових компетентностей. Такі ключові компетентності, як підприємливість, екологічна грамотність і здоровий спосіб життя, соціальна та громадянська компетентності виокремлено в чотири наскрізні лінії. Ці компетентності спрямовані на посилення мотивації, інтересу до навчання, на вироблення в учнів здатності застосовувати знання й уміння в різних сферах діяльності, реальних практичних ситуаціях.
Планування уроків математики, які базуються на компетентнісному підході, передбачає послідовне виконання вчителем таких дій:
- формулювання цілей уроку;
- підбір запитань і завдань для етапу актуалізації знань і дій;
- створення проблемної ситуації, що спонукатиме учнів до «відкриття» нового знання;
- вибір способу організації діяльності учнів;
- підбір дидактичних прийомів, методів і засобів (елементів певних педагогічних технологій);
- розроблення завдань, що спонукають учнів розпізнавати конкретні ситуації на основі нового завдання й відтворювати їх;
- розроблення алгоритму виконання учнями цих завдань;
- складання завдань для контрольного етапу уроку.
Розвиток математичної компетентності учнів охоплює різні аспекти навчально-виховного процесу, що базуються на індивідуальному підході:
• популяризація занять математикою;
• самоосвіта;
• навчання: урок, факультативне навчання, підготовка до олімпіад, конкурсів, змагань тощо.
Основним структурним елементом навчального процесу був та залишається урок. На основі аналізу відповідної літератури та власного досвіду викладання математики вважаємо, що сучасний урок, зорієнтований на реалізацію компетентнісного підходу в навчанні, має вирішувати низку завдань: підвищення рівня мотивації дітей; використання набутого учнями суб’єктивного досвіду; ефективне й творче застосування набутих знань і досвіду на практиці; формування навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел; організація та оптимізація уроку; підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів; створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу; наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю за процесом навчання; формування моральних цінностей особистості; розвиток соціальних і комунікативних здібностей учнів; створення ситуації успіху, тощо.
В освітній системі, що зорієнтована на компетентнісний підхід, надзвичайно важливого значення набуває добір методів і прийомів навчання. Серед методів навчання математики, що забезпечують набуття математичних компетентностей слід виділити такі:
Активізація уваги → Виклад нового матеріалу → Закріплення знань → Навчання розв’язувати задачі.
Ґрунтуючись на організаційній структурі навчальної діяльності, урок математики, який базується на компетентнісній основі, повинен містити три основних етапи:
- Організаційно-мотиваційний: формування позитивного самовизначення учня до діяльності на уроці: створення умов для виникнення внутрішньої потреби включення в діяльність, виділення змістовної сфери діяльності. Учні готуються до проектувальної діяльності за допомогою актуалізації знань, умінь і навичок, достатніх для побудови нового способу дій. Створення проблемної ситуації, фіксування труднощів учнів в індивідуальній діяльності. Визначення мети діяльності й теми уроку.
- Операційно-діяльнісний: організація колективної діяльності учнів, під час якої вибудовують і обґрунтовують новий спосіб дій. Цей спосіб використовують для розв’язання вихідної (проблемної) задачі, що спричинила ускладнення. Уточнення загального характеру нових знань і фіксування шляхів подолання проблеми, що виникла раніше. Під час первинного закріплення навчального матеріалу учні виконують типові завдання на новий спосіб дії з обговоренням кроків дій та отриманих результатів. Можна використовувати індивідуальні форми роботи. Учні: самостійно виконують завдання на застосування нового способу дії; здійснюють самоперевірку, покрокове порівняння зі зразком; оцінюють власну самостійну роботу. Водночас обов’язково виявляють межі застосування нових знань і виконують завдання, в яких нові способи дій передбачені як проміжні кроки. Організовуючи цей етап, учитель підбирає завдання, на яких тренують і застосування вивченого раніше матеріалу, що має методичну цінність для введення в подальшому нових способів дій.
- Контрольно-оцінювальний: рефлексія навчальної діяльності. Фіксування нового змісту вивченого на уроці, а також здійснення рефлексії, самооцінювання та взаємооцінювання учнями діяльності на уроці. Фіксування ступеня відповідності поставленої мети й результатів діяльності, планування завдань для подальшої діяльності.
Суттєвою є також роль емоцій під час навчання. Емоційна віддача вчителя в умовах зниження мотивації учіння, прагматизму, що зростає, особливо важлива. Для того щоб створити сприятливий педагогічний клімат, учитель має шукати ефективні емоційні стимули. Наприклад: доброзичлива реакція на помилки учнів; гумор, усмішка, жарт; поміркована емоційність; відступи від теми, пов’язані з життям, практикою, іншими предметами; робота на уроці в режимі співпраці, співтворчості.
Під час проведення компетентнісного уроку педагог зобов’язаний дотримувати низки вимог. Підготувати і провести такий урок нелегко, необхідно відповідально ставитися до своїх обов’язків, але головне — вийти на сучасний рівень педагогічного мислення.
Серед факторів, що призводять до негативних емоцій під час навчання, учні називають такі: несправедливість, необ’єктивне оцінювання результатів навчання, авторитарний, диктаторський тон спілкування, відсутність емоційного забарвлення, монотонність викладання, байдужість, нервовість.
Вимоги щодо планування та проведення уроку математики
| Вимоги до структури уроку | • чітко визначені цілі та завдання уроку; • визначення типу уроку, органічний зв’язок усіх частин; • зв’язок уроку з попереднім уроком і закладання перспективи на наступний урок; • вибір оптимальних, виходячи із цілей і завдань уроку, методів вивчення й закріплення нового матеріалу; • оптимальність домашнього завдання |
| Вимоги до підготовки та організації уроку | • підготовка та використання демонстраційного і роздаткового матеріалу; • можливість для учнів одержувати частину завдань самостійно під керівництвом педагога; • використання контролю й самоконтролю учнів під час виконання навчальних завдань, перевірки й самоперевірки після виконання ними завдання; • виділення складних моментів нової теми, обдумування методики для їх пояснення |
| Вимоги до змісту уроку і процесу навчання | • урок повинен: • сприяти розвитку пізнавальних процесів в учнів (сприйняття, пам’ять, увага, мислення, мовлення); • формувати якості особистості школярів (дисциплінованість, акуратність, ініціативність тощо); • мотивувати учнів до навчання |
| Вимоги до техніки проведення уроку | • певний ритм і темп уроку оптимальний для учнів класу; • сприятливий психологічний клімат на уроці (взаємна доброзичливість, готовність учителя прийти па допомогу учневі тощо); • взаємна співпраця вчителя й учнів, педагогічний такт; • використання різних видів діяльності учнів, підтримка в учнів інтересу до уроку |
Висновок
Впровадження компетентнісно-орієнтованого підходу на уроках математики допомагає формувати в школярів ключові та математичні компетентності, що сприяють здатності самостійно практично діяти, застосовувати індивідуальний позитивний досвід і досягати успіху в нестандартних, творчих, життєвих ситуаціях; розвитку особистості учня, його світогляду, ціннісних орієнтацій, умінь самостійно вчитися, критично мислити, здатності до самопізнання, до самореалізації у різних видах діяльності.
Використані джерела
- Бурда М. Прикладна спрямованість змісту шкільної математичної освіти. Наукове забезпечення розвитку освіти в Україні: актуальні проблеми теорії і практики (до 25-річчя НАПН України): зб.наук. праць. Київ: Вид. дім «Сам», 2017.
- Васильєва Д. Науково-дослідницька діяльність учнів в умовах реалізації компетентнісного підходу до навчання математики. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. Науковий журнал. Суми: СумДПУ, 2016.
- Глобін О. Наступність у формуванні математичної компетентності учнів основної та старшої школи. Реалізація наступності в математичній освіті: реалії та перспективи: зб. наук. праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції, 15—16 вересня 2016 р., Одеса. Харків: Вид-во «Ранок», 2016.
- Раков С. Формування математичних компетентностей випускника школи як місія математичної освіти. Математика в школі. 2007. № 5.
- Родигіна І. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. Харків: Вид. група «Основа», 2005.