Газета “Психолог” №5-6, 2021

Коли дитина потрапляє в абсолютно нову для себе соціальну ситуацію розвитку неодноразово, з’являється безліч проблем, які пов’язані зі зміною соціально-психологічних умов у житті дитини Це може бути: велике навчальне навантаження, з яким дитині важко впоратися, невизнання зміни колективу, неприйняття дитини шкільним колективом, недоброзичливе ставлення педагога й інших, невизнання дитиною нового устрою життя.
Цей період є найскладнішим у плані адаптації до нових умов взаємодії: поведінка дитини оцінюється по-іншому, те, що раніше могло зійти з рук, зараз карається суворіше. Неуважність на уроці може спричиняти низку проблем з успішністю, на тлі цього можуть виникати труднощі: у дитини з’являється почуття страху перед школою, вона починає сумніватися в собі й своїх здібностях, може знизитися самооцінка, як наслідок, може виникнути проблема — складність встановлення дружнього контакту з ровесниками.
Небажання дитиною прийняти нову соціальну роль школяра може призвести до конфліктів у сім’ї і в шкільному колективі, а також до проблеми соціальної дезадаптації.
Окрім того, своєрідність адаптації особистості визначається її індивідуальними потребами, можливостями й характером адаптивної ситуації. Ніщо інше, як оптимальне з’єднання діяльнісного й психологічного компонентів в істинному адаптаційний процесі є обов’язковою умовою, що дає змогу ефективно й прискорено здійснювати адаптацію, особистість адаптується взаємодіючи і взаємодіє адаптуючись.