Газета “Дитячий садок. Управління” №2, 2019

Зламана гілка, зірвані квіти, засмічений ліс, поранений птах — це все яскраві, емоційні образи. Якщо дитину вже навчили любити, поважати, співчувати, ці образи її розчулять, закарбуються в пам’яті, змінять ставлення до природи. Тоді не треба буде наказувати та забороняти. Тоді щось усередині казатиме: «Не сміти, не ображай, не паплюж, тому що це некрасиво, гидко, соромно». Такий емоційний вплив — це перший крок до екологічної культури. Але далеко не останній. Коли квітку зривають, вона гине. Але не завжди зв’язок між причиною та наслідком такий очевидний. Іноді причини накопичуються, а наслідки виявляються не тут і тепер, а за кількадесят кілометрів звідси, за рік, за десять років, геть несподівано, за посередніх причин.