Ефективна реалізація
 в навчально-виховному процесі

 Кожний учитель підвищує свою педагогічну майстерність і навчається щодня — від своїх учнів та їхніх батьків, від колег, із педагогічних публікацій тощо. Раз на 5 років, коли наближається період атестації, ми підсумовуємо й узагальнюємо все, чого навчилися, про що дізналися, що випробували у своїй роботі. Звичайно, передати все в описі педагогічного досвіду неможливо, та й не потрібно. Зазначаємо найкраще — те, чим дуже хочеться поділитися з колегами.

Учителю, розправ дитині крила,

Й вона візьме тебе у свій політ,

У цьому злеті є могутня сила,

Що не згасає за десятки літ.

Розправ же крила кожної дитини

Й найменший порух їх оберігай,

Повір у сили юної людини

І прагненням її свободу дай.

Ніна Андрусич

Дуже часто мені спадає на думку легенда про Бога — Творця, який захотів створити сонце, щоб світило, хмарку, щоб поливала землю, веселку, щоб радувала все навколо, колосок, щоб годував, квітку, щоб милувала людське око, книжку, щоб навчала дітей. А ще Всевишній забажав створити собі Помічника, якого наділив талантами, мудрістю, добротою, терплячістю, осяяв Божою іскрою його серце, не дозволивши йому потьмяніти і згаснути.

Це був учитель, завдання якого — допомагати Творцю, щоб діти, як промінчики, зігрівали всіх, поливали краплинками людяності, радували кольорами веселки, творили добрі справи, на- вчалися мудрості, милували чеснотами совісті.

Такою справою, за велінням серця, доводиться займатися й мені вже понад 25 років, обравши змістом свого життя вічний неспокій, постійні хвилювання перед кожним уроком, змагання, конкурси та пошук тих форм і методів проведення занять, які б запалили іскорку, жагу до отримання знань, що б не згасла протягом усього навчально-виховного процесу. Мені доводиться працювати в сучасному суспільстві, де прискореними темпами щогодини відбуваються зміни, відкриваються нові явища, процеси, закономірності, і призводять до невпинного розвитку та впровадження новітніх технологій.

Я розумію, що в наш час інтенсивний розвиток освіти ставить на перший план проблему якісної зміни педагога, який би йшов у ногу з часом, професійно зростав разом із дітьми. Нині школі потрібен учитель, який володіє методами науково-дослідницької, експериментальної роботи, глибоким знанням процесу навчання, вмінням застосовувати інноваційні технології. Він повинен бути рішучим і відповідальним, освіченим і впевненим, самодостатнім і творчим. Адже, пріоритетними завданнями сучасної школи є розвиток неповторної, індивідуальної, творчої особистості. Тому для вчителя має велике значення формування в учнів творчого потенціалу, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, вміння розв’язувати нові проблеми, генерувати оригінальні ідеї.

Розв’язати такі завдання під силу лише педагогу, який сам перебуває в постійному пошуку нових знань, наполегливо працює над розвитком власних талантів і творчості та щиро віддається справі.

 Саме розвиток творчих здібностей є головним пріоритетом у роботі. Слід намагатися на кожному уроці творити самим і творчо розвивати своїх учнів. Головною метою розвитку розумової діяльності вважаю не надання дітям максимуму нової інформації, а залучення їх до процесу твор- чого пізнання через набуття звички міркувати, чітко формулювати запитання, висловлювати власні думки.

Творчі здібності дитини… Навіщо й для чого їх потрібно розвивати у школяра? Дуже часто навчання розвиває в дітях лише виконавські здібності, а складніший і важливіший аспект — творчі здібності учня — покинуті напризволяще. На мою думку, кож- ну дитину можна творчо розвинути. Адже кожен від народження має певні задатки й можливості, які потрібно своєчасно помітити й розвинути на ранній стадії. Сприятливе середовище та майстерне педагогічне керівництво здатні перетворити буденне навчання на навчання радісне й цікаве.

Основне завдання вчителя: створення в класі комфортного середовища, позитивної системи взаємин і такої доброзичливої атмосфери, яка б стимулювала найрізноманітнішу діяльність дитини. Перед уроком варто запитати в дітей, який у них настрій, що їх хвилює, чому радіють. Потім запропонуйте взяти «чарівну скриньку» й повкидати туди всі свої негативні емоції. Якщо діти приходять на урок стомлені, треба їх «струснути» й розвеселити. У такому разі пропонуйте ігри, які допоможуть позбутися негативних емоцій: «Подаруй усмішку», «Сонячний клас». На кожному уроці практикуються словесні привітання, які до- помагають розслабитися дитині, налаштуватися на позитивну творчу атмосферу.

Для розвитку творчих здібностей учнів у процесі навчання варто застосовувати такі типи нестандартних завдань, як складання й розв’язування задач на матеріалі довкілля та природи, вправи на розвиток уміння висловлювати здогадки, припущення.

Намагаюся будувати уроки так, щоб кожен учень почувався дослідником, який самостійно здобуває знання, має змогу порівнювати, шукати й знаходити істину. Впроваджую в практику гуманістичний принцип, згідно з яким у центрі навчально-виховного процесу перебуває особистість із її інтересами, потребами та можливостями. У своїй роботі використовую такі форми навчання: індивідуальну, фронтальну, кооперативну, роботу в парах, у малих і великих групах. Застосовую диференційований підхід, навчаю користуватися додатковою літературою.

Також використовую на уроках цікавинки для розвитку інтересу та творчих здібностей: «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Упіймай звук». Моїм учням подобаються такі види навчальної діяльності, які дають матеріал для роздумів, спонукають до самостійності, розумового напруження, винахід- ливості й творчості: «Я — дослідник», «Я — шукаю».

Дуже часто на уроках навчальна діяльність поєднується з елементами гри й театралізації. Різні прийоми та засоби в навчально-виховному процесі намагаюся застосовувати комплексно. Використовую різні інтерактивні технології, що стимулюють творчі здібності: «Біном фантазії», «Що я чую, що я бачу», «Схожі хвостики», «Що станеться, якщо», «Яким я уявляю собі», «Перевтілення», «Логічний ланцюжок», «Складання творів», «Крісло автора», «Сніговий клубок», «Фантазери», «Мозковий штурм», «Гронування», «Сенкан», «Кубування, «Анти- вірус», «Мозаїка».

 Розвиток творчих здібностей на уроках читання

Говорячи про уроки літературного читання, можна сказати, що їх пріоритетним завданням є формування читацьких компетентностей молодших школярів. Нині не є таємницею, що діти, які навчилися читати, втрачають інтерес до читання.

Для вчителя урок читання може бути просто уроком, який передбачений навчальним планом початкової школи. А може стати таким, що допоможе розвинути особистість, творчі здібності, сформує уміння не лише читати, а й нестандартно творчо мислити. На уроках читання вчитель повинен закохати дитину у процес спілкування з твором. Досягайте цієї мети, постійно підтримуйте інтерес до книги, створюйте позитивну атмосферу, наголошуючи на досягненнях учня, намагайтеся здивувати матеріалом, який будете опрацьовувати.

Справжнім «пальним» для розвитку творчих здібностей учнів на уроках читання є виконання різних творчих завдань, наприклад: читання й малювання ілюстрації до поетичного твору, «живі картинки»; один учень читає текст, інший мімікою реагує на прочитане; читання в особах; читання та інсценування фрагмента; творчий переказ від імені одного з героїв; придумування іншого заголовка до твору тощо. Ознайомлення з різноманітними літературними творами використовую як привід для організації незвичайних виставок. Так, користуючись шкільним музеєм народознавства, я представляю предмети, які згадуються в казках та оповіданнях. Разом із тим пропоную творче завдання: знайти цим предметам нове застосування в сучасних умовах. Під час опрацювання творів про матусь діти приносять з дому фото своїх мам і створюють колажі.

Доцільно також використовувати елементи драматизації й театралізації під час читання казок та інших творів. Ми з учнями виготовляємо маски звірят і казкових персонажів, розучуємо слова та ставимо виставу. Дуже часто проводжу інтеграцію різних видів мистецтв, на яких уроки читання поєднуються з образотворчим і трудо- вим навчанням. Учні об’єднуються у групи та виконують завдання творчого характеру: малюють, ліплять, створюють композиції за певною темою. Під час вивчення творів під супровід аудіозапису діти переглядають репродукції картин та обмінюються враженнями.

Отже, дієвим способом стимулювання інтересу дітей до літературного читання є завдання творчого характеру, які стимулюють та розвивають дитину.

 Розвиток творчих здібностей на уроках зв’язного мовлення

Метою початкової мовної освіти є формування комунікативної компетенції молодших школярів, що проявляється у здатності успішно реалізовувати всі види мовленнєвої діяльності в процесі спілкування, пізнанні навколишнього світу, розв’язанні життєво важливих завдань.

Вагома роль у досягненні цієї мети належить урокам розвитку зв’язного мовлення, під час яких розвивається творча особистість. Крім викладу програмового матеріалу з розвитку мовлення, я готую дітей до написання творчих робіт. А передують цьому різноманітні завдання. Недарма говорять: «Творчі вправи і завдання заохотять до навчання».

 

Основні завдання уроків розвитку зв’язного мовлення:

— збагачувати мовлення учнів виражальними засобами мови;

— формувати уміння використовувати їх у зв’язних текстах;

— удосконалювати діалогічне мовлення дітей;

— розвивати уміння писати твори (розповіді, описи, міркування);

— формувати уміння складати привітання, запрошення.

Робота над побудовою письмового зв’язного висловлювання здійснюється в кілька етапів:

— накопичення матеріалу (спостереження, екскурсії, походи, прогулянки, читання творів);

— відбір і розташування матеріалу (обговорення, визначення головного);

— складання самого тексту, його запис, удосконалення, самоперевірка).

 

 

Такі роботи вчать дітей спостерігати й мислити. Учні починають прислухатися до голосу природи, яка захоплює їх, дивує. Їхні очі сяють бажанням дізнатися більше. Діти починають докладніше висловлюватися. Розвивається їхнє мовлення, пам’ять, мислення. Вони охоче записують свої враження. Так з’являються дитячі твори (додаток).

Театралізація як розвиток творчих здібностей учнів

В основі мого досвіду — широке використання театрально-ігрових методів навчання, що надає змогу не залишати поза увагою жодної дитини, дбаючи про її природні здібності, розвиваючи інтелектуально-емоційний рівень, знижуючи рівень закомплексованості, навчаючи культурі мовленнєвого спілкування, враховуючи навички культурно-експресивного виявлення емоцій і почуттів, розвиваючи в вміння застосовувати нові знання на практиці.

Основними напрямами в моїй роботі є:

— введення театралізації на уроках мови, читання, математики, індивідуальної творчості;

— використання театральної діяльності як асобу психокорекції розвитку дитини;


— ведення гуртка «Казка двері відчиняє».

Дитина від природи здібна й неповторна. Їй потрібно не лише трішки допомогти, підтримати, дати змогу реалізувати свій творчий потенціал.

Театральну діяльність дітей ефективно використовують під час вивчення всіх шкільних предметів. Працюючи над цією проблемою, я дійшла до висновку, що арт педагогіка та казкотерапія здатні допомогти кожному учителю, підвищуючи ефективність роботи з розвитку творчих здібнос- тей дитини.

На власному досвіді переконалася, що творча праця учнів на уроці сприяє свідомому та міцному засвоєнню нового матеріалу. Як підсумок, можна сформулювати такі рекомендації для розвитку творчих здібностей учнів: — не намагайтеся дати певну суму знань, а дбайте про паростки творчості;
— вчасно виявляйте творчі здібності, задіюйте не стільки розум, скільки почуття учнів;

— зосередьте увагу на відборі оптимальних та ефективних завдань;

— шукайте такі завдання, які б пробуджували дитячі душі до творчості; заохочуйте дітей шляхом постійного тренування;

— для творів добирайте теми, які порушують актуальні проблеми;

— завдання для творчих робіт давайте у кількох варіантах, щоб учень мав змогу вибрати;

— створюйте проблемні ситуації;

— під час опрацювання програмового матеріалу залучайте учнів до творчого пошуку;

— давайте роботу з використанням випереджальних завдань;

— допомагайте дитині повірити у власні сили;

— не обмежуйте творчу уяву учнів, не ставте її у вузькі межі, а навпаки, дайте волю творчій фантазії;

— не повчайте відкрито, не критикуйте строго, а лише тактовно радьте;

— помічайте навіть незначні досягнення учнів, підкреслюючи їхню оригінальність.

Можу впевнено сказати, що педагог — головний провідник дитини на шляху до успіху, тому що коли дитина не захоплена справою, розвинути її здібності, які б вони не були — неможливо. І скільки б

років ви не працювали учителем у школі, а повсяк час відчуваєте хвилювання, особливо коли чекаєте малюків першокласників, тому що ви насамперед учитель їхніх сердець, їхніх душ. Від вас залежить, якими виростуть ці діти, ким стануть у житті.

Я є учитель! І це звучить так гордо, Тому, що нам довірили святе — Дитячі душі. І я безмежно рада,
Бо в кожній з них частиночка мене. І якщо вчитель їм добро посіє,
Воно сторицею повернеться до нас, Бо вчитель добре розуміє.Свою мету, коли заходить в клас. Учитель — це творець дитини, Який в країну Знань її веде.
Він є творець майбутньої людини,
І Україні світлий шлях він прокладе!

 

Людмила ГАЙДАЙ,

учитель початкових класів Орловецької ЗОШ І—ІІІ ст.,

Городищенський р-н, Черкаська обл

Початкова освіта №3 2017

 

ДОДАТОК

Краще добре робити, ніж гарно говорити 

Жив на світі хвалько Миколка. Одного разу вчитель трудового навчання сказав, щоб учні зробили годівнички для пташок, бо вже зима і їм немає чого їсти. Миколка й каже своєму однокласнику Матвійку: «Я зроблю найкращу годівничку!». Наступного дня хлопчик приніс свою годівничку до школи. А вона крива, негарна, ось-ось розвалиться. Учитель, побачивши такий витвір, сказав: «Ти, Миколко, запам’ятай — краще добре робити, ніж гарно говорити». З того часу хлопчик ніколи не хвалився, а перш ніж робити якусь справу, добре метикував.

Лисаченко Вікторія

 

Краще добре робити, ніж гарно говорити 

Жив на світі хвалько Миколка. Одного разу вчитель трудового навчання сказав, щоб учні зробили годівнички для пташок, бо вже зима і їм немає чого їсти. Миколка й каже своєму однокласнику Матвійку: «Я зроблю найкращу годівничку!». Наступного дня хлопчик приніс свою годівничку до школи. А вона крива, негарна, ось-ось розвалиться. Учитель, побачивши такий витвір, сказав: «Ти, Миколко, запам’ятай — краще добре робити, ніж гарно говорити». З того часу хлопчик ніколи не хвалився, а перш ніж робити якусь справу, добре метикував.

 

Лисаченко Вікторія

 

Зробив діло — гуляй сміло

Четвертокласниця Марічка прийшла зі школи додому.
— Привіт, мамо!
— Привіт, донечко. Я йду на роботу, тому повчи уроки та поприбирай у кімнатах.
— Добре, — відповіла дівчинка.
Марічка поїла й лягла полежати, як кажуть, щоб «сало зав’язалося». Та й заснула. А коли прокинулася, вгледіла, що вже вечір. А тут і мама на порозі, та не сама, а з гостями. Вона з докором подивилась на доньку й нічого не сказала. Марічка стояла й пекла раків, адже в кімнатах залишилось неприбрано. А мама так понадіялась на свою доньку. З того часу вона запам’ятала слова матусі: «Зробив діло — гуляй сміло». І неприємності тебе будуть оминати.

 

Мельник Анна  

 

Слово не горобець, випустиш — не спіймаєш

Кожна людина любить поговорити. І наш Петрик теж. Та це до добра його не довело. Одного разу він прийшов до своєї однокласниці Лілі. — Привіт, Лілько! — Привіт! — А ти знаєш, що тобі не йде ця косичка? — Чому? Вона дуже гарна. Ще й бантик на краю. — Хто тобі таке сказав? Не коса, а ослиний хвіст. Ліля почервоніла й розплакалась. А Петрик ледве від сміху не луснув. На другий день він на перерві підійшов до Лілі. — Дай мені задачу списати, а то щось у мене не виходить. — Не дам! — сказала Ліля. — По-перше, треба самому думати, а по-друге, у мене ж ослиний хвіст! Петрик був ошелешений. Він стояв і думав: — Дійсно, слово не горобець, випустиш — не спіймаєш.

Білушенко Віталій