Розділ біології тварин, мабуть, один із найулюбленіших у курсі шкільної біології для більшості учнів. Адже на картинках у підручнику вони бачать зображення знайомих тварин, вивчають особливості життєдіяльності екзотичних й небезпечних хижаків та домашніх улюбленців. Та, звісно, картинка в підручнику чи навіть підготовлена вчителем мультимедійна презентація навряд дадуть повне уявлення про представників тваринного світу. От би побачити їх наживо! І це не просто мрія, а реальність для учнів, які відвідують зооуроки в Київському зоопарку загальнодержавного державного значення. Про незвичні уроки поговоримо із заступником генерального директора зоопарку Сергієм Харьковим.
? Коли виникла ідея проведення зооуроків в Київському зоопарку?
Ідею зооуроку громадські активісти обговорювали давно, але реалізували лише у 2015 році після того, як до Київського зоологічного парку зайшла нова креативна команда на чолі із директором Кирилом Трантіним. Перші зооуроки,
започатковані восени 2015 року, складалися з трьох циклів, які потім було розширено до п’яти. В основі ідеї зооуроку лежить поняття гуманної освіти (картка).
? А хто ще був співавтором цього проєкту, окрім Вас як заступника гендиректора зоопарку?
Спіавторами зооуроку стали громадські діячі Олексій Коваленко та Максим Маньковський, разом із якими нам вдалося привезти перші групи учнів, запустити перші заняття.
? Яка мета зооуроків?
Зооурок має сформувати в учнів новий світогляд, щоб вони розуміли, що в цьому світі є роль і місце для всього живого, що ми не використовуємо природу, а співіснуємо з нею. Ми повинні надати можливості представникам живої природи жити своїм життям як поруч, так і окремо від людини (додаток 1). Розкажіть, із чого все починалося. Як ви залучали школи до співпраці?
Оскільки авторами зооуроку є громадські діячі, які активно співпрацюють зі школами, то знайти охочих відвідати зооурок у зоопарку було нескладно.
Максим Маньковський забезпечив перші автобуси для учнів, а ми з Олексієм Коваленком та ще декількома волонтерами і співробітниками зоопарку стали першими викладачами та технічно-організаційною групою проєкту.
Почати ми вирішили зі співпраці зі школами з природничим нахилом у навчанні, які мали окремі класи поглибленого вивчення біології. Так, із кількох класів учителі збирали учнів, яким предмет біології і природничі науки загалом були найбільше цікаві, і приводили їх до нас. «Обкатавши» свою програму на тих, кому наш профіль був найближчим, ми вирішили спробувати привести учнів і зі звичайних шкіл, оскільки біологію вивчають усі без винятку школярі, а нам хотілося, щоб вони побачили, що біологія — наука цікава і пізнавальна. Результат перевершив наші очікування. Тепер через наш зооурок за рік проходить від 30 до 50 класів зі шкіл різних районів Києва, а це від 600 до 1 500 учнів.
? Чи є якісь критерії, за якими ви вибираєте школи для співпраці?
Особливих критеріїв немає. Як зазначалося вище, спочатку ми працювали зі школами, які мають природничий нахил. Пізніше це були школи, які озвалися першими для участі в зооуроці. І тепер у нас є черга, у якій стоять школи для участі в зооуроці. На сьогодні ми вже маємо щільний графік на перше півріччя навчального року і плануємо роботу на другу половину, тобто на 2020 рік.
? На який вік розраховано ваші зооуроки?
Ми зважаємо не стільки на вік учнів, скільки на шкільну програму, тобто коли вони починають вивчати в школі біологію. А це — 6—9-ті класи.
? Який графік ваших зооуроків?
У нас немає жорстко визначеного графіка проведення зооуроків, оскільки це залежить насамперед від розкладу в школах. Чітко визначити, що наші зооуроки проходитимуть, наприклад, для 7А класу щовівторка, а для 8Б — щосереди, складно. Діти до нас приїжджають в урочний, а не позаурочний час, замість своїх уроків біології, але час на дорогу до нас забирають від уроків з інших предметів. Так, складно запланувати, щоб зооурок проходитиме щовівторка, оскільки це означатиме, що учні, які його відвідуватимуть п’ять тижнів поспіль, пропускатимуть одні й ті самі предмети в своїй школі. Тому нам доводиться підлаштовуватися, робити гнучкий графік, інколи проводити два уроки на тиждень, або один урок на два тижні. Проте останній варіант є найменш вдалим, оскільки між уроками має бути інтервал, що не перевищує двох тижнів. Важливо, щоб дитина не забула, що їй розповідали на попередньому уроці, щоб на ці свіжі спогади нашаровувалася нова інформація.
? У якій формі проходять зооуроки? Як звичайний шкільний урок із домашніми завданнями чи якось по-іншому?
Концепція зооуроку — концепція нової школи, те, що активно практикують на заході і поки що дуже мало імплементовано у нас. Це не стандартні уроки, коли вчитель зачитує учням тему з підручника, а потім вони за цим підручником відповідають на контрольні запитання, роблять домашні завдання тощо. Наша теоретична частина складається не тільки з вербальної частини, а й аудіальної, коли учні мають змогу почути не тільки розповідь про природу, а й безпосередньо почути тварин, звуки лісу, природи. Так само учні мають змогу отримати і візуальну інформацію. Це коли вони бачать, як виглядає тварина, — на фото, відео, кресленнях, схемах, малюнках тощо. Це дає змогу найкраще доносити інформацію до учнів і сприяє найкращому засвоєнню матеріалу.
Далі ми перевіряємо знання за допомогою невеличкої вікторини. Учням ставлять запитання, для відповіді на які роздають спеціальні картки «так» чи «ні». Запитання їм ставлять непрості. Наприклад, «слон бере предмети пальцями?». Відразу відповісти не так і легко. Бо, якщо шукати ці пальці на ногах у слона, то ми знайдемо лише атрофовані залишки з копитками, а самих пальців вже не видно — вони сховані в самій нозі. Натомість слон створив відростки-псевдопальці на своєму хоботі. Відтак азійський слон має один «палець», а африканський — два, за допомогою яких вони беруть різні предмети, у тому числі і дуже маленькі, адже слон може взяти і дрібну монету, і навіть сірничок. То ж учням перед тим, як відповісти, треба згадати, що їм розповідали вчителі в першій частині уроку. Є і багато інших непростих запитань,
наприклад, «чи задоволений кіт, коли він махає хвостом?», «чи любить плавати тигр?» тощо. Після вікторини ми проводимо практичну частину, під час якої учні споглядають годування чи тренінг тварини. Також це може бути їхнє безпосереднє спілкування з невеликими за розміром тваринами. Якщо це тема про комах, то вони мають змогу побачити, торкнутися, потримати на долоні комах. Якщо йтиметься про гризунів, то можна погодувати і поспілкуватися чи то з хом’ячком, чи то кролем. Також можна зробити для тваринки якесь збагачення середовища. Наприклад, створити картинку з насіння, меду та горішків для мавпочок і далі спостерігати, як мавпи, коли вони виходять із закритого вольєра,
як зграя, себе поводять, як вони цю картинку беруть, як користуються руками, ногами, хвостами, зубами. Можна поспостерігати за їхньою соціальною активністю, як вони взаємодіють між собою.
? Як ви оцінюєте результати проведення зооуроку? Чи ведете статистику, скільки учнів прослухали зооурок, скільки шкіл було залучено тощо?
Узагалі з 2015 року наші зооуроки відвідали вже більше ніж 180 класів, а це десь біля 5 тисяч учнів. А щодо оцінки: звичайно ми не ставимо бали, не робимо записи в щоденник, головне для нас — формування екологічної свідомості учнів.
? Чи передбачаєте ви для учнів якесь продовження співпраці із зоопарком після зооуроку, якщо, наприклад, дитина дуже зацікавилася темою зоології?
Окрім зооуроків, у нас є гурток юних натуралістів, де діти мають змогу продовжувати паралельно зі шкільною програмою поглиблено вивчати в зоопарку зоологію, ветеринарію, ботаніку, зоотехніку тощо.
? Розкажіть про викладачів, яких задіяно в зооуроках.
Викладають у нас профільні спеціалісти. Це кандидати біологічних та ветеринарних наук як фахівці Київського зоопарку, так і залучені спеціалісти з Інституту зоології національної академії наук. Загалом у зооуроці задіяно п’ять викладачів, адміністративну групу та групу зоотехників, які відповідають за показові годування тварин, практичні заняття з ними.
? Які джерела фінансування проєкту?
Оскільки ми вважаємо, що гуманна освіта — це частина освітнього процесу, доступ до якого має бути забезпечено всім учням без винятку, тому ми або самі фінансуємо проведення зооуроку, або фінансування йде з міського бюджету як цільової програми (це актуально для 2019 року), або за рахунок громадського бюджету, як це було у 2016 році, а також буде в наступному році. Ми дуже пишаємося тим, що кияни підтримали нашу ідею щодо важливості гуманної освіти для учнів і проголосували за фінансування зооуроку з громадського бюджету міста Києва.
? А учні платять за зооуроки?
Для школярів і вчителів зооуроки є безкоштовними. Навіть транспортування учнів зі школи до зоопарку є безкоштовним.
? Чи були під час зооуроків якісь курйозні випадки?
Звичайно. Пам’ятаю, як до нас прийшли учні, серед яких була дуже говірка дівчинка. Вона багато розповідала про школу, родину про те, як вона любить біологію. Дуже позитивна дитина, яка любить усе і всіх, окрім комашок. Розповідала вона про свій страх комах на занятті «Ми не такі страшні», коли учням ми розповідаємо про тих тварин, яких люди дуже часто бояться, — павуків, тарганів, мишей, щурів.
Дівчинка про тему уроку не знала, для неї стало великою несподіванкою, коли їй на долоню посадили величезного мадагаскарського таргана. І от стоїть вона, тримає на долоні цього таргана, видно,
що дуже їй ніяково, аж заклякла, не може поворухнитися, але оченята виблискують від цікавості. Закінчилося тим, що після завершення уроку вона підійшла до нас із запитанням, де в Києві можна купити такого мадагаскарського таргана, бо, виявляється, комахи не такі вже і страшні. Це яскрава ілюстрація того, як навіть за одне заняття змінюється ставлення учнів до тварин. Подекуди на діаметрально протилежне.
Ще згадується один випадок. Переможці вікторини отримують можливість відвідати наш зимовий сад — джунглі зі справжніми південно-американськими рослинами і тваринами — черепахами, крокодилами, зміями, які знаходяться, звичайно, у безпечних для людей вольєрах. І от виграла вікторину команда з п’ятьох осіб. Ми їм розказуємо про життя тварин у джунглях. Дівчата йдуть із нами, уважно слухають, трошки побоюються. А два найсміливіші хлопці пішли попереду, і хтось із них запитує, вказуючи на ліану: а що це таке? Наш зоотехнік відповідає: «Це змія, а хто ще може в джунглях висіти на гілці». У результаті виявилося, що ці «найсміливіші» хлопці ще й найшвидші, бо найпершими добігли до виходу.
Були цікаві випадки і з учителями. Наприклад, один учитель дуже вподобав наші уроки і, розуміючи, що наступний цикл зооуроків для його школи буде тільки наступного навчального року, почав на кожен із п’яти зооуроків приводити новий клас. Це було дуже незручно, оскільки наш цикл складається із 5 логічно пов’язаних між собою пар, що починають від розповідей про комах і закінчують людиноподібними мавпами і правилами утримання тварин. До того ж і за своєю структурою ці цикли мають певну логіку: починаючи від загальнотеоретичної розповіді про біорізноманіття, закінчуючи квестом. І уявіть, що на кожний цикл приходять нові учні. І ми змушені кожного разу починати з першої вступної теми.
Гуманна освіта — можливість донести до учнів правильні настанови щодо поводження з природою, виховати гуманне та екологічне ставлення до природи загалом і до тварин зокрема.
? Як вам вдається зацікавити учнів? Як ви оцінюєте ефективність зооуроку?
З учнями працювати простіше. Бо дорослі із ввічливості можуть робити вигляд, що їм цікаво. Зі школярами так не буває. Якщо їм не цікаво, то це відразу помітно. Нам дуже приємно, що зазвичай ми бачимо учнів, які ловлять кожне слово, беруть участь у дискусії. Можливо, спочатку вони приходять зі стандартною реакцією, як це часто-густо буває під час шкільних екскурсій. Але перед тим, як потрапити до класу, вони проходять територією зоопарку, що збурює цікавість у більшості. І як тільки починають саму розповідь, то вони оживають, активізуються, часто пересідають ближче, оченята горять.
? Зооуроки — той винятковий випадок, коли учням подобається вчитися?
Подобається нестандартне подання матеріалу. Це не лекція, яку начитують і потім по ній запитують. Це набір цікавих фактів, білшість з яких вони не знали. Але це факти про прості речі, які можна обговорювати з батьками, друзями, однокласниками.
? Що із цих 5 циклів найбільше подобається учням?
У кожному циклі є щось своє. На першому занятті ми їм показуємо різних ящірок, хробаків, щурів. Вони мають змогу їх потримати, погодувати. І це для них неймовірно цікаво.
Коли ми розповідаємо про великих котів, вони із захватом дивляться, як леви виходять зі своїх вольєрів, рикають, знаходять їжу. І це вже інше захоплення порівняно з тим, що вони переживали з комахами. Це захват від потуги і сили великої хижої тварини. І зовсім інші емоції відчувають, коли спостерігають за мавпами. Вони звертають увагу на те, що дуже часто мавпи роблять те, що в шкільному класі роблять вони самі або їхні однокласники.
Під час квесту відбувається інше захоплення — захоплення рухом, бо будь-який квест — це швидкість, конкуренція, спортивне запал, вони відчувають тут енергію та адреналін.
І, звичайно, ті, хто має змогу потрапити в джунглі, отримують ще інші емоції, бо вони потрапляють в умови, які в Україні телевізор чи відеогра, чи урок у школі відтворити не в змозі.
Збагачення природного середовища в зоопарку є засобом забезпечення стимуляції поведінки тварин за допомогою штучних і природних предметів. Основна мета полягає в тому, щоб збільшити рівень активності під час утримання в неволі, стимулювати прояв звичайної поведінки, покращити розмноження тощо.
? Були випадки, коли одні й ті самі учні відвідували зооурок кілька разів?
Так. Іноді учні хитрують, щоб прийти до нас. Оскільки я сам читаю їм лекції, зокрема вступну ознайомчу частину, то маю змогу побачити знайомі обличчя в незнайомому класі. Було надзвичайно приємно, коли запитав у цих школярів, чи не змусили їх часом знову прийти на зооурок, отримав відповідь, що вони самі напросилися, бо дуже сподобалося минулого разу.
Оскільки ми використовуємо в роботі різних тварин, на різних циклах інколи читають різні викладачі, то наші зооуроки не тотожні один одному. Наприклад, маємо дівчинку Катю, яка тричі відвідувала наші зооуроки, а тепер є юннатом Київського зоопарку — так їй на наших уроках сподобалося.
? Якими би ви хотіли бачити ваших учнів?
Хотілося б, щоб учні вивчали біологію не тільки як складну науку, а й розуміли її цікавість і важливість для повсякденного життя. Ми віримо, що дитина, вихована на уроках гуманності, не знищуватиме природу, а навпаки стане активістом, який відстоюватиме збереження рослин і тварин у всьому їх біологічному різноманітті.