Газета “Математика” №3, 2019

Ось уже понад 10 років обов’язковою умовою вступу до закладу вищої освіти є проходження зовнішнього незалежного оцінювання. Випускники шкіл та студенти ПТНЗ і ЗВО дуже стурбовані майбутнім тестуванням. Більшість із них натхненно займається з репетиторами, відвідує факультативні заняття, перечитує підручники минулих років навчання. Ми бажаємо їм успішно скласти ЗНО та вступити до обраних вишів!

Та чи лише наші абітурієнти «страждають» над іспитами ЗНО? Спробуємо здійснити швидку подорож, щоб зрозуміти, чи існують аналоги ЗНО в інших країнах.

У Польщі випускники ліцеїв та технікумів здають матуру — необов’язковий іспит, який проводять в один і той самий час по всій країні, зазвичай у травні. Лише ті, хто склав його, може навчатися у вищих навчальних закладах. Завдання для матури підбирають зі складних тем, простих вправ укладачі іспиту уникають.

Діагностична система Великобританії досить прогресивна та динамічна, але там зовсім інакше побудована освіта. Уже з 11 років учнів розподіляють у класичні та загальноосвітні школи. Саме класична освіта дає учням шанс навчатися в університеті. Для цього з 16 до 18 років вони вивчають 4—5 профільних предметів, необхідних для обраного університету. Кожного року вони складають іспити, результати яких враховують під час проходження співбесіди у ЗВО.

В Ізраїлі курс шкільного навчання триває 12 років, із 7-го класу учнів розподіляють на три рівні. Залежно від рівня варіюється складність подальших іспитів. Але всі екзаменаційні завдання вимагають повного обґрунтування розв’язань.

А от у німецькі університети на всі спеціальності, крім права та медицини, може вступити будь-хто без спеціального тестування, але протягом першого року навчання через неуспішність відраховують близько 40% студентів.

Практика тестування недарма поширена у розвинених країнах. Вона дає змогу об’єктивно оцінити знання учнів. Український центр оцінювання якості освіти впродовж багатьох років працює над вдосконаленням ЗНО. Будемо очікувати позитивних змін та як результат — кваліфікованих випускників вишів, адже розвиток країни насамперед ґрунтується на високоосвічених талановитих кадрах.