Газета “Дитячий садок. Фантазії вихователя” №18, 2019

Говорячи про традиції, ми часто забуваємо про одну обставину: немає таких звичаїв, які б існували завжди. Нові традиції з’являються навіть нині, на наших очах. Наприклад, традиції соціальних мереж. Навесні у стрічці фейсбуку ви обов’язково натрапите на жарти про підготовку до пляжного сезону. Так, ви вже читали це тисячу разів. Авторові посту теж це відомо. Але ж не можна не написати про свій живіт навесні — це було б порушенням традицій. Напередодні Геловіну або Дня святого Валентина у фейсбуці обов’язково точитимуться дискусії. Чи треба українцям відзначати це свято? Чи не гріх це для православних? Чи може це комусь зашкодити?

Перед Новим роком треба посперечатися про те, хто має розважати дітей — Санта-Клаус, Дід Мороз чи святий Миколай. Кожен учасник суперечки врешті-решт залишиться при своїй думці, щоб наступного року знову зіграти свою роль у народній Інтернет-виставі. Ще одна вже традиційна щорічна тема — День захисника України. Втім, із цього приводу пишуть речі до того розважливі, що їх варто повторити всоте навіть тут.

Отже, 14 жовтня — це не нове 23 лютого. Це не день чоловіків, не день шкарпеток і дезодорантів і кумедних листівок. Це День захисника України, тобто день усіх, хто захищає або захищав нашу країну. А це змінює все. А ще це День українського козацтва та день святої Покрови Пресвятої Богородиці. Вітаємо!