Газета “Дитячий садок” №13, 2019

Відкрийте в Інтернеті першу-ліпшу добірку віршів для дітей про Україну. Перегляньте наскрізь, навіть не по діагоналі, а по вертикалі — достатньо прочитати останні слова в рядках. Поля, гаї, стежки, річки, села, хати, калина, вінки... Це гарні образи, але вони повторюються знову, знову і знову. Вони складаються в нові і нові тексти, і ці тексти стають схожими на мозаїки, складені з тих самих кількох повторюваних елементів. Ці слова чують двічі, тричі, десять, сто разів і нарешті припиняють чути. Приблизно так само ми перестаємо чути шум холодильника на кухні.

Від цих мотивів не можна відмовитися, але їх можна оживити і врізноманітнити. Урізноманітнити — значить доповнити. Окрім петриківського розпису та писанкарства, є ще опішнянська кераміка, косівський розпис, народне малярство. Окрім калини, верби та лелеки, народними символами України є бджола, барвінок, чорнобривці, мальва, тополя (тополі, мальви й чорнобривці, до речі, завжди ростуть десь неподалік). Окрім сіл, є міста (і міських мешканців в Україні, до речі, удвічі більше, ніж сільських). Окрім славного минулого, є сучасність (іноді достатньо переглянути стрічку новин, щоб дізнатися про неї більше). В Україні є різні етноси, релігії, говірки.

Україна — величезна країна, найбільша з тих, що обома ногами в Європі. Величезна і різноманітна. Оживити — значить пов’язати з життям. Щоб калина ожила, треба спробувати її на смак, приготувати з неї напій, посадити кущ калини на подвір’ї. Щоб ожила хата, треба її хоч раз побачити. Щоб ожив гай, треба говорити про нього в гаю. Щоб ожили державні символи, треба згадати, коли і де їх можна побачити (герб є на монетах, прапор — на фасаді у свято і на трибунах стадіону, гімн виконують перед спортивним матчем і під час нагородження).

І, нарешті, щоб Україна ожила у сказаному, треба говорити по-своєму, від себе, про прожите, відчуте і побачене.