Газета “Дитячий садок. Фантазії вихователя” №16, 2019

Шість років. Останній рік у дитсадку. Далі — школа. І так багато треба пригадати, вивчити, уточнити, щоб не ніяковіти на уроці: і про склади, і про букви, і про «менше -більше», і про кольори, і про фігури, і «додали два яблучка», і «забрали три»… А ще треба вміти прислухатися, слухатися, висловлювати думки, доводити розпочате до кінця, докладати зусиль і наполегливості, щоб довести розпочате до кінця. Без цього урок — не урок.

Але школа — це не лише уроки. «Ще б пак! — підкаже будь-який учень. — Це не тільки уроки, а ще й домашні завдання, і конкурси, і виставки, і олімпіади, і чергування…» Але тут — не про це. Школа — це не тільки уроки, і домашні завдання, і олімпіади, і чергування, і оте все, що звалюється на учня. Є ще й перерви. Буває, що учень готовий до уроків настільки, що, здається, міг би легко «перестрибнути» цілий клас, а то і два: заввиграшки розв’язує приклади, читає і пише «друкованими» літерами, легко переказує казку, малює, співає… А до перерви — не готовий: не може вирішити суперечку без бійки чи навпаки, надто боязкий, щоб за- жити нових друзів. Щось явно пішло не так… Безперечно, дитячий садок готує до уроків. Але не забуваймо і про перерви.