Газета “Дитячий садок” №17, 2019

Замовляти одяг в ательє — дорого й довго, шити самотужки — складно й ніколи. Тому, напевно, більшість українців купують готовий одяг. Це набагато дешевше, на це потрібно менше часу, але не завжди щастить знайти саме те. Скажімо, колір, фасон, довжина подолу — ті, що треба, але рукави занадто довгі або в плечах надто широко, чогось бракує чи щось зайве. Вихід — розшити, ушити, дошити, відпороти, тобто пристосувати до потреб споживача.

ЗМІ — це засоби масової інформації. Саме через масовість ЗМІ не може працювати як ательє чи особистий кравець. Матеріали в ЗМІ — це такий собі «готовий одяг». Наші автори, як і майстри промислового дизайну, намагаються створити оптимальний продукт, що зацікавить якнайбільше споживачів. Але вони не можуть урахувати всі потреби кожного педагога, кожного учня або (в нашому випадку) кожного вихованця. В Україні близько семи мільйонів дітей. Три мільйони з них живуть у неповних сім’ях. Багато цих дітей ходить у дитсадки. Тому треба дуже уважно ставитися до заходів, присвячених сім’ї. Чи не можуть якісь звичні й слушні загалом висловлювання на цю тему ранити дитину, змусити її відчувати себе обділеною? У такій ситуації треба шукати інші підходи, можливо, добирати інші тексти та приклади, шукати компромісів, уникати зайвих узагальнень.

Це не значить, що не треба говорити про сім’ю взагалі. Але часом треба трактувати це поняття ширше. Сім’я — там, де тебе люблять, приймають і оберігають за будь-яких обставин. Зверніть увагу, як це показують у книжках або на екрані. У фільмі «Шазам» (2019) герой знаходить себе в сім’ї, де всі діти — прийомні, а дорослі теж колись були прийомними дітьми. У мультфільми «Ліло і Стіч» (2002) усі сім’я дівчинки Ліло — це її старша сестра, а згодом — ще й прибулець із космосу, результат генетичного експерименту. Мабуть, ви й самі згадаєте кілька гарних прикладів, що вас надихнуть.