Газета “Психолог” №9-10, 2021

Коронавірус — слово, яке у 2020 році з’явилося в думках чи не в кожного жителя планети. Пандемія коронавірусної хвороби не тільки порушила звичний ритм життя людей, а й вселила в них страх, тривогу й паніку. В умовах епідеміологічної ситуації всім довелося жити і працювати по-новому. І насамперед пристосовуватися довелося учням і студентам, а значить — усій системі освіти. Формат дистанційного навчання вимагає змін не тільки в технічному аспекті, а й у психологічному. Педагоги, батьки, учні — усі учасники освітніх відносин, нехай навіть дистанційних, потребують психологічної підтримки й турботи про психічне та фізичне здоров’я.
Психологічний добробут кожного учасника окремо та колективу закладу освіти загалом має забезпечуватися на трьох взаємодоповнювальних рівнях. Перший — самодопомога, що охоплює саморегуляцію емоцій, їх контроль, рефлексію, розвиток самосвідомості, що дають змогу людині в умовах кризи не втратити самовладання. Наступний рівень —взаємодопомога, суть якої полягає у взаємній підтримці всіх учасників освітнього процесу та вияві емпатії одне до одного. Третій рівень передбачає спеціалізовану професійну психологічну допомогу, яку забезпечують практич-
ні психологи.
Фахівці Інституту соціальної і політичної психології Національної академії педагогічних наук України вже протягом двох останніх років здійснюють комплексний аналіз, проводять наукові дослідження, вивчають соціально-психологічні аспекти навчання, професійної діяльності й життя всіх учасників освітнього процесу в умовах пандемії COVID-19.
Цей номер ми присвятили результатам роботи наукових співробітників Інституту, які готові поділитися з колегами теоретичними напрацюваннями та практичними рекомендаціями, як організувати психологічний супровід учнів, педагогів і батьків під час дистанційного навчання й карантинних обмежень.