Інфразвук ― це звукові коливання частотою менше 16 Гц. Саме інфразвуки, поширюючись у воді, допомагають китам та іншим морським тваринам орієнтуватися у водному середовищі. Якось у театрі для п’єси про часи Середньовіччя замовили фізику Р. Вуду (1868—1955) органну трубу близько 40 м завдовжки. Що довша труба, то нижчий звук вона видає. Така труба повинна була видати вже нечутний людським вухом звук. Звукова хвиля в 40-метровій трубі відповідає частоті близько 8 Гц. Вийшов конфуз, коли спробували на виставі скористатися нею. Інфразвук такої частоти хоча і не був чутним, але близько підійшов до так званого альфа-ритму людського мозку (5—7 Гц). Коливання такої частоти викликало у людей паніку. Глядачі розбіглися, хто куди! Такі частоти взагалі небезпечні для людини.